33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"17" вересня 2013 р. Справа № 918/1000/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд"
про стягнення в сумі 1 511 060 грн. 37 коп.
Суддя Андрійчук О.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, дов. № 6591 від 18.06.2013 року
від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 2 від 01.12.2012 року
Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України
У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірми "Рекорд" (надалі - відповідач) про стягнення в сумі 1 511 060,37 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що:
01.10.2012 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 60-12 (надалі - договір), за умовами якого позивач зобов'язався надати у власність відповідачу грошові кошти у розмірі 184 000,00 доларів США під 10% річних на строк до 23.02.2014 року, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним та комісії.
З метою забезпечення належного виконання відповідачем кредитних зобов'язань 14.12.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки № 60-12/1, предметом якого є нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд нафтобази, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Дубровицький район, м.Дубровиця, вул.Гагаріна, 88.
На виконання умов договору позивачем надано кредит в розмірі 182 000,00 доларів США, що стверджується меморіальним ордером, однак відповідач свої зобов'язання з повернення кредиту у строки, визначені п. 5.1. договору, та сплаті процентів у порядку, передбаченому п. п. 4.2., 4.3. договору, не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість по поверненню кредиту, сплаті відсотків та комісій у розмірі 187 035,28 доларів США, що еквівалентно 1 495 972,99 грн. згідно з курсом НБУ станом на 27.05.2013 року.
Крім того, позивачем нараховано пеню в розмірі 1 679,50 доларів США за прострочення платежів по основній сумі кредиту, 205,14 доларів США за прострочення платежів по відсотках, 23,46 грн. за прострочення платежів по комісії за адміністрування кредиту.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути залишкову суму кредиту в розмірі 181 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 446 733,00 грн., несплачену суму процентів в розмірі 6 035,28 доларів США, що еквівалентно 48 239,99 грн., прострочену суму комісій за адміністрування кредитом в розмірі 1 000,00 грн. та 15 087,38 грн. пені, а всього 1 115 060,37 грн.
В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 554, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та ст. 193 ГК України.
Ухвалою суду від 02.07.2013 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 09.07.2013 року.
Ухвалою суду від 09.07.2013 року розгляд справи відкладено на 23.07.2013 року.
Ухвалою суду 23.07.2013 року розгляд справи відкладено на 30.07.2013 року.
Ухвалою суду від 30.07.2013 року розгляд справи відкладено на 06.08.2013 року.
05.08.2013 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що строк повернення усієї суми кредиту не настав, оскільки від відповідача не надходило вимоги про дострокове повернення кредиту. Крім того, відповідачем проведено перерахування пені, розмір якої за його розрахунками склав 389,00 доларів США. З огляду на викладене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У судовому засіданні 06.08.2013 року оголошено перерву до 13.08.2013 року.
Ухвалою суду від 13.08.2013 року продовжено строк вирішення господарського спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 17.09.2013 року.
17.09.2013 року від відповідача надійшло клопотання про розстрочення виконання судового рішення та зменшення розміру пені.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.10.2012 року між позивачем (надалі - кредитодавець) та відповідачем (надалі - позичальник) укладено кредитний договір № 60-12 (надалі - договір), за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати у власність відповідачу грошові кошти у розмірі 184 000,00 доларів США, а позичальник, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним та комісії (п. 1, підп. 2.1.1. п. 2.1. договору).
Згідно з п. 11.1. договору договір набирає чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.
Відповідно до підп. 2.1.2. п. 2.1. договору призначення кредиту - погашення заборгованості згідно з кредитним договором № 109-06 від 30.06.2006 року.
Пунктом 2.6. договору встановлено, що кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності.
Дата остаточного повернення позичальником кредитних коштів - 23.02.2014 року (п. 2.2. договору).
За п. 2.5. договору надання кредиту на цілі, зазначені в п. 2.1.2. цього договору, проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий у валюті кредиту з позичкового рахунку № 2063305208492 у Рівненському відділенні Центральної філії ПАТ "Кредобанк" протягом трьох робочих днів після укладення договорів, зазначених в п. 3 цього договору, або в інший термін, вказаний позичальником в заяві на видачу кредиту.
Відповідно до п. 2.7. договору датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку ( утворенням строкової заборгованості по позичковому рахунку).
Позивач свої зобов'язання виконав, надав відповідачу кредитні кошти в загальній сумі 182 000,00 доларів США, що стверджується меморіальним ордером № 33603263 від 18.12.2012 року (розмір кредиту визначався з урахуванням дати його видачі та платежів, що мали бути сплачені відповідачем згідно з графіком погашення).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Частинами 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Пунктом 5.1 кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені кредитним договором (згідно з встановленим у цьому пункті графіком повернення кредитних коштів).
Відповідач 08.01.2013 року частково повернув отриманий кредит в сумі 1 000,00 доларів США основної заборгованості, про що свідчить виписка про рух коштів по рахунку від 11.07.2013 року.
Отже, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в сумі 181 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 446 733 ,00 грн. згідно з курсом НБУ станом на 27.05.2013 року.
Відповідно до підп. 2.1.3. п. 2.1. договору встановлена процентна ставка за користування кредитними коштами в розмірі 10,0 % річних у валюті кредиту.
Підпунктом 4.2.1. п. 4.2. договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360".
Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до підп. 4.2.1. п. 4.2. договору, у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані (п. 4.3. договору).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач лише раз (08.01.2013 року) провів сплату процентів в розмірі 707,78 доларів США, що стверджується випискою руху коштів по рахунку від 11.07.2013 року.
Суд, здійснивши перерахунок процентів, заявлених позивачем до стягнення, встановив, що розмір останніх складає 6 035,28 доларів США.
Крім того, підп. 4.1.1.-4.1.3. п. 4.1 договору встановлено, що за надання кредиту позичальник сплачує банку наступні комісії, встановлені тарифами банку: за розгляд кредитної заявки - 500,00 грн., сплачується в день внесення змін кредитний договір; за видачу кредиту - 1 500,00 грн., сплачується в день внесення змін кредитний договір; за управління кредитом- 500,00 грн., сплачується щомісячно.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем сплачено 2 500,00 грн. комісій, залишок заборгованості складає 1 000,00 грн.
З наведеного вбачається, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісій виконував несвоєчасно та не у повному обсязі.
За п. 5.8. договору визначено, що банк, у випадках, передбачених п.2.9 договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів, про що письмово повідомляє позичальника.
Згідно з п. 2.9. договору банк вправі відмовити у видачі позичальнику кредиту або його частини у випадку наявності обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені цим договором, представлення позичальником у банк для отримання кредиту документів та інформацій, що вважаються недостовірними, припинення або реальної загрози припинення договорів, якими оформлено забезпечення виконання зобов'язань, невиконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором та або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань за цим договором, несвоєчасної сплати процентів та /або повернення кредиту (частини кредиту), втрати або реальної загрози втрати предмета застави (іпотеки, притримання), що забезпечують виконання зобов'язань за цим договором, наявності у позичальника негативної кредитної історії, в тому числі й в інших фінансових установах, порушення проти позичальника справи про банкрутство або прийняття рішення про припинення останнім підприємницької діяльності, укладення кредитних договорів з іншими банківськими установами, без одержання письмової згоди на це банку, що ускладнюють виконання зобов'язань за цим договором або погіршують фінансовий стан позичальника, надання поруки по кредитних зобов'язаннях інших позичальників, в т. ч. споріднених осіб, без одержання письмової згоди на це банку, передбаченому п. 4.6 цього договору.
У силу вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ТОВ "Інтер-Ріск Україна" на підставі укладеного з позивачем договору доручення № 6 від 06.04.2013 року на адресу відповідача 23.04.2013 року направило повідомлення-вимогу № 60-12 від 19.04.2013 року, яку відповідач отримав 26.04.2013 року, що стверджується повідомленням про вручення, згідно з яким повідомлялося, що у випадку непогашення простроченої заборгованості буде ініціюватися примусове стягнення усієї суми боргу.
Відповідач свій обов'язок щодо погашення боргу не виконав, у зв'язку з чим у позивача виникло право на дострокове повернення усієї суми кредиту, несплачених процентів та комісій.
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 181 000 доларів США, що еквівалентно 1 446 733 ,00 грн., процентами в розмірі 6 035,28 доларів США, що еквівалентно 48 239,99 грн., та 1 000,00 грн. комісії.
Крім того, позивачем нараховано пеню в розмірі 1 679,50 доларів США за прострочення платежів по основній сумі кредиту, 205,14 доларів США за прострочення платежів по відсотках, 23,46 грн. за прострочення платежів по комісії за адміністрування кредиту.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).
У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 7.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позичальник, на вимогу банку, сплачує йому пеню: за зобов'язання в гривні в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки, за зобов'язання в іноземній валюті 0,05 % за кожен день прострочення від простроченої несплаченої суми.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 884,64 доларів США, що еквівалентно 15 087,38 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені, то згідно з п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Вказана процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.
Можливість зменшення розміру неустойки передбачена також ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Суд, дослідивши ступінь виконання зобов'язання, наслідки його порушення, проаналізувавши причини неналежного виконання зобов'язання, дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені з 15 087,38 грн. до 2 000,00 грн.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановляє наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У зв'язку з наведеним, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 181 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 446 733,00 грн., несплачена сума процентів в розмірі 6 035,28 доларів США, що еквівалентно 48 239,99 грн., прострочена сума комісій за адміністрування кредитом в розмірі 1 000,00 грн. та 2 000,00 грн. пені, а всього 1 497 972,99 грн.
Крім того, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення згідно з наданим ним графіком. Позивач проти розстрочки виконання рішення на запропонованих відповідачем умова не запечерує.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що заява відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Підставою для відстрочки, розстрочки, виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення,стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
За таких умов, зважаючи на скрутний фінансовий стан відповідача, з метою недопущення припинення його господарської діяльності суд прийшов до висновку, що заява про розстрочку виконання рішення є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
На підставі статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірми "Рекорд" (вул. Молодіжна, буд.16, с.Селець, Дубровицький р-н, Рівненська область, 34141, код ЄДРПОУ 22570365) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (вул. Сахарова, буд.78, м. Львів, Львівська область, 79026, код ЄДРПОУ 09807862) 181 000 (сто вісімдесят одна тисяча) доларів 00 центів США, що еквівалентно 1 446 733 (один мільйон чотириста сорок шість тисяч сімсот тридцять три) грн.00 коп., несплачена сума процентів 6 035 (шість тисяч тридцять п'ять) доларів 28 центів США, що еквівалентно 48 239 (сорок вісім тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 99 коп., прострочена сума комісій за адміністрування кредитом 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. та 2 000,00 (дві тисячі) грн. пені.
3. У задоволенні стягнення 13 087,38 грн. пені відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірми "Рекорд" (вул. Молодіжна, буд.16, с.Селець, Дубровицький р-н, Рівненська область, 34141, код ЄДРПОУ 22570365) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (вул. Сахарова, буд.78, м. Львів, Львівська область, 79026, код ЄДРПОУ 09807862) 30 221 (тридцять тисяч двісті двадцять одна) грн. 21 коп. судового збору.
5. Надати розстрочку виконання судового рішення згідно з наступним графіком:
- до 30 листопада 2013 року - 10 000,00 грн.;
- до 31 грудня 2013 року - 10 000,00 грн.;
- до 31 січня 2014 року - 10 000,00 грн.;
- до 28 лютого 2014 року - 10 000,00 грн.;
- до 31 березня 2014 року - 40 000,00 грн.;
- до 30 квітня 2014 року - 120 000,00 грн.;
- до 31 травня 2014 року - 120 000,00 грн.;
- до 30 червня 2014 року - 240 000,00 грн.;
- до 31 липня 2014 року - 240 000,00 грн.;
- до 31 серпня 3014 року - 240 000,00 грн.;
- до 30 вересня 2014 року - 240 000,00 грн.;
- до 31 жовтня 2014 року - 217 972,99 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.
Повне рішення складено 17.09.2013 року.
Суддя Андрійчук О.В.