Кримінальне провадження № 1-кп/760/470/15
Справа № 760/4900/15-к
11 серпня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Баймаки Білогірського р-ну Хмельницької обл., громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого малолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого неофіційно на будівництві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
12.02.2007 року Білогірським районним судом Хмельницької обл. за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ст. 304, ст. 70 КК України на 3 роки обмеження волі;
17.12.2010 року Старосинявським районним судом Хмельницької обл. за ч. 1 ст. 185 КК України на 150 годин громадських робіт;
01.11.2011 року Старосинявським районним судом Хмельницької обл. за ч. 2 ст. 190 КК України до штрафу в розмірі 1000 грн.;
05.04.2012 року Старосинявським районним судом Хмельницької обл. за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 міс;
26.07.2013 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 186 КК України до штрафу в розмірі 1 700 грн.;
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Малий Рожин Косівського р-ну Івано - Франківської обл., громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, працюючого неофіційно продавцем, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,-
Обвинувачені ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), за наступних обставин.
Так, 25.12.2014 року, приблизно о 02 год., ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , знаходячись біля підземного переходу залізничного вокзалу станції Київ - Пасажирський, що по вул. Урицького у м. Києві, побачили раніше незнайомого ОСОБА_5 , після чого, вступили між собою у змову, направлену на заволодіння майном ОСОБА_5 шляхом вчинення нападу, поєднаного із застосуванням насильства. Реалізовуючи спільний умисел, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 наблизились до ОСОБА_5 зі спини, ОСОБА_8 правою ногою наніс удар у голову ОСОБА_5 , від чого, останній втратив свідомість і впав на коліна, а ОСОБА_9 кулаками наніс ОСОБА_5 декілька ударів у тулуб. ОСОБА_8 , продовжуючи спільні з ОСОБА_9 дії, витягнув з правої кишені штанів ОСОБА_5 мобільний телефон «Самсунг», вартістю 288 грн., в чохлі, вартістю 40 грн., з сім - карткою оператора мобільного зв'язку «МТС», вартістю 10 грн., з сім - карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 10 грн., на рахунку якої було 15 грн., а всього, на суму 363 грн. Після чого, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 були затримані працівниками міліції на місці вчинення кримінального правопорушення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав і показав, що він працював на залізному вокзалі м. Києва, займався продажем мобільних телефонів, був знайомий з ОСОБА_8 , який надавав послуги з перевезення пасажирів. Ввечері 24.12.2014 року він вжив горілки і перебував у стані алкогольного сп'яніння. Він, ОСОБА_10 та їх знайомий ОСОБА_11 знаходились біля залізничного вокзалу. Він відійшов говорити по мобільному телефону, тому обставини знайомства ОСОБА_10 з ОСОБА_5 не бачив. По поверненню він побачив, що з ОСОБА_10 і ОСОБА_12 знаходився раніше незнайомий ОСОБА_5 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_10 і ОСОБА_13 голосно розмовляли з приводу неправомірних дій працівників міліції, тому, для себе він зробив висновок, що між ОСОБА_10 і ОСОБА_13 буде бійка. Він підійшов до ОСОБА_13 , рукою наніс останньому декілька ляпасів по обличчю. ОСОБА_13 впав на коліна, оскільки перебував у стані алкогольного сп'яніння. Кушнірук запитав, навіщо він, ОСОБА_14 , вдарив ОСОБА_13 . Після чого, він, ОСОБА_13 і ОСОБА_10 були затримані працівниками міліції. ОСОБА_12 залишився на місці події. За 20 хв. після затримання до кімнати міліції прийшов ОСОБА_12 і приніс мобільний телефон ОСОБА_13 . Вказує, що він і ОСОБА_10 напад на ОСОБА_13 не вчиняли, у попередню змову, направлену на заволодіння майном останнього, не вступали. Визнає свою винуватість у заподіянні ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, вказуючи, що ОСОБА_10 потерпілого не бив.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав і показав, що 24.12.2014 року, приблизно о 16-17 год., він зустрівся із знайомим ОСОБА_9 , якого відвіз до ОСОБА_15 . ОСОБА_14 вживав горілку і перебував у стані алкогольного сп'яніння. В цей же день, пізніше, вони разом та їх знайомий ОСОБА_11 знаходились на залізничному вокзалі. Його автомобіль знаходився на стоянці, ключі від автомобіля були при ньому. Біля воріт він побачив працівника міліції, який застосував газовий балончик до раніше не незнайомого ОСОБА_5 . Він, ОСОБА_14 і ОСОБА_12 підішли до ОСОБА_13 , він почав з ОСОБА_13 розмову. В цей час ОСОБА_14 рукою вдарив ОСОБА_13 у плече, від чого ОСОБА_13 впав, проте, свідомість не втрачав. Після чого, ОСОБА_14 і ОСОБА_13 були затримані працівниками міліції, а він самостійно направився за затриманими до кімнати міліції. Невдовзі до міліції прийшов ОСОБА_12 , який повідомив, що він, ОСОБА_12 , знайшов на місці події мобільний телефон і поклав цей телефон до салону його, ОСОБА_10 , автомобіля. В подальшому, мобільний телефон ОСОБА_13 був вилучений в салоні його автомобіля. Вказує, що ОСОБА_13 він не бив, тілесні ушкодження останньому наніс ОСОБА_14 з невідомих йому причин, мобільним телефоном потерпілого ні він, ні ОСОБА_14 не заволодівали, у змову, направлену на вчинення розбою, не вступали.
Разом з тим, незважаючи на невизнання обвинуваченими своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, їх винуватість повністю підтверджується зібраними у провадження і дослідженими в суді наступними доказами.
Показаннями потерпілого ОСОБА_5 суду, що 24.12.2014 року, приблизно о 0 год., він прибув на залізничний вокзал, де познайомився з раніше незнайомим чоловіком, з яким придбали і вживали горілку. До них підійшли раніше незнайомі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_11 , ОСОБА_10 розпочав розмову, в ході якої він запропонував ОСОБА_10 придбати горілки і всі присутні направились до магазину. Він йшов попереду, ОСОБА_10 - одразу за ним з правої сторони, а ОСОБА_14 - за ОСОБА_10 з лівої від нього, ОСОБА_13 , сторони. Раптово з правої сторони він отримав удар у голову, від чого, втрачаючи свідомість, впав на коліна. Прийшовши до тями, він отримав декілька ударів у верхню частину тулубу від ОСОБА_14 . Коли він підвівся, до них підійшли працівники міліції. Вважає, що перший удар у голову йому наніс ОСОБА_10 , який йшов за ним з правої сторони. До нападу його мобільний телефон «Самсунг» знаходився у передній кишені штанів, після нападу він виявив відсутність свого мобільного, який, невдовзі, повернули працівниками міліції.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що будь - яких претензій, в тому числі, і матеріального характеру, до обвинувачених немає, просив призначити обвинуваченим мінімальне покарання, вважаючи, що останні взагалі можуть бути звільнені від покарання.
Показання потерпілого ОСОБА_5 , дані суду, відповідають показанням наступних свідків обвинувачення.
Свідок ОСОБА_11 суду показав, що вночі з 24 на 25.12.2014 року він знаходився на залізничному вокзалі м. Києва, де зустрівся з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , останній перебував у стані алкогольного сп'яніння. В подальшому, він сів до салону автомобіля ОСОБА_10 . З салону автомобіля він побачив раніше не знайомих двох чоловіків, одним з яких був ОСОБА_5 , які стояли біля лавок поряд з залізним вокзалом, і до яких підходили працівники міліції. В цей час ОСОБА_10 і ОСОБА_14 стояли поблизу ОСОБА_13 і чоловіка, спостерігавши за останніми. Після того, як працівники міліції відійшли, ОСОБА_10 кивком покликав його, ОСОБА_12 . Він вийшов з автомобіля і направився за ОСОБА_10 і ОСОБА_14 , які рухались за ОСОБА_13 і чоловіком. Він побачив, як ОСОБА_14 почав наносити удари другому чоловікові і чув, як ОСОБА_10 запитував у цього чоловіка, чи є у нього гроші, на що останній, повідомивши, що грошей немає, втік в сторону зупинки громадського транспорту по вул. Урицького. Він бачив, як ОСОБА_14 наносив удари ОСОБА_13 , який знаходився без свідомості, і обшукував кишені одягу останнього. Надалі, ОСОБА_10 , ОСОБА_14 і ОСОБА_13 були затримані, а він повернувся до автомобіля ОСОБА_10 . Коли він сів до салону автомобіля, йому зателефонував ОСОБА_14 і попросив знайти на місці події мобільний телефон, який забрати собі для того, щоб в подальшому продати. Він, повернувшись на місце події, знайшов і забрав мобільний телефон, який поклав до салону автомобіля ОСОБА_10 .
Показаннями свідка ОСОБА_16 суду, що вночі взимку 2014 року він ніс службу з охорони громадського порядку на залізничному вокзалі м. Києва. Після 0 год. перехожі громадяни йому повідомили, що по вул. Урицького бійка. Прибувши на місце події, там знаходились потерпілий ОСОБА_5 з ознаками побиття, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . ОСОБА_13 , який був у стані алкогольного сп'яніння, пояснив, що ОСОБА_10 і ОСОБА_14 його побили і забрали мобільний телефон. Потерпілий і обвинувачені були доставлені до кімнати міліції.
Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_5 і свідків обвинувачення суд вважає їх послідовними, такими, що не містять між собою істотних суперечностей, а також повністю узгоджуються з доказами, зібраними у провадженні, дослідженими в суді.
Даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_5 про вчинене кримінальне правопорушення від 25.12.2014 року по обставинах заволодіння мобільним телефоном «Самсунг».
Даними висновку експерта № 3584 судово - медичної експертизи від 26.12.2014 року, у відповідності до яких у ОСОБА_5 виявлені тілесне ушкодження у вигляді садна в тім'яній ділянці справа, яке не було небезпечним для життя і відноситься до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я.) Характер і морфологічні властивості ушкодження свідчать, що воно утворилось від однократної дії тупим предметом, як в результаті удару тупим предметом по голові, так і при падінні і ударі головою о тупий
предмет, і за давністю заподіяння може відповідати терміну 25.12.2014 року.
Даними чеку № 13 від 04.12.2014 року про вартість мобільного телефону «Самсунг» - 288 грн.
Даними протоколу слідчого експерименту від 26.01.2015 року за участю потерпілого ОСОБА_5 , у відповідності до яких ОСОБА_5 на місці події показав про обставини вчинення відносно нього розбою.
Наведені докази у провадженні суд вважає належними і допустимими.
В судовому засіданні захист і обвинувачені вказували, що ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не вступали у попередню змову, направлену на вчинення нападу на потерпілого, умислу на вчинення інкримінованого кримінального правопорушення не мали, майном ОСОБА_5 не заволодівали, а тому, за позицією захисту, викладені в обвинуваченні обставини кримінального правопорушення є припущеннями, оскільки ні чим не підтверджені, а державний обвинувач в судовому засіданні не довів наявність в діях обвинувачених складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
За наведених підстав захисник ОСОБА_7 просить виправдати ОСОБА_8 , а захисник ОСОБА_6 вважає, що дії ОСОБА_9 підлягають кваліфікації за ст. 296 КК України.
Аналізуючи позицію захисту, суд дійшов висновку, що наведені вище захисні доводи не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду провадження з наступних підстав.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_5 , даних суду, і даних протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого від 26.01.2015 року вбачається, що обвинувачені разом прибули на місце події, чинили активні дії по відношенню до потерпілого ( ОСОБА_8 - наніс удар у голову, ОСОБА_9 наносив удари у верхню частину тулуба), що свідчить, що дії обвинувачених в ході нападу на потерпілого були взаємоузгодженими.
Крім того, за показаннями свідка ОСОБА_11 , який був безпосереднім очевидцем події, обвинувачені спостерігали за потерпілим і іншою особою до вчинення нападу, що свідчить про підготовку до вчинення кримінального правопорушення, а також на місці події обвинувачені чинили активні дії по відношенню до іншої особи, в тому числі, вимагали передачі належного останньому майна.
Слід зазначити, що показання свідка ОСОБА_11 в частині присутності на місці вчинення кримінального правопорушення іншої особи підтверджуються даними протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_5 .
Отже, з дій ОСОБА_17 і ОСОБА_18 на місці події вбачається, що останні реалізовували спільний умисел, направлений на заволодіння майном потерпілого, шляхом вчинення нападу, поєднаного із застосуванням насильства.
Доводи захисту щодо відсутності у обвинувачених при їх затриманні мобільного телефону потерпілого ОСОБА_5 , що, за позицією захисту, свідчить про втрату потерпілим мобільного телефону на місці події і відсутність у обвинувачених умислу на заволодіння майном потерпілого, суд вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки у відповідності до диспозиції ст. 187 КК України під нападом слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. При цьому, розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.
Суд також приймає до уваги показання потерпілого ОСОБА_5 про наявність у нього до нападу мобільного телефону «Самсунг».
Аналізуючи доводи захисту в частині відсутності в діях обвинувачених ознак розбою, суд звертає увагу на дані висновку судово - медичного експертизи щодо заподіяних потерпілому ОСОБА_5 тілесних ушкоджень у вигляді садна в тім'яній ділянці справа і механізму нанесення тілесного ушкодження, а саме, шляхом однократної дії тупим предметом. При цьому, у своєму висновку експерт зазначив, що однократна дія тупим предметом могла бути як в результаті удару тупим предметом по голові, так і при падінні і ударі головою о тупий предмет.
В судовому засіданні обвинувачені і потерпілий показали, що на місці події ОСОБА_5 в результаті отриманих ударів (ляпасів) на землю не падав і головою ні о що не вдарявся.
Вказане, на переконання суду, свідчить, що тілесне ушкодження голови потерпілий отримав в результаті умисного удару тупим предметом, від чого, за показаннями потерпілого, він втратив свідомість.
Так, у відповідності до п. 9 Постанови № 10 Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 року до небезпечного для життя чи здоров'я насильства (ст. 187 КК України) слід відносити вчинення до потерпілого умисних насильницьких дій, які були небезпечними для життя чи здоров'я останнього в момент їх вчинення, до яких, зокрема, слід відносити, і насильство, що призвело до втрати свідомості.
Таким чином, доводи захисту в частині відсутності в діях обвинувачених ознак розбою не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду провадження.
Позиція захисника ОСОБА_7 з приводу матеріального достатку ОСОБА_8 , а тому відсутності у нього необхідності заволодівати майном інших осіб у будь - який спосіб, не спростовує пред'явленого обвинувачення.
Крім того, доводи захисника ОСОБА_7 з приводу невірного визначення у пред'явленому обвинуваченні розміру завданої потерпілому матеріальної шкоди, то дійсний розмір завданої потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди встановлений в ході судового розгляду провадження, про що і наведено у вказаному вироку.
При цьому, у суду не викликає сумніву вартість мобільного телефону «Самсунг», оскільки така вартість вказана потерпілим у грошовій оцінці з урахуванням понесених ним витрат на придбання з наданням підтверджуючих документів і матеріальної цінності.
Таким чином, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки ОСОБА_8 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки ОСОБА_9 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь участі обвинуваченого у його вчиненні, дані про особу винного, раніше судимого, маючого двох малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем реєстрації, працює, хоча і неофіційно.
У відповідності до даних висновку судово-психіатричного експерта № 32 від 15.01.2015 року ОСОБА_8 у період вчинення правопорушення міг і у теперішній час може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд визнає рецидив злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь участі обвинуваченого у його вчиненні, дані про особу винного, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, позитивно характеризується за місцем реєстрації, на обліку лікарів нарколога і психіатра не перебуває, працює, хоча і неофіційно.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , суд визнає вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Також при призначенні покарання обвинуваченим суд враховує думку потерпілого ОСОБА_5 .
За викладеним, суд призначає обвинуваченим ОСОБА_8 і ОСОБА_9 покарання, яке вважає необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
За викладеним, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, і призначити йому покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з 25.12.2014 року.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою.
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, і призначити йому покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 обчислювати з 25.12.2014 року.
Запобіжний захід ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою.
Речові докази у провадженні:
-мобільний телефон «Самсунг» в чохлі з 2-ма сім-картками операторів мобільного зв'язку «МТС» і «Київстар» - залишити у власності ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку.
Головуюча: