Запорізької області
16.09.09 Справа № 7/264/09
Суддя
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрохімсервіс”, м. Запоріжжя
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізькі лани”, м. Запоріжжя
Суддя Кутіщева Н.С.
Представники:
Позивача Войтенко Ю.Г., дов. № 7 від 24.03.2009р.
Відповідач не з'явився.
Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 76319грн.72коп. заборгованості за договором позики від 29.04.2009р., яка складається з 74477 грн. 08 коп. суми позики, 1616грн. 15 коп. пені, 226 грн. 49 коп. три відсотки річних.
Позивач обґрунтував свої вимоги ст. ст. 526, 530, 625, 1049, 1053 ЦК України.
Ухвалою суду від 27.08.2009р. було порушено провадження по справі, розгляд призначено в судовому засіданні на 16.09.2009р.
Вищезазначена ухвала була направлена на адреси сторін 28.08.2009р. в установлений законом строк, поштовим відділенням на адресу господарського суду не поверталась, що свідчить про належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору. Це також підтверджується поштовим повідомленням про вручення відповідачу ухвали господарського суду від 27.08.2009р., судове засідання було призначено на 16.09.2009р. Відповідач без поважних причин знехтував своїм правом його повноважному компетентному представнику бути присутнім в судовому засіданні його чі направленням до суду (нарочно чи через поштове відділення) витребуваних судом матеріалів і документальних , які відповідач вважав за необхідне направити суду в разі наявності заперечень чи доказів належного виконання зобов'язань по договору. Не скористався відповідач і правами, передбаченими ст. 22 ГПК України: за три неділі з дня порушення провадження у справі до судового засідання ні разу не знайомився з матеріалами справи, відзив по суті предмету спору не надав без поважних причин.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
У відповідності із ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
14 вересня 2009р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання в зв'язку з командировою нібито директора ТОВ “Запорізькі лани” (поскільки посада особи, що підписала це клопотання зазначено -директор). Прізвище особи , що підписала це клопотання С.В. Новиков, до клопотання долучено посвідчення про відрядження № КУ-0000003 від 14.09.2009р. зам. директора ТОВ “Запорізькі лани” Новикова С.В. До клопотання також долучена довіреність, яка видана директором ТОВ “Запорізькі лани” Новиковою К.С. зам директору Новикову С.В., дана довіреність посвідчено приватним нотаріусом Білою Т.С. 22.01.2007р. Таким чином, підтвердження, що С.В. Новиков є директором чи виконує його обов'язки відсутні. Клопотання підписано особою, що відповідає зазначеній в клопотанні посаді.
Командирова службової особи не звільняє відповідача, як юридичної особи від належного виконання вимог суду і надання витребуваних судом матеріалів в тому числі і відзиву на позовну заяву. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідач не виконав законні вимоги суду, без поважних причин не надав витребувані матеріали (ухвала суду від 27.08.2009р.).
Відповідач по справі є юридичною особою, згідно зі ст.28 ГПК України, керівник (директор товариства) підприємства, установи зобов'язаний направити компетентного представника в судове засідання, чи особисто прийняти участь в судовому засіданні.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Спір розглядається згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.
Позивач підтримав заявлені позовні вимоги, представником позивача надані заперечення щодо відкладення судового засідання (долучені до матеріалів справи).
За клопотанням представника позивача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації.
Судовий процес завершено 16.09.2009р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Згідно з договором поставки товару №03/06/0003 від 03 червня 2008р. з додатком №1 від 26 червня 2008р., на підставі видаткових накладних №РН0306-015 від 03.06.08 на суму 34978,36 грн. та № РН2706-003 від 27.06.08 на суму 39975,26 грн. відповідачу був поставлений товар (насіння соняшника «Тейде ХЕ»та «Ізабела») на загальну суму 74953,62 грн.
Умовами договору був встановлений строк повного розрахунку за поставлений товар - не пізніше 31.07.2008р. З врахуванням часткової оплати товару, на 23.03.2009р. за відповідачем значилась прострочена заборгованість за поставлений товар в сумі 57957,95грн.
23 березня 2009р. відповідачу була направлена претензія з вимогою сплати 57957,95 грн. основного боргу, 8925,52 грн. пені, 6477,34 грн. індексу інфляції, 1116,27 3% річних, а загалом 74477,08 грн.
Відповіддю №42 від 24.03.2009р. на претензію відповідач визнав претензію у повній сумі 74477,08 грн.
Додатковою угодою від 29.04.2009р. до договору поставки товару №03/06/0003 від «03»червня 2008р. сторони домовились про новацію грошового зобов'язання за договором поставки у сумі 74477,08 грн. в договір позики на суму 74477,08 грн.
Згідно умов договору позики від 29.04.2009р., укладеного між позивачем та відповідачем, позивач 29.04.2009р. надав відповідачу позику у сумі 74477,08 грн. шляхом новації в позику грошового зобов'язання за договором поставки в сумі 74477,08 грн., а відповідач зобов'язаний був повернути позику не пізніше 18.07.2009р. (пункти 4.1. та 5.1 договору позики).
Відповідач свого обов'язку в установлений в договорі строк не виконав і суму позики не повернув.
Згідно з ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням вищевикладеного, сума боргу складає 74477 грн. 08коп., пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Ст. 216 ГК України, передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано.
Згідно з п. 5.4 договору, за прострочення повернення позики проти вказаного в п.4.1 строку позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Позивачем пред'явлена до стягнення сума пені в розмірі 1616 грн. 15 коп.
Згідно проведеного судом перерахунку пред'явленої до стягнення суми пені, суд встановив, що сума, за період з 19.07.2009р. по 24.08.2009р. складає 1576грн. 26коп., пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню. В решті пред'явленої до стягнення суми пені слід відмовити, як пред'явленій необґрунтовано.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем пред'явлені до стягнення 3 % річних в розмірі 226 грн. 46 коп. за період прострочки виконання грошових зобов'язань.
При перевірці судом в судовому засіданні правильності нарахування зазначеної суми, судом встановлено, що сума 3% річних задовольняється частково в сумі 220 грн. 37 коп. В решті пред'явленої до стягнення суми 3% річних слід відмовити, як пред'явленій необґрунтовано.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.
Щодо посилання відповідача в клопотанні на те, що позивачем на адресу відповідача не були направлені копії позовних матеріалів, суд до уваги не приймає, поскільки в матеріалах справи є належні докази відправлення відповідачу позовної заяви, про що свідчить оригінал квитанції та опис вкладення, інші документи , що перелічені в додатку до позову і направлені до суду (договір, претензія, відповідь на претензію, видаткові накладні) у відповідача повинні бути, бо ці документи виповнюються в кількох екземплярах -для кожної із сторін договору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 173, 193, 230-232 ГК України, ст. ст.526, 625 ЦК України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізькі лани”, 69068, м. Запоріжжя, вул.Брюллова, 5 кв. 3 (р/р 26001301163150 в філії “Промінвестбанку”, м. Запоріжжя, МФО 313355, ЄДРПОУ 33921029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохісервіс», 69057, м. Запоріжжя, вул. 40 років. Радянської України,88/5 (р/р 26002038812502 в АКИБ “УкрСиббанк”, м. Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 31522332) 74477 грн. 08коп. заборгованості, 1576 грн. 26 коп. пені, 220 грн. 37 коп. три відсотки річних, 762 грн. 73коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. оплати інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.
Суддя Н.С. Кутіщева