про повернення позовної заяви
"17" серпня 2009 р. № 20/989-09
Суддя Щавинська Ю.М., розглянувши матеріали вх. № 6152
за позовом: Малого приватного підприємства „Луч”
до відповідача: Іллічівської міської ради Одеської області
про визнання права власності та визнання договору оренди укладеним,
Мале приватне підприємство „Луч” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Іллічівської міської ради Одеської області, в якій просить визнати за Малим приватним підприємством „Луч” право власності за набувальною давністю на нерухоме майно у формі будівель, позначених на план-схемі земельної ділянки: літ. „А” -службове приміщення, загальною площею 43,2 кв.м, літ. „Б” -виробничий цех, площею 183,3 кв.м, що розташовані за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Хантадзе, 9-А, та визнати укладеним договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,27 га, що розташована за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Хантадзе, 9-А, укладений між Малим приватним підприємством „Луч” та Іллічівською міською радою Одеської області, на той самий строк та на тих самих умовах, що були передбачені договором на право користування земельною ділянкою від 06.07.1994 року та договором на право користування земельною ділянкою від 30.05.1995 року.
Відповідно до п. 14 Інструкції „Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж. Платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати державного мита.
Разом з тим, суд зазначає, що квитанція № 3 від 04.11.2008 року про сплату державного мита додана позивачем до позовної заяви в копії, а не в оригіналі, як того вимагає п. 14 Інструкції „Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15.
Крім того, враховуючи, що позовна заява містить як вимогу майнового характеру (визнання права власності), так й вимогу немайнового характеру (визнання укладеним договору оренди), зазначена позовна заява, відповідно до п. 36 Інструкції „Про порядок обчислення та справляння державного мита” оплачується державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовів немайнового характеру (85 грн.).
Також, суд зазначає, що відповідно до п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258, документом про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж. Зазначений документ має відповідати звичайним вимогам до платіжних документів, що встановлені Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.
Разом з тим, квитанція від 04.11.2008 року про сплату витрат на ІТЗ судового процесу також додана позивачем до позовної заяви в копії, а не а оригіналі, більш того, в порушення ст. 36 ГПК України, відповідно до якої докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, вона не засвідчена належним чином.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає поверненню відповідно до п. 4, п. 10 ст. 63 ГПК України, яке не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись п.п. 4, 10 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу без розгляду.
Додаток: позовна заява на 5 арк. з додатком документів на 68 арк.
Суддя