33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"02" квітня 2013 р. Справа № 918/366/13
за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «АЕС Рівнеобленерго»
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Рівневтормет»
про стягнення в сумі 11 316 грн. 53 коп.
Суддя Андрійчук О.В.
В засіданні приймали участь:
від позивача : ОСОБА_2, дов. № 66 від 12.12.2012 року
від відповідача : ОСОБА_3, дов. від 07.02.2013 року
Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.
У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство "АЕС Рівнеобленерго" (яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго") (надалі-позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Рівневтормет» (надалі-відповідач) про стягнення 11 316,53 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що:
23.12.2002 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 12 про постачання та користування електричною енергією (надалі-договір), за яким постачальник протягом усього терміну дії договору поставляє договірний обсяг електроенергії, що купує в енергоринку, з врахуванням коригувань, які здійснюються згідно з положеннями розділу 4 договору та додатків до договору, що є його невід'ємними частинами. Споживач, у свою чергу, приймає через приєднану систему всю відпущену електроенергію і вчасно проводить розрахунки (оплату) за її споживання протягом усього терміну дії договору, відповідно до умов, визначених договором.
Відповідно до підп. 5.5.2. п. 5.5. договору споживач зобов'язався для визначення фактичного обсягу спожитої електроенергії надавати за встановленою електропостачальною організацією формою показники приладів комерційного обліку споживача і його субабонентів 15 числа поточного розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок, з врахуванням усіх нарахувань, визначених нормативними актами НКРЕ, проводиться споживачем на підставі документів для платежів не пізніше 20 числа поточного місяця, у якому була відпущена електрична енергія. Остаточний розрахунок проводиться за фактично спожитий об'єм (п. 6.3. договору).
Усупереч наведеному відповідач свої зобов'язання з оплати вартості спожитої електричної енергії не провів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 10 398,99 грн.
Крім того, за порушення умов договору, а саме за несвоєчасне проведення розрахунків за електричну енергію, позивачем нараховано пеню в розмірі 917,54 грн.
В матеріально-правове обґрунтування позивач посилається на ст.ст. 251, 252, 509, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 216, 218, 222, 232, 275 ГК України, п.п. 6.1.- 6.4. Правил користування електричною енергією, ст. 26, 27 Закону України “Про електроенергетику” тощо.
Ухвалою суду від 19.03.2013 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 26.03.2013 року.
Ухвалою суду від 26.03.2013 року розгляд справи відкладено на 02.04.2013 року.
01.04.2013 року через службу діловодства господарського суд від позивача надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, в якому останній спросить суд стягнути з відповідача 10 398,99 грн. основного боргу та 923,68 грн. пені.
Оскільки зазначене клопотання подане у порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України, відтак приймається судом.
Представник відповідача заявлені позовні вимоги визнав частково, а саме суму заборгованості за лютий-травень 2012 року. Щодо боргу за липень 2012 року, то в цій частині заперечив з тих підстав, що у вказаному місяці електроенергією не користувався у зв'язку з її відключенням. Доказів в обгрунтування заперечень не надав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23.12.2002 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 12 про постачання та користування електричною енергією (надалі-договір), за яким постачальник протягом усього терміну дії договору поставляє договірний обсяг електроенергії, що купує в енергоринку, з врахуванням коригувань, які здійснюються згідно з положеннями розділу 4 договору та додатків до договору, що є його невід'ємними частинами. Споживач, у свою чергу, приймає через приєднану систему всю відпущену електроенергію і вчасно проводить розрахунки (оплату) за її споживання протягом усього терміну дії договору, відповідно до умов, визначених договором (п.п. 2.1., 2.2. договору).
За п.п. 13.1., 13.2. договору цей договір вступає в силу з дня його підписання двома сторонами і діє до 24.00 години 31.12.2003 року. Договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, у випадку, якщо за тридцять календарних днів до дати закінчення терміну дії договору, буде відсутня заява однієї зі сторін про припинення чи зміну договору.
Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів того, що одна із сторін заявила про припинення договору, відтак останній вважається продовженим.
Договір підписано уповноваженим представником позивача та відповідачем.
За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором енергопостачання.
Частиною 1 ст. 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч.1. ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно - технічних документів та договору про постачання енергії.
Згідно з п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року, з наступними змінами і доповненнями, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.
Відповідно до підп. 5.5.2. п. 5.5. договору споживач зобов'язався для визначення фактичного обсягу спожитої електроенергії надавати за встановленою електропостачальною організацією формою показники приладів комерційного обліку споживача і його субабонентів 15 числа поточного розрахункового періоду.
За п. 6.6. договору зняття показів приладів комерційного обліку проводиться шляхом надання споживачем інформації відповідно до підп. 5.5.2. п. 5.5. договору або за вимогою електропостачальної організації шляхом складання уповноваженими особами сторін акта зняття показників.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем подано позивачу звіти про використану електроенергію за лютий-травень, липень 2012 року.
Відповідно до підп. 6.11. п. 6 Правил користування електричною енергією остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивачем виставлено відповідачу рахунки за спожиту активну електроенергію № НОМЕР_1 від 16.02.2012 року на суму 7 652,82 грн., № НОМЕР_2 від 15.03.2012 року на суму 4 602,11 грн., № НОМЕР_3 від 18.04.2012 року на суму 2 356,19 грн., № НОМЕР_4 від 16.05.2012 року на суму 2 271,09 грн., № НОМЕР_5 від 18.07.2012 року на суму 490,78 грн., які відповідач отримав 16.02.2012 року, 15.03.2012 року, 18.04.2012 року, 16.05.2012 року та 18.07.2012 року відповідно.
Однак, станом на день звернення до господарського суду відповідач заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 10 398,99 грн. не погасив.
Підпунктом 5.5.1. п. 5.5. договору передбачено, що споживач зобов'язався в терміни, встановлені договором, сплачувати вартість фактичного обсягу спожитої електроенергії, а також вносити інші платежі за розрахунковий період відповідно до договору.
Згідно з п. 6.2. договору споживач зобов'язався проводити оплату за електроенергію від фактично заявленого обсягу шляхом перерахування коштів платіжними дорученнями до 20 числа 100% заявленого обсягу на місяць чи фактично спожитого.
Остаточний розрахунок, з врахуванням усіх нарахувань, визначених нормативними актами НКРЕ, проводиться споживачем на підставі документів для платежів не пізніше 20 числа поточного місяця, у якому була відпущена електрична енергія. Остаточний розрахунок проводиться за фактично спожитий об'єм (п. 6.3. договору).
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 275 ГК України).
Згідно з підп. 8.1. п. 8 Правил користування електричною енергією постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України.
Відповідно до п. 10.2. Правил користування електричною енергією споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих правил та умов договору.
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зважаючи на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість спожитої електроенергії в розмірі 10 398,99 грн.
Крім того, за несвоєчасну сплату за спожиту електроенергію на підставі підп. 8.2.2. п. 8.2. договору позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі 923,68 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).
У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, здійснивши перерахунок пені, встановив, що розмір останньої складає 923,69 грн. (при заявленому - 923,68 грн.), а відтак підлягає задоволенню у заявленому розмірі.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів внесення оплати за спожиту електричну енергію у встановлений договором строк та у повному обсязі за вказаний позивачем період, не надав.
Враховуючи викладене, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Рівневтормет» (вул. Ніла Хасевича, 35 м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 13969919) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства “АЕС Рівнеобленерго” (вул. Князя Володимира,71, м. Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 05424874) 10 398,99 грн. (десять тисяч триста дев'яносто вісім грн. 99 коп.) основного боргу, 923,68 грн. пені та 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 02.04.2013 року.
Суддя Андрійчук О.В.