"07" вересня 2009 р.
Справа № 12/36-1575
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Френдій Н.А.
Розглянув справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “М енд С форвардінг Ко”, вул. Довбуша, 37, м. Київ, 02092
до відповідача товариства з обмеженої відповідальності “Нечипорук Транспорт Сервіс”, вул. Гайова, 44, м. Тернопіль, 46008
про стягнення 4500грн.00коп.
за участю представників сторін:
позивача: Криворчук О.В. -представник (довіреність №122 від 28.07.2009р.)
відповідача: не з'явився
Суть справи:
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Товариства з обмеженою відповідальністю “М енд С форвардінг Ко”, м. Київ звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженої відповідальності “Нечипорук Транспорт Сервіс”, м. Тернопіль 4500грн.00коп. штрафу за порушення строків доставки вантажу.
Ухвалою №06-5/187 від 07.08.2009р. Господарський суд міста Києва передав позовні матеріали за підсудністю до Господарського суду Тернопільської області.
Ухвалою від 17 серпня 2009 року Господарський суд Тернопільської області прийняв позовні матеріали до розгляду, порушив провадження у справі №12/36-1575 та розгляд справи призначив на 07 вересня 2009 року.
Повноважний представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав суду для огляду оригінал CMR 206157.
Відповідач відзиву на позов не подав, його повноважний представник у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвали суду від 17.08.2009р., знаходиться в матеріалах справи). ТзОВ “Нечипорук Транспорт Сервіс” своїм конституційним правом на захист не скористалося, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі статтею 316 Господарського кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Аналогічна норма закріплена статтею 929 ЦК України та п. 1 ст. 9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" № 1955-IV від 01.07.2004р.
Стаття 9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначає, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні, зокрема зазначено, що одним із таких документів може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR).
Згідно ст. 930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається в письмовій формі.
Частина 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до приписів ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
21 квітня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю “М енд С форвардінг Ко” (Експедитор за договором та позивач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “Нечипорук Транспорт Сервіс” (Перевізник за договором та відповідач по справі) був укладений договір № 042 на транспортно - експедиційне обслуговування автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі -договір), згідно з умовами п.п. 2.2., 2.3 якого на кожні окремі ТЕП (транспортно-експедиторські послуги) оформляється разовий договір - заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, відповідно до умов договору, при цьому сторони признають юридичну силу договору та заявки на перевезення, переданих факсимільним зв'язком до отримання їх оригіналів, але при наявності підписів та печаток сторін.
Згідно п. 4.1.1. договору Перевізник виконує весь комплекс послуг з перевезення вантажів, зазначених у підтвердженій Заявці, у випадку згоди з умовами Заявки. Перевізник підтверджує її: ставить підпис та печатку і надсилає її по факсу з подальшим виданням оригіналу.
Як вбачається із наданого позивачем договору, останній вчинено шляхом використання факсимільного зв'язку, його сторінки містять підписи представників та печатки сторін, а відтак відповідно до умов п. 2.3. договору останній є таким, що укладений у письмовій формі і відповідно має юридичну силу для обох сторін.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач відповідно до умов договору отримав від позивача разовий договір -заявку №001/21-04-09 від 21.04.2009р. на перевезення вантажу у міжнародному сполученні, яка підписана позивачем та відповідачем та скріплена печатками юридичних осіб, згідно якої відповідач зобов'язався здійснити перевезення вантажу (садової техніки) автомобілем марки Даф, № ВО4556АІ, ВО4928ХХ, по маршруту: 1). Via Crotti n.1, 1-42018 S.Martino in Rio (RE); 2), Vin Bnanno Pisano1, 1-56031 Bientina (Pisa) ((місце завантаження) - Київ, пр.-т Червонозоряний, 119, (Україна) (місце розвантаження), вантажоотримувач: ТОВ "АЛ-КО Кобер"; адреса місця митного оформлення: вільне замитнення; митний перехід в населеному пунктів: м. Чоп; адреса митного оформлення: м, Київ, вул..Малинська, 20,ВВ-6; дата прибуття на місце розвантаження: 29.04.2009р., вартість фрахту 8550,00грн.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 6.3. договору встановлено, що за несвоєчасну подачу транспортного засобу під завантаження, порушення строків доставки вантажу Перевізник виплачує Експедиторові штраф у розмірі 500,00грн. за кожну почату добу, включаючи вихідні та святкові дні.
Як слідує з міжнародної автомобільної накладної (CMR) №206157, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні та копія якої знаходиться в матеріалах справи, на виконання умов договору у відповідності із заявкою, відповідач здійснював перевезення вантажу у міжнародному автомобільному сполученні, здійснивши завантаження вантажу з Bientina (Pisa) Италия 22.04.2009р., проте в порушення умов договору та заявки здійснив доставку вантажу у місце розвантаження з запізненням, що підтверджується відмітками Чопської митниці (про проходження митного контролю 28.04.2009р. при перетині державного кордону України) та відміткою Київської контрольної митниці від 08.05.2009р., що свідчить про факт недодержання відповідачем п. 14 заявки щодо умов доставки вантажу на місце розвантаження 29.04.2009р.
Згідно вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться . Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Оскільки ані нормами ст. 316 ГК України, ані главою 65 ЦК України, ані Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ані договором не передбачено право перевізника змінювати в односторонньому порядку термін доставки вантажу, то дії відповідача щодо фактичної доставки вантажу є такими, що вчинені з порушенням вимог ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 625 ЦК України та договору, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.6.4.) у вигляді сплати штрафу, що за період з 30.04.2009р. по 08.05.2009р. включно становить 4500,00грн.
Позивач стверджує, що відповідач, незважаючи на направлену йому претензію від 20.05.2009р. (яку згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №1396898 останньому вручено 28.05.2009р.), добровільно штрафу не сплатив, відповіді на претензію не надав.
Відповідач згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі про сплату штрафу в розмірі 4500,00грн. за порушення строку доставки вантажу, суду не надав, а тому позов підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи і по суті неоспорений відповідачем.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженої відповідальності “Нечипорук Транспорт Сервіс”, вул. Гайова, 44, м. Тернопіль, (код 32386922) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “М енд С форвардінг Ко”, вул. Довбуша, 37, м. Київ, (код 32305728) - 4500грн.00коп. штрафу, 102грн.00коп витрат по сплаті державного мита, 315грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Суддя Н.А. Френдій