Справа №560/862/15-к
Провадження №1-кп/560/91/15
18 серпня 2015 року
Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубровиця кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015180110000178 від 03 квітня 2015 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кедри Володимирецького району, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,
ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним та перебуваючи на обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , 05 лютого 2015 року, всупереч вимогам ст.65 Конституції України, ст.ст.1, 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, Указу Президента України №303 від 17 березня 2014 року “Про часткову мобілізацію”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про часткову мобілізацію” №1126-VII, з метою ухилення від призову за мобілізацією, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, будучи належним чином попередженим про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 та повідомленим про наслідки неявки за викликом, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних на те причин, не прибув у визначений у повістці від 04 лютого 2015 року день та час на пункт збору до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , для відправлення у команді НОМЕР_1 , не повідомив про причини свого неприбуття, чим порушив порядок комплектування Збройних Сил України.
Будучи допитаним в ході судового розгляду в якості обвинуваченого ОСОБА_4 свою вину у скоєному вищевказаному кримінальному правопорушенні передбаченому ст.336 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та дав суду показання, які повністю підтверджують встановлені судом фактичні обставини скоєння злочину, додатково пояснив, що він дійсно при викладених в обвинувальному акті обставинах у січні 2015 року отримав повістку про виклик до Дубровицького військкомату. Згодом пройшов обстеження військово-лікарської комісії, за висновком якої, був визнаний придатним для проходження військової служби та отримав повістку про виклик до військкомату. Проте, на вказаний у повістці день ОСОБА_4 не з'явився, оскільки у нього хвора дружина, і він залишився доглядати дітей та допомагати їй по господарству. Додатково пояснив, що служити в Збройних силах України не бажає.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним, тому, за згодою сторін, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інші докази, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються, учасникам судового провадження було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Таким чином, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу ОСОБА_4 .
Судом зроблений висновок про те, що вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведено повністю, а тому суд кваліфікує його дії: за ст.336 КК України, як ухилення від призову за мобілізацією.
Відповідно до ст.65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” (з наступними змінами), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнав себе винним відповідно до ст. 12 КК є злочином середньої тяжкості.
Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує те, що він раніше не судимий, на "Д" обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у відповідності до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 визначених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Тому, визначаючи міру і вид покарання обвинуваченому ОСОБА_4 враховуючи пом'якшуючі покарання обставини, особу обвинуваченого, суд вважає необхідним та достатнім призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст.336 КК України. Одночасно суд прийшов до висновку, що обвинувачений не становить небезпеки для суспільства, а його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає необхідним та доцільним звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, відповідно до ст.75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальних витрат на залучення експертів немає.
Речові докази відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, до обвинуваченого не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
Керуючись ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку терміном на 1 (один) рік.
Відповідно до п.п.2, 3, ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи.
Іспитовий строк засудженому ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис
З оригіналом згідно
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1 .