91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
22.09.09 Справа № 15/251.
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеркомторг”, м. Кривий Ріг
до приватного підприємства “Донбас екологічне будівництво”, м. Луганськ
про стягнення 4330,65 грн.
Суддя Пономаренко Є.Ю,
Представники сторін:
від позивача -не прибув;
від відповідача - Гарагуля В.В., директор.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги:
- стягнути з відповідача борг за транспортно-експедиційні послуги в сумі 3 500 грн. 00 коп. згідно разового договору-заявки від 09.02.2009;
- стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 830 грн. 65 коп.
В минулому судовому засіданні представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог від 03.09.2009 р., де виклав позовні вимоги в наступній редакції:
- стягнути з відповідача борг за транспортно-експедиційні послуги в сумі 2000 грн. 00 коп. згідно разового договору-заявки від 09.02.2009;
- стягнути з відповідача пеню у сумі 565 грн. 53 коп., збитки від інфляції в сумі 209 грн. 90 коп. та 3% річних у сумі 73 грн. 57 коп.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.
Відтак, предметом позову, за яким розглядається спір та приймається дане рішення, є вимоги, наведені в заяві про уточнення позовних вимог від 03.09.2009 р.
У запереченні на відзив відповідача від 17.09.2009 р. позивач повідомив суду, що на момент проведення судового засідання 02.09.2009 р. відповідач розрахувався в частині суми основного боргу. При цьому, позивач зазначив, що відповідач довів справу до судового розгляду, у зв'язку з чим просить стягнути з нього 1561,61 грн.: державне мито у сумі 102 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50; витрати на відрядження працівника позивача до Господарського суду Луганської області в сумі 228,14 грн., проїзні в сумі 198,14 грн., добові -73,57 грн.; поштові витрати по відправленню претензій та позовної заяви на адресу відповідача -51,48 грн. та до Господарського суду Луганської області -18,48 грн.; пеню в розмірі 565,53 грн.; збитки від інфляції в розмірі 209,90 грн.; 3% річних у розмірі 73,57 грн.
Позивач не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства.
При цьому, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Тому, спір розглянуто в судовому засіданні 22.09.2009 р. за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для ухвалення рішення по справі.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що сумлінно виконував свої зобов'язання відповідно до договору, а деякі платежі були зроблені достроково.
Представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що на даний час ним сплачена вся вартість послуг по договору. При цьому, зобов'язання виконано в певній частині достроково, в частині відповідно у строк відповідно до умов договору-заявки.
Дослідивши матеріали справи та додатково надані документи суд встановив наступне.
Між сторонами у справі укладено разовий договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 09.02.2009 р., за яким позивач зобов'язався своєчасно надати послуги з перевезення вантажів, а відповідач, як замовник, зобов'язався сплатити послуги по перевезенню в порядку та в термін, передбачені даним договором.
Виконання зобов'язань позивачем підтверджується матеріалами справи, зокрема, товарно-транспортними накладними та не заперечується відповідачем.
Строк виконання грошового зобов'язання відповідачем визначено у п. 5. договору. Відповідно до вказаного пункту замовник зобов'язався оплатити надані послуги не пізніше 3-х банківських днів після виконання послуги, отримання оригіналів документів, ТТН, надходження оплати від вантажовідправника на рахунок замовника.
Проаналізувавши здійснені відповідачем оплати позивачу за надані послуги та надходження оплат від вантажовідправника на рахунок позивача вбачається, що відповідач не допускав прострочення виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем відповідно до положень п. 5 договору. Частково оплати здійснювалися навіть достроково, тобто до надходження коштів від вантажовідправника замовнику.
Останні 2000 грн., стягнення яких є предметом позову, перераховані відповідачем позивачу після подачі позову до суду, та без прострочення згідно умов договору.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Належним доказом перевезення вантажу є вантажна товарно-транспортна накладна.
Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Строк виконання грошового зобов'язання відповідачем визначено у п. 5. договору. Відповідно до вказаного пункту замовник зобов'язався оплатити надані послуги не пізніше 3-х банківських днів після виконання послуги, отримання оригіналів документів, ТТН, надходження оплати від вантажовідправника на рахунок замовника.
Виходячи з формулювання наведеної умови договору відлік триденного строку мав починатися від настання усіх перелічених через кому обставин, тобто не лише після виконання послуги чи отримання оригіналів документів, а і після надходження оплати від вантажовідправника на рахунок замовника.
За чинних фактичних обставин з оплати коштів вантажовідправником на рахунок замовника та замовником на рахунок перевізника суд дійшов висновку, що відповідачем не допускалося прострочення виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідачем надано докази виконання своїх зобов'язань без прострочення.
Позивач у свою чергу не довів суду належними засобами доказування прострочення виконання зобов'язання відповідачем, тобто не надано доказів здійснення всієї оплати вантажовідправником на рахунок відповідача до подачі позову до суду і неперерахування коштів останнім позивачу протягом 3-х банківських днів.
Отже, належних доказів, що могли б спростувати належне та завчасне виконання відповідачем своїх обов'язків, позивачем не надано.
На підставі вищевикладеного враховуючи що вартість послуг у сумі 2000 грн. стягнення яких є предметом позову сплачено після подачі позову до суду провадження у справі в даній частині позову підлягає припиненню за п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині позовних вимог -по стягненню пені у сумі 565 грн. 53 коп., інфляційних втрат в сумі 209 грн. 90 коп. та 3% річних у сумі 73 грн. 57 коп. слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у складі: 102 грн. 00 коп. державного мита, а також 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача (враховуючи, що позивач звернувся до суду до дати настання строку виконання свого зобов'язання відповідачем, тобто спір виник з вини позивача, а не відповідача.). Інші заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати у складі: витрати на відрядження працівника позивача до Господарського суду Луганської області в сумі 228,14 грн., проїзні в сумі 198,14 грн., добові - 73,57 грн.; поштові витрати по відправленню претензій та позовної заяви на адресу відповідача -51,48 грн. та до Господарського суду Луганської області -18,48 грн. не підлягають стягненню з відповідача також ще й тому, що вони не відносяться до складу судових витрат відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.
Зайве сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 194 грн. 50 коп., перераховані платіжним дорученням від 04.08.09 № 435 підлягають поверненню позивачу.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити частково.
2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог по стягненню боргу в сумі 2000 грн.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Судові витрати покласти на позивача.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальності «Інтеркомторг», м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, б. 61, кв. 62, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 24995192 зайве сплачені за платіжним дорученням від 04.08.09 № 435 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 194 грн. 50 коп. Підставою для повернення сплаченого витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписано 28.09.2009р.
Суддя
Є.Ю.Пономаренко