61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
10.08.2015 Справа № 905/434/15
Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекстрейд»
доПриватного підприємства «Фірма «Фармацея»
простягнення 22053,71грн.
Представники сторін: від позивача: не з'явився. від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекстрейд» до Приватного підприємства «Фірма «Фармацея» про стягнення 22053,71грн., у тому числі 16507,76 грн. -основного боргу, 1829,37 грн.-пені, 3716,58 грн. - пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору поставки №6734/12 від 15.05.2012 в частині оплати вартості отриманого товару.
На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №6734/12 від 15.05.2012 та накладних-специфікацій.
Ухвалою від 18.06.2015 за вказаним позовом порушено провадження по справі №908/434/15.
В судове засідання 10.08.2015 з'явився представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, електронною поштою (без відповідної реєстрації) надіслав клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 16.07.2015. Вказане клопотання не було зареєстровано службою діловодства суду, оскільки відповідач не здійснив реєстрацію належним чином. Однак з метою забезпечення рівних умов у доступі до правосуддя, судом враховано вказане клопотання та відкладено розгляд справи.
Місцезнаходженням відповідача є: 83015, м.Донецьк, пр.Ватутіна, б.33-А, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Господарський суд Донецької області, з метою своєчасного повідомлення відповідача про порушення провадження по справі, направив на адресу відповідача, яка зазначена в єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, відповідну ухвалу. 22.06.2015 начальник відділу документального забезпечення та контролю ОСОБА_1, керівник апарату суду ОСОБА_2 та помічник ОСОБА_3 склали акт №614, відповідно, про неможливість направлення кореспонденції за адресою відповідача: місто Донецьк, пр-т. Ватутіна, 33-А . Складання акту мотивовано листом Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» № 7-14-197 від 06.05.2015 про припинення приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьку.
Відтак, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» були розміщені оголошення про дату та час судових засідань по справі №905/434/15.
В порядку Закону України «Про доступ до судових рішень», ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладання розгляду справи були розміщені на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua).
Таким чином, господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність порушеної справи № 905/465/15 та призначених до розгляду судових засідань ( про день, місце та час кожного судового засідання).
У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 Господарського процесуального кодексу України, ст.33 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.
Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
15.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лекстрейд», як постачальником (позивач) та Приватним підприємством «Фірма «Фармацея», як замовником (відповідач) підписаний договір поставки №6734/12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується здійснювати поставки виробів медичного призначення та лікарських засобів (далі- товар), що належить йому на праві власності, а замовник приймати його у свою власність та здійснювати оплату товару за цінами, кількістю, асортиментом та порядку, визначеними умовами даного договору.
Відповідно до п.2.1 договору ціна, кількість та асортимент товару визначаються та узгоджуються сторонами на кожну партію товару окремо у накладних-специфікаціях, що є не від'ємними частинами даного договору.
Згідно п.2.2 договору загальна орієнтовна вартість товару, що підлягає поставці за даним договором, визначається сторонами у розмірі 1000000,00грн. Остаточна загальна вартість товару, поставленого за даним договором, визначається сумою всіх належних чином оформлених накладних-специфікацій на поставку товару за даним договором у період його дії.
Розрахунок за кожну партію товару проводиться в обумовлений в накладній-специфікації термін після здійснення поставки, шляхом безготівкового перерахування повної вартості партії товару, визначеної в накладній-специфікації на поточний рахунок постачальника. На вимогу постачальника або за бажанням замовника допускається здійснення повної або часткової попередньої оплати партії товару. Якщо термін сплати в накладній-специфікації не зазначений, то розрахунок здійснюється замовником не пізніше 30 календарних днів з моменту здійснення поставки (п.п.4.1, 4.2 договору).
На виконання умов договору №6734/12 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 18606,85грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними-специфікаціями №47894 від 18.03.2014, №48511 від 25.03.2014, №48512 від 25.03.2014, №49083 від 01.04.2014, №49084 від 01.04.2014 та підписом представника замовника на вищевказаних накладних-специфікаціях, скріпленого печаткою підприємства.
Відповідач не надав жодних заперечень щодо не отримання товару або не отримання будь-якого супроводжуючого документу від позивача.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджується передача позивачем та отримання відповідачем товару.
Оскільки відповідачем отримано товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.
З наявних в матеріалах справи копій банківських виписок вбачається, що відповідачем здійснений частковий розрахунок за отриманий товару, а саме: 02.06.2014 на суму 5000,00грн. та 18.06.2014 на суму 5000,00грн., в якості підстави платежу вказана видаткова накладна №47893, заборгованість по якій, до стягнення не заявлена, частково сума по цим оплатам була врахована позивачем в рахунок погашення заборгованості по накладній №47894.
Однак, як зазначає позивач, відповідач повну вартість отриманого товару по договору №6734/12 не оплатив, заборгованість становить 16507,76грн.
Оцінивши зміст зазначених угод, з яких виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як роз'яснено у п.п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що - якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем повинна бути оплачена протягом 30 календарних днів з дня поставки товару.
Проте відповідач свої зобов'язання не виконав, станом на момент звернення позивача до суду, заборгованість відповідача становить 16507,76грн.
Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 16507,76грн., а матеріали справи таких не містять.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 16507,76грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.2 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1829,37 грн.
Згідно п.7.2 договору у разі прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати поставленої партії товару замовник виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми простроченого зобов'язання.
Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його вірним, тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.3 договору просить стягнути з відповідача 20% річних за користування грошовими коштами у розмірі 3716,58грн.
Відповідно п.7.3 договору якщо прострочення оплати триває більше ніж 10 календарних днів замовник поряд з штрафними санкціями, передбаченими п.7.2 даного договору, на підставі ст.625, 692 Цивільного кодексу України, зобов'язаний повернути постачальникові суму боргу, а також 20% річних від простроченої суми за користування грошовими коштами постачальника за увесь час прострочення.
Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Судом перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку 20% річних та встановлено, що він є вірним, тому позовні вимоги про стягнення 20% річних саме на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача .
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Фармацея» (83015, м. Донецьк, пр-т. Ватутіна, 33-А, код 20358175 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекстрейд» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул ОСОБА_4, 18, код 38010921) суму основного боргу у розмірі 16507 (шістнадцять тисяч п'ятсот сім) грн. 76 коп., пені у розмірі 1829 (одна тисяча вісімсот двадцять дев'ять) грн. 37 коп., 20% річних у розмірі 3716 (три тисячі сімсот шістнадцять) грн. 58 коп., судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Д.М. Огороднік Дата складення повного рішення 17.08.2015.