"10" вересня 2009 р. Справа №18/2052
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді -Васяновича А.В.
секретар судового засідання -Гень С.Г.,
за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 10.09.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма „Агро”,
м. Черкаси
до приватного підприємства “Тесей - Центр”, м. Черкаси
про стягнення 108 564 грн. 42 коп., -
В серпні 2009 року приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма „Агро” звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до приватного підприємства “Тесей - Центр” про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки №11/11 від 11.11.2008 року в розмірі 98 128 грн. 67 коп., в т. ч: 85 979 грн. 07 коп. -основний борг, 12 149 грн. 60 коп. -пеня.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
В процесі розгляду справи, позивач збільшив свої позовні вимоги (заява від 27.08.2009 року вх. №16502), в зв'язку з чим просив суд стягнути з приватного підприємства “Тесей -Центр” 108 564 грн. 42 коп. заборгованості, в т.ч. 85 979 грн. 07 коп. -вартість поставленого та неоплаченого товару, 7 372 грн. 26 коп. -розмір інфляційного збільшення, 1 561 грн. 76 коп. -3% річних, 13 651 грн. 33 коп. -пеня.
Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання представника не направив, своїм правом на захист підприємство не скористалось, відзиву на позовну заяву суду не надав.
Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе, з метою забезпечення вирішення спору протягом розумного строку, - розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Справа розглядається після відкладення.
В судовому засіданні, яке відбулося 10.09.2009 року за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/2052.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 11.11.2008 року між приватним підприємством сільськогосподарська виробнича фірма „Агро” (постачальник) та приватним підприємством “Тесей - Центр” (покупець) було укладено договір поставки за №11/11.
Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору постачальник зобов'язався виготовити та поставити покупцеві товар, а покупець в свою чергу - прийняти цей товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах даного договору.
Предметом поставки, згідно умов даного договору, являється товар приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми „Агро”: сир в асортименті (п. 1.2. договору).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та поставив відповідачу товар на загальну суму 97 213 грн. 81 коп., що підтверджується видатковими накладними:
- Z000002448 від 13.11.2008 року на суму 6 379 грн. 14 коп.;
- Z000002447 від 13.11.2008 року на суму 21 251 грн. 75 коп.;
- Z000002488 від 20.11.2008 року на суму 47 804 грн. 82 коп.;
- Z000002487 від 20.11.2008 року на суму 11 037 грн. 52 коп.;
- Z000002729 від 18.12.2008 року на суму 6 920 грн. 10 коп.;
- Z000002730 від 18.12.2008 року на суму 3 820 грн. 48 коп. (копії зазначених документів знаходяться в матеріалах справи).
За домовленістю сторін, 18.12.2008 року відповідач частково повернув позивачеві товар на загальну суму 11 234 грн. 74 коп.
Розмір заборгованості відповідачем не заперечується, про що сторонами підписано та засвідчено печатками акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2009 року (а.с. 19).
Станом на день подання позову, відповідач має заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 85 979 грн. 07 коп.
02.04.2009 року позивачем до відповідача було направлено претензію від 13.03.2009 року про сплату заборгованості за поставлений товар, що підтверджується копією фіскального чеку УДППЗ “Укрпошта” №1317 та описом вкладення у цінний лист.
Відповідач не повідомив позивача про результати розгляду претензії, заборгованість не сплатив.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 4.2. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку та/або готівкою не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки партії товару.
Отже, з урахуванням п. 4.2. договору відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений товар:
за накладними від 13.11.2008 року до 13.12.2008 року;
за накладними від 20.11.2008 року до 20.12.2008 року;
за накладними від 18.12.2008 року до 17.01.2009 року;
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за поставлений товар.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, сума боргу в розмірі 85 979 грн. 07 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 7 372 грн. 26 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції, а також 1 561 грн. 76 коп. -3 % річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи), нарахованих за час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши період нарахування, розмір 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що сума 3 % річних нарахована в меншому розмірі ніж це передбачено договором та чинним законодавством.
Проте позивач самостійно визначив період та суму 3% річних, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Розмір донарахування в зв'язку з інфляцією позивачем нараховано невірно, оскільки за період з 14.12.2008 року по 18.12.2008 року (часткове повернення товару на суму 11 234, 74 грн.) розмір інфляційних становить 580 грн. 25 коп. нарахованих на суму заборгованості в розмірі 27 630 грн. 89 коп., за період з 19.12.2008 року по 26.08.2009 року -1 344 грн. 48 коп. нарахованих на суму заборгованості в розмірі 16 396 грн. 15 коп., за період з 21.12.2008 року по 26.08.2009 року -4 825 грн. 07 коп. нарахованих на суму заборгованості в розмірі 58 842 грн. 34 коп., за період з 18.01.2009 року по 26.08.2009 року -558 грн. 51 коп. нарахованих на суму заборгованості в розмірі 10 740 грн. 58 коп.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню в судовому порядку 7 308 грн. 31 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції, а в решті вимоги позивача про стягнення інфляційних в розмірі 63 грн. 95 коп. є необґрунтованими, у зв'язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки оплати.
Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 13 651 грн. 33 коп. пені.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з розрахунку пені, позивачем нарахавано розмір неустойки в більший термін ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Отже, пеня нарахована за період з 14.12.2008 року по 18.12.2008 року (часткове повернення товару на суму 11 234, 74 грн.) на суму заборгованості 27 630 грн. 89 коп. становить 90 грн. 59 коп., за період з 19.12.2008 року по 13.06.2009 року на суму заборгованості в розмірі 16 396 грн. 15 коп. -1 906 грн. 50 коп., за період з 21.12.2008 року по 20.06.2009 року на суму заборгованості 58 842 грн. 34 коп. -7 016 грн. 36 коп., за період з 18.01.2009 року по 17.07.2009 року на суму заборгованості 10 740 грн. 58 коп. - 1 258 грн. 85 коп.
Враховуючи вищезазначене, з відповідача підлягає стягненню 10 272 грн. 30 коп. пені, а в решті вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 3 379 грн. 03 коп. є безпідставними, у зв'язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст.49 ГПК України.
Як вбачається з платіжних доручень від 30.07.2009 року №6054 та від 21.08.2009 року №916 позивачем сплачено державне мито в розмірі 1 086 грн. 67 коп.
Статтею 47 ГПК України передбачено, що державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.
В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.
Отже, сума коштів в розмірі 1 грн. 03 коп. підлягає поверненню, на підставі ст. 47 ГПК України, в зв'язку з надмірною сплатою.
Також підлягають поверненню позивачу надмірно сплачені кошти на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 197 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства “Тесей -Центр”, вул. Смілянська, 129, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25212335, р/р 260081136 в ЧВ “Райффайзен Банк Аваль” м. Черкаси, МФО 354411 на користь приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма „Агро”, вул. Оборонна,107, м. Луганськ, ідентифікаційний код 30877035 -85 979 грн. 07 коп. -основної заборгованості, 7 308 грн. 31 коп. -інфляційних втрат, 1 561 грн. 76 коп. -3% річних, 10 272 грн. 30 коп. -пені, 1051 грн. 23 коп. витрат на сплату державного мита та 114 грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті вимог -в позові відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України, реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області, МФО 854018 на користь приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма „Агро”, вул. Оборонна,107, м. Луганськ, ідентифікаційний код 30877035 - 1 грн. 03 коп. державного мита.
5. Стягнути з Державного бюджету України, реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31210259700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області, МФО 854018 на користь приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма „Агро”, вул. Оборонна,107, м. Луганськ, ідентифікаційний код 30877035 -197 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Суддя А.В.Васянович
Повний текст судового рішення підписано 15.09.2009 року.