24 січня 2012 р. < Текст >Справа № 23942/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Онишкевича Т.В., Яворського І.О.
за участю секретаря судового засідання Саламаха О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 9 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про зобов'язання вчинити дії,-
У грудні 2010 року позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовами до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, в яких, із врахуванням уточнення позовних вимог в судовому засіданні суду першої інстанції, просять зобов'язати відповідача продовжити проводити щомісячне нарахування та виплату пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком по Законам України про державний бюджет на відповідний рік починаючи з 31 березня 2010 року на період, вказаний в ст. 34 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі, зазначають, що їм встановлена IIІ група інвалідності, пов'язана з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія для інвалідів IIІ групи у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком, а ст. 54 вищезгаданого Закону, - в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по IІI групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Однак управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова зазначена пенсія їм виплачена не в повному обсязі. Вважають такі дії відповідача протиправними, тому просять позов задовольнити.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 9 березня 2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2 державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 31 березня 2010 року по 9 березня 2011 року, з врахуванням виплачених сум. В решті позову відмовлено.
___________________________________________________________________________________________Головуючий у І інстанції - ОСОБА_3 ряд. ст. зв. № 10.3.2 Суддя-доповідач ОСОБА_4 Справа № 2а-16/11/1319 Справа № 23942/11/9104.doc
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі є потерпілими від наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, визнані інвалідами ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, та відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII має право на пенсію, не нижчу шести мінімальних пенсій за віком, і додаткову пенсію у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області неправомірно та всупереч зазначеному Закону № 796-XII здійснено розрахунок пенсії позивача виходячи з Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян». Тому, з урахуванням загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсії позивача підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік, на підставі якого і має визначатися мінімальний розмір пенсії за віком.
Крім того, Конституційний Суд України своїм рішенням від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які зменшували розмір оспорювангої пенсії.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, ОСОБА_1, ОСОБА_2, управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова оскаржили її, подавши апеляційні скарги.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просять змінити постанову Сихівського районного суду м. Львова від 9 березня 2011 року з урахуванням пункту 2 позовних вимог в цілому.
Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Сихівського районного суду м. Львова від 9 березня 2011 року та прийняти нову.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що обчислення та виплата пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню підлягають частково з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції лише частково відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як безспірно встановлено, позивачі є потерпілими від наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченнями, виданими Львівською обласною державною адміністрацією, та згідно із довідками визнані інвалідами ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС. Положеннями статті 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його віднесено до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІII групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що позивачі мають право на призначення основної пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивачів є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до вимог ст. 8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. У своєму рішенні у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити, припиняти або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє (п. 23). Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26).
Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» звернув увагу на те, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Крім того, згідно із положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням наведеного та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд апеляційної інстанції зазначає, що при визначенні розміру пенсій позивачам застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова КМ України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
У вказаному Законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень. Отже, звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом № 796-XII, є неправомірним і безпідставним.
Суд апеляційної інстанції визнає безпідставним покликання відповідача на ч.5 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, а також інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка носить імперативний характер, на переконання колегії суддів свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення такого мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачам слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачам повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є протиправною.
Крім того, слід зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 28 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було змінено редакцію ст. 54 Закону № 796-XII та обмежено право на отримання спірної пенсії, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом із тим, при вирішенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо проведення перерахунку їх пенсії з 31 березня 2010 року, судом першої інстанції безпідставно не враховано того, що згідно із ч.2 ст. 99 КАС України у редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову (ч.1 ст. 100 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з даними позовами лише 01.12.2010 року.
З урахуванням наведеного та фактичної дати звернення позивачів за захистом своїх порушених прав, виходячи із передбаченого законом строку звернення до адміністративного суду, суд апеляційної інстації приходить до переконання, що адміністративні позови ОСОБА_1, ОСОБА_2 у частині вимог за період з 31 березня 2010 року по 31 травня 2010 року включно слід залишити без розгляду.
Достатніх поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав позивачами не наведено.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 у частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова провести перерахунок та виплату належної їм основної та додаткової пенсії виходячи з вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 1 червня 2010 року.
З огляду на положення ст.ст. 21, 105,162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.
Згідно ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, ч. 4 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова задовольнити частково.
Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 9 березня 2011 року у справі №2а-16/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2 починаючи з 1 червня 2010 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, та з врахуванням проведених виплат.
Решта позовних вимог залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Т.В. Онишкевич
ОСОБА_5
Постанова виготовлена та підписана у повному обсязі 25.01.2012 року.