Справа № 569/10897/15-к
Провадження № 1-кп/569/599/15
18 серпня 2015 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
перекладача ОСОБА_6
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне кримінальне провадження № 12015180010001566 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Адана Турецької Республіки, громадянина Турецької Республіки, жителя АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого в АДРЕСА_2 , з вищою освітою, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого на території України, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.149, ч.1 ст.302, ч.1 ст.303, ч.2 ст.303 КК України,
Акдедепінар ОСОБА_7 в лютому 2013 року, перебуваючи на території Турецької Республіки, спілкуючись в мережі Інтернет з громадянкою України ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що остання внаслідок збігу тяжких матеріальних обставин, відсутності постійного джерела доходів перебуває в уразливому стані, шляхом обіцянок та переконань про можливість гарних заробітків, роз'яснень умов проживання та праці, розмірів оплати за надання послуг клієнтам, здійснив вербування ОСОБА_8 для виїзду до Турецької Республіки для надання сексуальних послуг за гроші. 30 березня 2015 року біля 22 години у квартирі АДРЕСА_3 , керуючись єдиним злочинним умислом на вербування людини з метою її сексуальної експлуатації, використовуючи уразливий стан потерпілої, який виразився у її скрутному матеріальному становищі та відсутності постійного джерела доходів, шляхом обіцянок та переконань про можливість гарних заробітків, роз'яснень умов проживання, праці та оплати послуг, схиляв ОСОБА_8 до виїзду до Турецької Республіки для надання сексуальних послуг за гроші, вчинивши її вербування з метою сексуальної експлуатації.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.149 КК України, - вербування людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи.
Крім того, влітку 2013 року ОСОБА_4 в приміщенні кафе «Мармелад», розташованому по АДРЕСА_4 , використовуючи уразливий стан ОСОБА_9 , який виразився в її скрутному матеріальному становищі та відсутності постійного джерела доходів, шляхом обіцянки та переконання втягнув останню у зайняття проституцією, що виражалося у задоволенні статевих потреб незнайомих їй людей не на основі особистої симпатії, а виключно за винагороду, та надалі забезпечував їй клієнтів чоловічої статі для надання сексуальних послуг за грошову винагороду.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.303 КК України, - втягнення особи в заняття проституцією з використанням уразливого стану цієї особи.
Крім того, ОСОБА_4 в кінці листопада на початку грудня 2013 року в квартирі АДРЕСА_3 , повторно, використовуючи уразливий стан ОСОБА_10 , який виразився у її скрутному матеріальному становищі, відсутності постійного джерела доходів, шляхом обіцянки та переконання отримання грошей, втягнув останню у зайняття проституцією, що виражалося у задоволенні статевих потреб незнайомих їй людей не на основі особистої симпатії, а виключно за винагороду, та надалі забезпечував їй клієнтів чоловічої статі для надання сексуальних послуг за грошову винагороду.
В кінці листопада на початку грудня 2013 року ОСОБА_4 в приміщенні сауни по АДРЕСА_5 , повторно, використовуючи уразливий стан ОСОБА_11 , який виразився у її скрутному матеріальному становищі, відсутності постійного джерела доходів, шляхом обіцянки та переконання отримання грошей, втягнув останню у зайняття проституцією, що виражалося у задоволенні статевих потреб незнайомих їй людей не на основі особистої симпатії, а виключно за винагороду, та надалі забезпечував їй клієнтів чоловічої статі для надання сексуальних послуг за грошову винагороду.
У вересні 2014 року ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3 , повторно, використовуючи уразливий стан ОСОБА_12 , який виразився у її скрутному матеріальному становищі, відсутності постійного джерела доходів, шляхом обіцянки та переконання отримання грошей, втягнув останню у зайняття проституцією, що виражалося у задоволенні статевих потреб незнайомих їй людей не на основі особистої симпатії, а виключно за винагороду, та надалі забезпечував їй клієнтів чоловічої статі для надання сексуальних послуг за грошову винагороду.
В жовтні 2014 року ОСОБА_4 в приміщенні кафе «Мармелад», що розташоване по вул.Пересопницька, 10 в м.Рівне, повторно, використовуючи уразливий стан ОСОБА_13 , який виразився у її скрутному матеріальному становищі, відсутності постійного джерела доходів, шляхом обіцянки та переконання отримання грошей, втягнув останню у зайняття проституцією, що виражалося у задоволенні статевих потреб незнайомих їй людей не на основі особистої симпатії, а виключно за винагороду, та надалі забезпечував їй клієнтів чоловічої статі для надання сексуальних послуг за грошову винагороду.
В березні 2015 року ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3 , повторно, використовуючи уразливий стан ОСОБА_14 , який виразився у її скрутному матеріальному становищі, відсутності постійного джерела доходів, шляхом обіцянки та переконання отримання грошей, втягнув останню у зайняття проституцією, що виражалося у задоволенні статевих потреб незнайомих їй людей не на основі особистої симпатії, а виключно за винагороду, та надалі забезпечував їй клієнтів чоловічої статі для надання сексуальних послуг за грошову винагороду.
В кінці березня 2015 року ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3 , повторно, використовуючи уразливий стан ОСОБА_15 , який виразився у її скрутному матеріальному становищі, відсутності постійного джерела доходів, шляхом обіцянки та переконання отримання грошей, втягнув останню у зайняття проституцією, що виражалося у задоволенні статевих потреб незнайомих їй людей не на основі особистої симпатії, а виключно за винагороду, та надалі забезпечував їй клієнтів чоловічої статі для надання сексуальних послуг за грошову винагороду.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.303 КК України, - втягнення особи в заняття проституцією з використанням уразливого стану цієї особи, вчинене повторно.
Крім того, влітку 2014 року ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, звів ОСОБА_9 з громадянином Туреччини на ім'я ОСОБА_16 з метою надання сексуальних послуг за грошову винагороду. Надалі остання надала громадянину Туреччини на ім'я ОСОБА_16 сексуальні послуги, за що отримала кошти в сумі 2000 грн.
В жовтні 2014 року ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, звів ОСОБА_11 з громадянином Туреччини на ім'я ОСОБА_17 з метою надання сексуальних послуг за грошову винагороду. Надалі остання надала громадянину Туреччини на ім'я ОСОБА_17 сексуальні послуги, за що отримала кошти в сумі 300 доларів США, що відповідає 3389,91 грн. згідно встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США.
В лютому 2015 року ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, звів ОСОБА_18 з громадянином Туреччини на ім'я ОСОБА_16 з метою надання сексуальних послуг за грошову винагороду. Надалі остання надала громадянину Туреччини на ім'я ОСОБА_16 сексуальні послуги, за що отримала кошти в сумі 500 грн.
30 березня 2015 року ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, звів ОСОБА_13 з громадянином Туреччини на ім'я ОСОБА_16 з метою надання сексуальних послуг за грошову винагороду. Надалі остання надала громадянину Туреччини на ім'я ОСОБА_16 сексуальні послуги, за що отримала кошти в сумі 1200 грн.
19 червня 2015 року ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, звів ОСОБА_13 з громадянином Туреччини на ім'я ОСОБА_19 з метою надання сексуальних послуг за грошову винагороду. Надалі остання надала громадянину Туреччини на ім'я ОСОБА_19 сексуальні послуги, за що отримала кошти в сумі 2000 грн.
19 червня 2015 року ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, звів ОСОБА_15 з громадянином Туреччини на ім'я ОСОБА_16 з метою надання сексуальних послуг за грошову винагороду. Надалі остання надала громадянину Туреччини на ім'я ОСОБА_16 сексуальні послуги, за що отримала кошти в сумі 1000 грн.
20 червня 2015 року ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, звів ОСОБА_12 з громадянином Туреччини на ім'я ОСОБА_19 з метою надання сексуальних послуг за грошову винагороду. Надалі остання надала громадянину Туреччини на ім'я ОСОБА_19 сексуальні послуги, за що отримала кошти в сумі 800 грн.
21 червня 2015 року ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, звів ОСОБА_20 з громадянином Туреччини на ім'я ОСОБА_16 з метою надання сексуальних послуг за грошову винагороду. Надалі остання надала громадянину Туреччини на ім'я ОСОБА_16 сексуальні послуги, за що отримала кошти в сумі 800 грн.
21 червня 2015 року ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно, звів ОСОБА_21 з громадянином Туреччини на ім'я ОСОБА_19 з метою надання сексуальних послуг за грошову винагороду. Надалі остання надала громадянину Туреччини на ім'я ОСОБА_19 сексуальні послуги, за що отримала кошти в сумі 700 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.302 КК України, - звідництво для розпусти.
Враховуючи, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позицій, заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, та обмежився допитом обвинуваченого і дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю та показав, що наміру вивозити потерпілих до Туреччини не мав, однак розповідав їм про переваги у наданні сексуальних послуг на території своєї країни. Також сприяв у зустрічах своїх друзів з потерпілими для отримання сексуальних послуг за гроші, при цьому особистої вигоди від цього не отримував. Підтвердив обставини вчинення злочинів, викладені в обвинувальному акті. У вчиненому розкаюється.
Потерпілі в судове засідання не з'явилися. У поданих до суду заявах просять судовий розгляд провести у їх відсутності, претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не мають, просять суворо не карати.
Оцінивши встановлені у справі обставини, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.149, ч.1 ст.302, ч.1 ст.303 та ч.2 ст.303 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений вчинив злочини невеликої, середньої тяжкості та тяжкі злочини, на території України раніше не судимий, за місцем тимчасового проживання характеризується посередньо, працевлаштований, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має на утриманні безробітну дружину, яка страждає на ішемічну хворобу серця, та матір похилого віку, яка хворіє на цукровий діабет.
Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.302 КК України, повторно.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне визнання вини.
За таких обставин суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.302 КК України, у виді обмеження волі та злочинів, передбачених ч.1 ст.149, ч.1 ст.303 та ч.2 ст.303 КК України, у виді позбавлення волі в межах санкції частин статтей, якими передбачене покарання за вчинені обвинуваченим злочини.
На підставі ст.70 КК України суд, призначивши покарання за кожен злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Враховуючи ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, позицію потерпілих та прокурора, погіршення стану здоров'я обвинуваченого, а також мету покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування ним покарання, а тому застосовує до нього ст.75 КК України та звільняє від покарання з випробуванням.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого документально підтверджені судові витрати на залучення експертів.
На підставі наведеного та керуючись ст.100, 124, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.149, ч.1 ст.302, ч.1 ст.303 та ч.2 ст.303 КК України, і призначити йому покарання :
за ч.1 ст.149 КК України у виді чотирьох років та шести місяців позбавлення волі;
за ч.1 ст.302 КК України у виді двох років обмеження волі;
за ч.1 ст.303 КК України у виді трьох років позбавлення волі;
за ч.2 ст.303 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.
Відповідно до ст.70 КК України остаточну міру покарання визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на чотири роки та шість місяців.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю два роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання..
Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу змінити з домашнього арешту з носінням електронного засобу контроля на особисте зобов'язання з покладенням обов'язку прибувати за кожною вимогою до суду та повідомляти суд про зміну місця проживання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1382 ( одну тисячу триста вісімдесят дві ) грн. 40 коп. витрат на проведення судово-імунологічних експертиз.
Речові докази, зазначені у постанові про приєднання до кримінального провадження речових доказів від 27 червня 2015 року ( а/с 274 том 3 ), - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя :