Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" вересня 2009 р. Справа № 37/235-09
вх. № 6665/5-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Донець Ю.Б. за довіреністю № б/н від 15.09.2009 р.
відповідача - Кошкаров О.М. за довіреністю № П125-14-1 від 06.07.2009 р.
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроком Компоненти", м. Київ
до ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка", м. Харків
про стягнення 305414,03 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроком Компоненти" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 305414,03 грн., що складається з наступних сум: сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції 297833,03 грн., сума нарахованих 3% річних 7581,00 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 478-24 від 11.06.2007 р.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 11.09.2009 р. за вх. № 10162, надав заяву про залучення до матеріалів справи копій документів вказаних в заяві, яка господарським судом задовольняється та надані копії документів залучаються до матеріалів справи.
Позивач, через канцелярію господарського суду 16.09.2009 р. за вх. № 10674, надав клопотання про залучення до матеріалів справи довіреності на представника, яке господарським судом задовольняється та надана довіреність залучається до матеріалів справи.
Відповідач, через канцелярію господарського суду 16.09.2009 р. за вх. № 10673, надав відзив на позовну заяву в якому в казував на те, що він не заперечує щодо наявності заборгованості за Договором № 478-24 від 11.06.2007 р., але у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2009 р. по справі № Б-50/120-09 про порушення провадження у справі про банкрутство ДП "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка", накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів, просив суд зупинити провадження по даній справі, до прийняття рішення по справі № Б-50/120-09.
Господарський суд, розглянувши вищезазначене клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, вважав за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки судом було встановлено, що справу № 37/235-09 можливо розглянути до вирішення справи № 50/120-09.
В задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачем не було надано до суду офіційних доказів вчинення відповідачем дій по зменшенню своїх грошових коштів та відчуженню свого майна.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні визнав заборгованість перед позивачем за Договором № 478-24 від 11.06.2007 р.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
11 червня 2007 року між сторонами було укладено Договір № 478-24 (надалі - Договір).
Пунктом 1.1. Договору було передбачено, що позивач зобов'язувався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язувався оплатити і прийняти продукцію, у відповідності із специфікаціями, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно п.1.2. Договору специфікації складаються на підставі заявок відповідача та містять найменування продукції, її кількість, номенклатуру та ціну.
Пунктом 2.1. Договору було передбачено, що позивач зобов'язується поставити, а відповідач отримати та оплатити продукцію у відповідності до специфікацій, кожна конкретна поставка товару буде здійснюватися за попередньою домовленістю обох сторін та оформлюватися відповідною специфікацією с вказанням номенклатури, кількості, ціни та суми.
Відповідно до п. 6.1. Договору, сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору у відповідності з діючим законодавством України.
Пунктом 9.4. Договору було встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та дії до 31.12.2008 р.
У період починаючи з моменту укладення Договору і закінчуючи 23 червня 2008 року позивачем на адресу відповідача було надіслані відповідні рахунки-фактури. Відповідач дав згоду на відвантаження продукції, виписавши довіреності і підписавши специфікації, які містяться в матеріалах справи. На підставі рахунків-фактур позивачем спільно з відповідачем було підписані відповідні видаткові накладні, у зв'язку з чим загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 257641,03 грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем свої зобов'язань за Договором № 478-24 від 11.06.2007 р., господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 297833,03 грн. та суми нарахованих 3% річних у розмірі 7581,00 грн. є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в зв'язку чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 3054,14 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 509, 525, 526, 530, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовити.
В задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка" (61004, м. Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код ЄДРПОУ 14315500, р\р 26006301816654 в Червонобаварському безбалансовому відділенні філії "Відділення Промінвестбанку в м. Харкові", МФО 351458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроком Компоненти" (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 5, кв. 437, код ЄДРПОУ 34297667, п/р 26000030829871 в АКБ "УКРСОЦБАНК", МФО 322012) - 305414,03 грн., 3054,14 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 21.09.2009 р.