Справа № 554/25/14-ц Номер провадження 22-ц/786/2638/15Головуючий у 1-й інстанції Блажко І.О. Доповідач ап. інст. Акопян В. І.
17 серпня 2015 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Акопян В. І.
Суддів: ЛобоваО.А.Кривчун Т.О.
при секретарі Фадєйкіній Н.Б. розглянула у відкритому судовому засіданні в м .Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 8 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - Акопян В.І.
В січні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на частину будинковолодіння, посилалась на те ,що вона з1985 року була зареєстрована і проживала як член сім'ї власника в будинку за адресою АДРЕСА_1 , частина будинку належала бабусі чоловіка ОСОБА_4, а після її смерті належала матері чоловіка ОСОБА_5 . В будинку вона за власні кошти робила поточні ремонти і періодично капітальний ремонт.
10 березня 2009 року ОСОБА_5 продала частину домоволодіння ОСОБА_3 Оскільки за рахунок її коштів збільшилась вартість будинку прохала визнати за нею право власності на 1\2частину будинковолодіння, яке належало ОСОБА_5.і було продано ОСОБА_3
В січні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю. Вона посилалась на те ,що проживає в квартирі АДРЕСА_1, яка належала спочатку бабусі її чоловіка, а потім матері чоловіка з 1983 року , тому вона набула права власності за набувальною давністю.
Позови були об'єднані в одно провадження.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 8 липня 2015 року у позовах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
На рішення суду апеляційну скаргу подала ОСОБА_2, прохає рішення суду скасувати , ухвалити нове про задоволення позовних вимог про визнання права власності на 1\2 частину будинковолодіння, як за членом сім'ї власника, позов про визнання права власності за набувальною давність залишити без розгляду , посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вивчивши матеріали справи , перевіривши доводи апеляційної скарги ,приходить до висновку ,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом . Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Із матеріалів справи вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1( частина приватного будинку) була бабуся чоловіка позивачки ОСОБА_4
Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 14 травня 1985 року дозволено відділу внутрішніх справ прописати ОСОБА_2 з сином до чоловіка в домоволодінні його бабусі ОСОБА_4ОСОБА_2 поселилась в спірну квартиру і проживала там .
Чоловік ОСОБА_2 помер в 1994 році.
ОСОБА_2 в червні 2004 року отримала в порядку черговості квартиру АДРЕСА_2,в якій зареєструвалась і там значиться зараз зареєстрованою.
Після смерті ОСОБА_4 в 2006 році власником квартири в порядку спадкування згідно рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 29.09.2008 року стала ОСОБА_5 , мати чоловіка позивачки, яка в спірній квартирі не проживала.
03 квітня 2009 року ОСОБА_5 через свого представника ОСОБА_7 продала ОСОБА_3 спірну частину будинковолодіння (квартиру АДРЕСА_1). Договір купівлі-продажу належним чином посвідчено в нотаріальному порядку, зареєстровано в органах МБТІ, власник квартири зареєструвалась в спірній квартирі.
В позовній заяві позивачка вказала, що вона посилилась як член сім'ї власника і за свої кошти кожний рік проводила поточні ремонти і більш капітальні ремонти, тому набула права власності на 1\2 частину квартири.
Главою 24 ЦК України визначені підстави набуття власності, в тому числі статтею 328 ЦК України передбачено набуття права власності на підставах, що не заборонені законом. Позивачка в позовній заяві не зазначила на якій підставі( норму права) вона прохає визнати за нею право власності на частину квартири.
На час вселення її в квартиру власником квартири була бабуся чоловіка , після її смерті право власності перейшло до матері чоловіка позивачки ,яка в той час проживала за іншою адресою, а не в спірній квартирі. Дані обставини спростовують доводи позивачки, що вона була членом сім'ї власника квартири, вела з ним спільне господарства. Суду не надано належних доказів того, що позивачка поселилась в квартиру як член сім'ї ОСОБА_4, що вона разом з чоловіком вела спільне господарство з власником житла. Після смерті ОСОБА_4 в 2006 році, спадкоємець ОСОБА_5 проживала за іншою адресою, спільного господарства з позивачкою не мала, сама позивачка не заперечувала даний факт.
Проведення поточних ремонтів, оплата комунальних послуг є необхідною умовою утримування нерухомого майна і не веде до збільшення його вартості і не може бути підставою для визнання права власності на нерухоме майно.
Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання права власності в зв'язку з вселенням в спірне житло як члена сім'ї власника проведення поточних ремонтів і частково капітальних, сплата комунальних послуг, місцевий суд вірно зазначив, що позивачка не надала належних доказів того, що вона вселилась в спірну квартиру як член сім'ї ОСОБА_4, або після її смерті була членом сім'ї іншого власника ОСОБА_8, що всі ці ремонти не були ремонтами, які підтримують в належному стані будівлю, що в результаті цих ремонтів була суттєво збільшена площа будівлі чи її вартість. Також не було надано доказів того, що ремонти проводились зі згоди власника квартири, і між ними була домовленість про створення спільної власності чи домовленість про відшкодування позивачці власником квартири витрат .
Висновок судової будіведьно-технічної експертизи ґрунтується на припущеннях і не підтверджується матеріалами справи, він базується лише на показах позивачки ,без надання належних документів вартості матеріалів та вартості робіт, кількість проведення ремонтів визначена як мінімально можлива протягом 30 років , як припущення.
Місцевий суд підставно відмовив ОСОБА_2 в задоволенні позову про визнання за нею права власності на 1\2 частину квартири ,яку придбала ОСОБА_9
Колегія суддів звертає увагу на те ,що ОСОБА_2, знала ,що після смерті ОСОБА_4 права власності перейшло до ОСОБА_10 позивачка не оскаржувала рішення суду від 29. 09. 2008 року ,в 2009 році згідно договору купівлі- продажу власником спірного нерухомого майна стала відповідачка ОСОБА_3.позивачка також не оскаржувала договір купівлі- продажу від 03.04 2009 року.
Крім того, колегія враховує, що позивачка на час розгляду справи зареєстрована за іншою адресою, має інше житло, від користування яким вона не відмовилась, а відповідачка придбавши спірне нерухоме майно в 2009 році , будучи власником , не може ним повноцінно користуватися протягом тривалого часу.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання права власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю та залишення цього позову без розгляду.
Судом першої інстанції підставно було відмовлено ОСОБА_2, в задоволенні позову про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно.
Спірне майно з часу поселення позивачки мало конкретних власників, вони не відмовлялись від нього, майно не виходило із їхнього користування , сам факт користування позивачкою майном зі згоди власника не дає підстав для визнання за користувачем права власності за набувальною давністю.
Згідно ст.. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами ,встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями ,встановленими главою ЦПК України про апеляційне провадження.
У главі ЦПК України про апеляційне провадження є лише два випадки, коли сторони можуть реалізувати диспозитивні права щодо розпорядження своїми процесуальними способами захисту: відмова позивача від позову та мирова угода сторін(ст. 306ЦПК України)
На стадії апеляційного провадження позивач вже не може подати заяву про залишення позову без розгляду, оскільки такий позов уже розглянутий і судовий розгляд закінчений ухваленням рішення суду (ч.3 ст.208 ЦПК України). Позивач наділений правом на залишення позову без розгляду лише в суді першої інстанції до ухвалення рішення у справі.
Крім того, згідно з ч.8 ст.193 ЦПК України -уже при розгляді справи в суді першої інстанції під час судових дебатів не можна подавати заяву про залишення позову без розгляду.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку,що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303 , 307, 308,315 ЦПК України колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 8 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду вступає в законну силу з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили ухвалою апеляційного суду .
Головуючий В.І. Акопян
Судді О.А.Лобов
Т.О.Кривчун
З оригіналом згідно
Суддя В.І.Акопян