08.09.09р.
Справа № 10/170-09
За позовом Державної податкової інспекції у Красногвардійськму районі м. Дніпропетровська ( м. Дніпропетровськ )
до Виконавчого комітету Красногвардійської районної Ради м. Дніпропетровська ( м. Дніпропетровськ )
Третя особа - 1 на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" ( м. Дніпропетровськ ).
Третя особа - 2 на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Дніпропетровська міська рада ( м. Дніпропетровськ )
про визнання права власності
Суддя Кощеєв І.М.
Представники:
Від Позивача: Швець О.М. (дов. №18098/10/10-006 від 01.06.09 р. ) - представник
Від Відповідача: Нагорний Є.В. (дов. №20 від 10.01.09 р. )- представник
Від Третьої особи - 1: Попов О.О. (дов. №14627 від 14.11.08 р. ) - представник
Від Третьої особи - 2 : Спиридонова Є.О. (дов. №4/11-270 від 02.07.09 р. )- представник
Позивач звернувся до господарського суду із позовом до Відповідача в якому просить суд визнати право власності держави в особі Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська на домоволодіння, що знаходиться за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Ларіонова, 101.
Свої позовні вимоги Позивач обгрунтовує тим, що домоволодіння, яке знаходиться за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Ларіонова, 101 взято на облік ДПІ в 2003 р., як майно, що не має спадкоємців ні за заповітом ні за законом і відповідно до ст. 555 ЦК УРСР повинно перейти до держави. Виконавчий комітет Красногвардійської районної ради міста Дніпропетровська із заявою про визнання спадщини відумерлою до суду не звернувся, отже вказане майно є спірним та таким, що не належить Відповідачеві.
Представники Відповідача та третіх осіб на виклик суду у судове засідання з”явилися, але витребувані судом документи ( відзив на позов та письмові пояснення ) не надали. Господарський суд розглядає справу за наявними в ній документами.
Представники Відповідача та третіх осіб позовні вимоги Позивача не підтримали, зазначивши на їх безпідставність та необґрунтованість.
За згодою представників сторін та третіх осіб у судовому засіданні було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд, -
Відповідно до Акту № 24 опису і попередньої оцінки майна, прийнятого на облік до рішення відповідного органу про визнання майна безхазяйним, складеного 21.11.2003 р. комісією у складі двох представників Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська -здійснено опис і попередню оцінку будинку по вул. Ларіонова, 101 -„30 000”.
Ст. 137 ЦК УРСР передбачала, що майно, яке не має власника або власник якого невідомий (безхазяйне майно), надходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів, винесеним за заявою фінансового органу. Заява про визнання майна безхазяйним може бути подана не раніше як через один рік після прийняття майна на облік відповідним фінансовим органом або виконавчим комітетом селищної, сільської Ради народних депутатів.
Доказів звернення фінансового органу з відповідною заявою та прийняття рішення виконавчого комітету районної, міської Ради народних депутатів, щодо надходження зазначеного у позові нерухомого майна у власність держави - Позивачем суду не надано.
Доказів оспорення з боку Відповідача права власності держави на домоволодіння, що знаходиться за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Ларіонова, 101 - суду Позивачем також не надано.
Предметом позову по цій справі є вимоги Позивача пов”язані із визнанням права власності держави в особі Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська на домоволодіння, що знаходиться за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Ларіонова, 101.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Преамбула Закону „Про державну податкову службу в Україні” визначає, що цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.
Згідно п. 12 ст. 10 цього ж Закону податкові органи проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна.
За змістом п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, зокрема, виконують функції щодо подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках -коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. За змістом п. 17 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, зокрема мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже, Закон України „Про державну податкову службу в Україні” містить вичерпний перелік підстав звернення податкових органів до суду.
З викладеного вбачається, що податковий орган у спірних правовідносинах в порушення вказаних норм права діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, податкова інспекція, як на підставу задоволення позовних вимог, посилається на ст. 1277 ЦК України.
ЦК УРСР втратив чинність з 01.01.2004 р., з 01.01.2004 р. набрав чинності ЦК України, який відповідно до Прикінцевих та перехідних положень застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а також щодо цивільних відносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила ст. 1277 ЦК України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.
Стосовно цивільних відносин зазначених Позивачем у позові суд застосовує положення ЦК України.
Ст. 1277 ЦК України ( на яку посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог ) передбачає, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
За приписами ст. ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В порушення вказаних приписів ГПК України, Позивачем не надано суду доказів в підтвердження своїх вимог - визнання судом спадщину відумерлою, яка в такому разі повинна переходити до органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, тобто територіальній громаді.
Враховуючи наведене, господарський суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 27, 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Позивача -відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя
І.М. Кощеєв
( рішення оформлене відповідно до
ст. 84 ГПК України 09.09.2009 р. )