73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
03.09.2009 Справа № 13/132-О-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 167"
до Чаплинської районної ради Херсонської області
за участі представників сторін:
позивача -Сторубльовцева В.В. (заступника директора), Авер'янової С.Б. (представника за дорученням),
відповідача -Степаненко М.К. (заступника голови районної ради),
Позивач звернувся до суду з позовом із зазначеними вимогами, які ґрунтуються на недійсності рішення ради № 469 від 12 червня 2009 року „Про звіт про оцінку пакету акцій ВАТ „ПМК-167” через неврахування відповідачем того факту, що гуртожиток та два барачних будинки перебувають на балансі позивача, а тому він має право на їх приватизацію. Позивач також зазначає, що за діючим законодавством питання передачі державного майна до комунальної власності повинно вирішуватись лише за згодою та добровільною волею держави в особі Фонду державного майна України, а не безпосередньо районною радою.
Відповідачем позовні вимоги не визнаються з тих підстав, що, на його думку, винесене рішення не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Безпосередньо розгляд справи проведено в судовому засіданні 3 вересня, за результатами якого судом оголошено вступну та резолютивну частину даного рішення.
Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 12 червня 2009 року Чаплинської районною радою прийняте рішення № 469 „Про звіт про оцінку пакету акцій ВАТ „ПМК-167”, за змістом якого рада вирішила: 1) звіт, наданий суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою Кожем'якіним В.Л., про незалежну оцінку 25 відсотків акцій ВАТ „ПМК-167” у кількості 30235 штук, яка складає 67414 грн не затверджувати; 2) доручити Кожем'якіну В.Л. доопрацювати звіт, виключивши з нього об'єкти соціальної сфери, які підлягають передачі до комунальної власності територіальної громади селища Асканія -Нова; 3) селищному голові Асканія -Нова Поліщуку В.М., голові наглядової ради ВАТ „ПМК-167” Долбілову Ю.О. утворити спільну комісію для обстеження об'єктів соціальної сфери, що знаходяться на балансі товариства та не увійшли до статутного фонду, і передачі їх до комунальної власності територіальної громади селищної ради Асканія -Нова до 1 липня 2009 року; 4) контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію районної ради з питань управління спільною власністю територіальних громад району, торговельного, комунального обслуговування, транспорту і зв'язку.
Це рішення є предметом позову у даній справі, у зв'язку з цим суд зазначає, що система, засади організації та діяльності органів місцевого самоврядування в Україні визначені Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”. За змістом статті 2 вказаного Закону місцеве самоврядування в Україні -це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади (в даному випадку жителів міста) самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
За статтею 59 того ж Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Пунктом 2 Роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів” встановлено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Під час судового розгляду справи представники позивача пояснили, що пункти 1, 2 та 4 оспорюваного рішення не порушують їх прав та інтересів, а тому вони не наполягають на визнанні їх недійсними, хоча відповідної заяви щодо відмови від позову в цій частині ними не подано. Що стосується пункту 3 спірного рішення представники позивача зазначили, що його положення порушують права позивача на приватизацію гуртожитку та будинків, які перебувають у нього на балансі та належать державі.
Враховуючи текстуальну складову спірного пункту 3 рішення № 469 суд зазначає, що основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст встановлені положеннями Закону України „Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 2 цього Закону об'єктами передачі згідно з цим Законом є серед іншого житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.
Безпосередньо порядок передачі житлового фонду від державної до комунальної власності здійснюється за процедурою, визначеною статтями 3 та 4 названого Закону. Так, статтею 3 встановлено, що ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно, місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування. А за частиною 2 статті 4 передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.
В даному випадку в пункті 3 рішення № 469 не йде мова про безпосереднє зобов'язання передати майно від держави до комунальної власності, а лише зобов'язано селищного голову Поліщука В.М. та голову наглядової ради товариства -Долбілова Ю.О. створити спільну комісію для обстеження об'єктів соціальної сфери і передачі їх до комунальної власності. Тобто питання створення комісії не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Водночас, суд зазначає, що за змістом спірного пункту 3 рішення не порушуються права та інтереси позивача і в частині передачі майна, оскільки його власником є держава в особі Фонду державного майна України (територіального відділення в області), а не сам позивач та відповідач.
Хоча, з урахуванням викладених вище правових положень, районна рада не вправі вирішувати питання прийняття до комунальної власності державного майна, а також спонукання селищної ради до такого прийняття, але таке рішення не порушує прав та інтересів самого балансоутримувача, яким є в даному випадку позивач.
За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки прийняте рішення не порушує прав та інтересів позивача, а тому сплачене ним державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі зазначених правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя М.К. Закурін