33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"06" листопада 2012 р. Справа № 5019/1431/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта"
до відповідача ОСОБА_1 підприємства "АРТ-Майстер"
про стягнення 31 837 грн. 04 коп.
Суддя Андрійчук О.В.
Представники:
від позивача : ОСОБА_2, дов. № б/н від 11.02.2012 року
від відповідача : ОСОБА_3, дов. № 21 від 20.08.2012 року
Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.
У вересні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова пошта»(далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 підприємства «Арт-майстер»(далі - відповідач) про стягнення 31 837,04 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що:
16.10.2012 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладено договір № 18863 (надалі -договір), за умовами якого виконавець надає транспортно-експедиторські послуги замовнику згідно з його замовленням та товарно-транспортної накладної на умовах, що вказані у цьому договорі (п.п. 1.1. договору).
На підтвердження факту надання транспортно-експедиторських послуг позивач надав акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП/24-000914 від 19.03.2012 року, № НП/24-001114 від 26.03.2012 року, № НП/24-001242 від 28.03.2012 року, товарно-транспортні накладні.
Відповідач свій обов'язок щодо оплати наданих послуг в повному обсязі та в строки, визначені умовами договору, не виконав, розмір заборгованості становить 28 175,45 грн.
За порушення строків розрахунків за надані послуги позивач у порядку п. 6.4. договору нарахував пеню в розмірі 1 598,74 грн., 20% річних в розмірі 2 062,85 грн.
В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст.525, 526, ЦК України, ст. 193 ГК України.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив частково, долучивши до матеріалів справи платіжні доручення про часткове погашення заборгованості.
Ухвалою суду від 10.09.2012 року порушено провадження, справу призначено до судового слухання на 25.09.2012 року.
Ухвалою суду від 25.09.2012 року розгляд справи відкладено на 16.10.2012 року.
Ухвалою суду від 16.10.2012 року розгляд справи відкладено на 30.10.2012 року.
26.10.2012 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про зміни до позовної заяви, в якій останній просить стягнути з відповідача 30 579,85 грн. основного боргу.
Суд, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 22, п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розцінює вказані зміни як зменшення розміру позовних вимог.
У судовому засіданні 30.10.2012 року оголошено перерву до 06.11.2012 року.
У судовому засіданні 06.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.10.2012 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) укладено договір № 18863 (надалі -договір), за умовами якого виконавець надає транспортно-експедиторські послуги замовнику згідно з його замовленням та товарно-транспортної накладної на умовах, що вказані у цьому договорі (п.п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 8.1. договору строк дії договору встановлюється з дати його підписання сторонами по 31.12.2012 року.
Суд, проаналізувавши зміст вказаного договору, встановив, що останній є договором транспортного експедирування, який регулюється за правилами Глави 65 ЦК України, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність»тощо.
Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»передбачено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Згідно з ч. 1 ст. 929 ЦК України, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
За ч. 1 ст. 930 ЦК України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 929 ЦК України).
Відповідно до підп. 5.1.1. п. 5.1. договору замовник протягом 2 робочих днів підписує надані виконавцем 2 примірника Акта надання послуг та повертає виконавцю 1 примірник підписаного Акту або надає виконавцю письмову мотивовану відмову не пізніше 1 робочого дня з дня отримання Акта від виконавця. Не підписання замовником Акта протягом 2 робочих днів без мотивованих причин відмови є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем своїх зобов'язань, визначених договором.
Судом встановлено, що на підтвердження факту наданих послуг між сторонами підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП/24-000914 від 19.03.2012 року на суму 6 268,95 грн., № НП/24-001114 від 26.03.2012 року на суму 10 258,50 грн., № НП/24-001242 від 28.03.2012 року на суму 14 052,40 грн. Загальна сума -30 579,85 грн.
Також на підтвердження факту надання послуг позивачем надано товарно-транспортні накладні.
Згідно з ч. 1 ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата вартості наданих послуг з перевезення вантажу відбувається за тарифами, що діють у виконавця, шляхом внесення замовником на рахунок виконавця плати у розмірі 100% від вартості наданих послуг після виконання замовлення, протягом 2-х банківських днів. Мінімальна вартість перевезення вантажу по відповідній товарно-транспортній накладній не може складати менше 11 гривень.
Оплата виставленого виконавцем рахунку-фактури за надані послуги в порядку, визначеному п. 5.1. цього договору, здійснюється шляхом внесення замовником вказаної в рахунку-фактурі суми протягом 2 банківських днів з дня отримання рахунку-фактури на поточний рахунок виконавця, визначений ст. 12 цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавець виставив замовнику рахунки-фактури № НП/24-000914 від 19.03.2012 року на суму 6 268,95 грн., № НП/24-001114 від 26.03.2012 року на суму 10 258,50 грн., № НП/24-001242 від 28.03.2012 року на суму 14 052,40 грн., що стверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком з відділення поштового зв'язку.
Судом встановлено, що відповідач свій обов'язок з оплати наданих послуг виконав частково, його заборгованість перед позивачем на час судового розгляду справи склала 25 675,45 грн., на підтвердження чого слугує підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2012 року.
За ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Пунктом 3.7. договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний своєчасно підписувати документи, що були представлені виконавцем для засвідчення належним чином факту надання послуг з перевезення та сплатити суму за надані послуги з перевезення вантажу.
Усупереч наведеному відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 25 675,45 грн.
У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У той же час позивачем заявлена до стягнення сума основного боргу в розмірі 30 579,85 грн. (згідно із змінами до позовної заяви № 180 від 25.10.2012 року, поданими до суду 26.10.2012 року).
Беручи до уваги матеріали справи (платіжні доручення, надані відповідачем, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний сторонами), судом встановлено, що частина суми боргу, яка заявлена позивачем до стягнення, сплачена відповідачем до моменту подання позовної заяви та порушення провадження у справі, а інша -під час судового розгляду справи.
Зокрема, 4 404,40 грн. сплачено відповідачем до 10.09.2012 року, тобто до подання позовної заяви та порушення провадження у справі, а саме: проплати в розмірі 2 000,00 грн., 1 000,00 грн. та 2 000,00 грн. мали місце 07.06.2012 року, 11.07.2012 року та 03.09.2012 року відповідно.
Інша сума в розмірі 500,00 грн. сплачена відповідачем 28.09.2012 року, тобто після порушення провадження у справі.
Згідно з п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині 25 675,45 грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимог в розмірі 4 904,40 грн., то в частині 4 404,40 грн. у задоволенні позовних вимог слід відмовити, а в частині 500,00 грн. -провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.
Судом також встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством.
Так, за подання позовної заяви, з урахуванням заяви про зміни до позовної заяви, позивач повинен був сплатити 1 609,50 грн. судового збору.
Згідно з платіжним дорученням № 18031 від 28.08.2012 року позивачем сплачено 1 653,00 грн. судового збору, що на 43,50 грн. більше від встановленого Законом України «Про судовий збір»розміру.
Відповідно до п. 1.ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У даному випадку судовий збір повертається в розмірі зайво сплаченої суми. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Щодо судового збору в розмірі 1 609,50 грн., то згідно зі ст. 49 ГПК України останній покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Для обрахунку судом береться до уваги 30 759,85 грн., тобто включається також сума в розмірі 500,00 грн., за якою провадження у справі припинено, оскільки останню відповідач сплатив після порушення провадження у справі. Отже, спір в цій частині виник з його вини..
При цьому суд зазначає, що оскільки 1 609,50 грн. є мінімальним розміром судового збору, що підлягає сплаті у будь-якому випадку до Державного бюджету за подання позовної заяви майнового характеру, відтак суд не вбачає підстав для повернення позивачу судового збору в частині суми, за якою провадження у справі припинено.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Арт-Майстер»(вул. Соборна, 370, м. Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 32300300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта»(вул. Фрунзе,57, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 31316718) 25 675,45 (двадцять п'ять тисяч шістсот сімдесят п'ять грн. 45 коп.) грн. основного боргу, 1 343,45 (одна тисяча триста сорок три грн. 45 коп.) грн. судового збору.
3.У задоволенні вимог в розмірі 4 404,40 (чотири тисячі чотириста чотири грн. 40 коп.) грн. відмовити.
4.У частині вимоги в розмірі 500,00 (п'ятсот грн. 00 коп.) провадження у справі припинити.
5.Ухвалою суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова пошта»(вул. Фрунзе,57, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 31316718) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 43,50 (сорок три грн. 50 коп.) грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.
Повне рішення складено 07.11.2012 року.
Суддя Андрійчук О.В.