"08" вересня 2009 р. Справа № 09/2026
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,
при секретарі -Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача -Абліцова Ю.М. за довіреністю, відповідача - Онопрієнко В.О. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Анмакс", смт. Буча Київської області до відкритого акціонерного товариства "Капітал Лізинг", м. Київ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна, м. Київ та відділ державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції смт. Маньківка Черкаської області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Подано позовну заяву, у якій позивач просить визнати виконавчий напис нотаріуса №615 від 08.07.2009 року про повернення майна та стягнення коштів в сумі 2000,00 грн. з ТОВ "Анмакс" на користь ВАТ "Капітал Лізинг", вчинений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Коноваловою Е.А. таким, що не підлягає виконанню з моменту вчинення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 червня 2007 року між сторонами був укладений договір фінансового лізингу №202-001901, на умовах якого позивач (лізингоодержувач по договору) отримав сільськогосподарське обладнання. Відповідно до Договору та додаткової угоди №1 від 20.06.2007 року строк лізингу встановлений до 30 червня 2009 року. 08 липня 2009 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Коноваловою Е.А. був вчинений нотаріальний напис про повернення предмету лізингу, хоча договір між сторонами не був розірваний і вимоги відповідача не були безспірними.
Відповідач (лізингодавець по договору) у письмовому відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, оскільки приватний нотаріус Коновалова Е.А. при вчиненні виконавчого напису діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, окрім цього предмет лізингу є власністю відповідача і у разі відмови Лізингодавця (відповідач у справі) від договору повинен був бути повернутий лізингодавцю (відповідачу). Позивачем грубо порушено права власності відповідача та законодавства України, оскільки позивач не виконав вимоги ч.7 п.2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»щодо повернення предмету лізингу; приватний нотаріус, здійснюючи виконавчий напис, здійснювала захист порушеного права відповідача на власність.
Третя особа -приватний нотаріус Коновалова Е.А. у письмовому відзиві вказала на те, що вчинені нею дії відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки їй були подані всі необхідні документи, для вчинення виконавчого напису. Також подала клопотання у якому просила здійснювати розгляд справи за без її участі.
Третя особа -відділ ДВС направив лист, у якому просив здійснювати розгляд справи без участі представника відділу ДВС.
Клопотання третіх осіб про розгляд справи без участі їх представників задоволені судом.
Ухвалою господарського суду від 11 серпня 2009 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову.
Згідно ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 01 по 08 вересня 2009 року.
У судовому засіданні:
- представник позивача підтримав позовні вимоги, дотримуючись доводів, викладених у позовній заяві, вважав, що надіслана претензія не є пропозицією про відмову та розірвання договору, нотаріус не мав документів про безспірність боргу і він дійсно є спірним, оскільки у судах є спори про дійсність даного договору та спір про стягнення суми;
- представник відповідача заперечив проти позову, дотримуючись доводів, викладених у письмовому відзиві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
01 червня 2007 року між ВАТ "Капітал Лізинг" (відповідач у справі, Лізингодавець за договором) та ТОВ «Анмакс» (позивач у справі, Лізингоодержувач за договором) було укладено договір фінансового лізингу №202-001901 (далі - Договір), за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу, згідно зі специфікацією, зазначеною в додатку №1 до Додаткової угоди до цього Договору, у власність у продавця та передати предмет лізингу у користування позивача на строк та за встановлену плату (лізингові платежі) на умовах даного договору, за умови, що продавець був обраний позивачем.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що загальна кількість, складові лізингових платежів та їх орієнтовні суми визначені в розрахунку лізингових платежів (додаток №2 до додаткової угоди). Конкретні дати та розмір лізингових платежів визначаються в додатку до акту приймання-передачі предмету лізингу.
20.06.2007 р. сторонами укладена додаткова угода №1 до договору фінансового лізингу №202-001901 від 01.06.2007 р., яка є невід'ємною частиною Договору фінансового лізингу, та згідно з якою визначена ціна предмету лізингу в сумі еквівалентній 373 818,10 євро, що згідно офіційного курсу гривні, встановленого НБУ до євро станом на 20 червня 2007 року, становить 2 530 193,42 грн., загальна кількість та орієнтований розмір лізингових платежів, уповноважені компанії, акт приймання-передачі, графік лізингових платежів та інші істотні умови договору, а також сторони обумовили, що лізингодавець передає лізингоодержувачу предмет лізингу згідно специфікації, що наведена у додатку №1 до Угоди на строк 367 днів (п.4.1 додаткової угоди); по закінченню строку лізингу, зазначеного у п.4.1, Предмет лізингу буде переданий у лізинг на наступні 367 календарні дні, що оформляється Угодою про внесення змін до цієї Додаткової угоди; розмір лізингових платежів на наступні 367 днів залишається незмінним (п.4.2 додаткової угоди); остаточний графік лізингових платежів визначається у додатку до Акту прийому-передачі (п.6 додаткової угоди); всі умови Договору фінансового лізингу №202-001901 від 01 червня 2007 року є незмінними (п.7 додаткової угоди).
27.07.2007 р. сторонами підписаний акт приймання-передачі майна, який є додатком №4 до додаткової угоди №1 від 20.06.2007 р. до договору фінансового лізингу №202-001901 від 01.06.2007 р., згідно якого позивачу був переданий предмет лізингу, а саме: сільськогосподарське обладнання для промислового вирощування кролів згідно переліку всього 205 найменувань.
22 жовтня 2008 року сторони уклали Угоду про внесення змін та доповнень до Договору фінансового лізингу № 202-001901 від 01.06.2007 р., у новій редакції викладено п.п.5.1.2 стосовно додаткових лізингових платежів.
20 січня 2009 року сторони уклали Угоду №2 про внесення змін та доповнень до додаткової угоди №1 від 20 червня 2007 року до Договору фінансового лізингу №202-001901 від 01 червня 2007 року, у якій встановили новий графік лізингових платежів з 27.08.2008 року по 30.06.2009 року на загальну суму платежів 1 801 208,62 грн.
Згідно п.8.3 Договору, який не змінювався додатковими угодами, Лізингодавець залишається єдиним беззаперечним власником Предмету лізингу. Лізингоодержувач зобов'язаний належним чином за власний рахунок захищати право власності та інші права Лізингодавця на Предмет лізингу в незалежності від того, чи вимагає це Лізингодавець.
Випадками невиконання, згідно п.9.1 Договору, незалежно від того, чи сталася вона внаслідок будь-якої причини поза контролем лізингоодержувача або будь-якої іншої особи є: невиконання платіжних зобов'язань, порушення інших зобов'язань, невідповідність заяв і гарантій, оскарження чинності, суттєва зміна, неплатоспроможність, пошкодження Предмету лізингу, реорганізація або ліквідація Лізингоодержувача, не надсилання листа-повідомлення.
У підпункті «d»пункту 9.2 Договору сторони встановили, що в будь-який час або після настання Випадку невиконання Лізингодавець на власний розсуд може негайно вилучити Предмет лізингу у Лізингоодержувача.
Згідно п.9.4 Договору Лізингодавець має право відмовитися від цього Договору та вимагати повернення Предмета лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно Додатку до Акту приймання-передачі частково або у повному обсязі та прострочення сплати (повністю або частково) становить більше 30 календарних днів.
Відповідно до п.9.6 Договору при настанні Випадку невиконання та нездійсненні платежів Лізингоодержувачем, згідно п.9.2 Договору, а також у інших випадках, передбачених законом чи цим Договором, Ліингоодержувач зобов'язаний передати Предмет лізингу Лізингодавцю у місці, зазначеному Лізингодавцем, протягом трьох робочих днів, починаючи з дати надсилання відповідної вимоги Лізингодавця.
Пунктом 10.6 Договору сторони встановили, що Лізингодавець має право в одностороннього порядку відмовитися від договору та/або достроково розірвати цей Договір та вимагати повернення Предмету Лізингу з письмовим повідомленням Лізингоодержувача, якщо Лізингоодержувач допустив повне або часткове прострочення сплати лізингових платежів протягом строків, встановлених цим Договором.
17 червня 2009 року відповідач (лізингодавець) направив позивачу (лізингоодержувачу) претензію-повідомлення №0906/13 «Про заборгованість по сплаті лізингових платежів та пені за Договором фінансового лізингу №202-0011901 від 01.06.207 року», яким вимагав погашення заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 993 813,02 грн. та дострокового розірвання договору лізингу в односторонньому порядку з настанням відповідних негативних наслідків для лізингоодержувача, у тому числі повернення предметів лізингу, у разі не сплати вказаної суми до 23.06.2009 року.
08 липня 2009 року відповідач звернувся до приватного нотаріуса Коновалової Е.А. за вчиненням виконавчого напису про повернення предмету лізингу, а саме: сільськогосподарського обладнання для промислового вирощування кролів. Для вчинення виконавчого напису ВАТ «Капітал Лізинг»було подано наступні документи: Договір фінансового лізингу №202-001901 від 01.06.2007р., Додаткова угода №1 до Договору фінансового лізингу, Акт приймання-передачі від 27.07.2007р., Угода від 01.08.2008р. про внесення змін та доповнень до Договору фінансового лізингу, Угода від 22.10.2008р. про внесення змін і доповнень до Договору фінансового лізингу, Угода №2 від 20.01.2009р. про внесення змін та доповнень до Додаткової угоди №1 від 20.06.2007р., розрахунок заборгованості ТОВ «Анмакс»перед ВАТ «Капітал Лізинг», Акт звірки заборгованості по Договору фінансового лізингу станом на 01.11.2008р., лист вих.№0904/25 від 15.05.2009р. про проведення звірки розрахунків, квитанція та опис про надсилання Лізингоодержувачу листа вих.№0904/25, Акт звірки заборгованості по Договору фінансового лізингу станом на 09.04.2009р., Довідка про стан взаєморозрахунків станом на 16.06.2009р., Претензія-повідомлення вих.0906/13 від 17.06.2009р. про заборгованість по сплаті лізингових платежів та пені по Договору фінансового лізингу з відміткою про отримання, квитанції та описи про надіслання Лізингоодержувачу претензії-повідомлення, рахунки на оплату, направлені Лізингоодержувачу, з відміткою про несплату після вручення претензії-повідомлення.
У той же день приватним нотаріусом Коноваловою Е.А. був вчинений виконавчий напис про повернення від ТОВ «Анмакс»на користь ВАТ «Капітал Лізинг»сільськогосподарського обладнання для промислового вирощування кролів (205 позицій).
Виконавчий напис пред'явлений до примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Маньківського районного управління юстиції, яким 22 липня 2009 року відкрито виконавче провадження.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі є правомірність та обґрунтованість вчинення нотаріусом виконавчого напису про витребування предмету лізингу.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений договір фінансового лізингу.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Сторонами був укладений Договір фінансового лізингу. Правові та економічні засади фінансового лізингу визначаються спеціальним Законом України «Про фінансовий лізинг»від 16 грудня 1997 року №723/97- ВР (далі -ЗУ «Про фінансовий лізинг»).
Згідно частин 2, 3 ст. 7 ЗУ «Про фінансовий лізинг»Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Відповідно до п. 3, 4 ч.1 ст. 10 ЗУ «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Пунктом 7 ч.2 ст. 11 ЗУ «Про фінансовий лізинг»встановлено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Аналогічні положення передбачені ч. 1 ст. 188, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Право відповідача (лізингодавця) на односторонню відмову від договору фінансового лізингу встановлено договором і законом за умови не сплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом 30 днів та наявності відповідного повідомлення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач (лізингодавець по договору) направив позивачу (лізингоодержувачу) претензію - повідомлення про сплату боргу по лізингових платежах до 23.06.2009 року, також повідомив, що у разі невиконання цієї вимоги у зазначений термін він змушений на підставі п.9.4 Договору лізингу та ст.7 ЗУ «Про фінансовий лізинг»достроково розірвати Договір в односторонньому порядку з настання наступних негативних наслідків: повернення предмету лізингу у володіння лізингодавця, стягнення всіх витрат, пов'язаних з поверненням предмету лізингу.
Позивач не надав доказів про сплату заборгованості з лізингових платежів до 23.06.2009 року. Отже відповідач вправі був звернутися до нотаріуса про вчинення виконавчого напису про повернення предметів лізингу.
Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, для одержання виконавчого напису нотаріусу надається: оригінал договору лізингу, що передбачає у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу; засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Всі документи, передбачені Постановою №1172, відповідачем були надані приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус діяв у відповідності до норм чинного законодавства, тому відсутні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги та доводи представника позивача не відповідають фактичним обставинам справи, умовам договору та додаткових угод до нього, закону, отже є безпідставними, тому позивачу у позові слід відмовити. Згідно ст.68 ГПК України забезпечення позову, застосоване ухвалою суду від 11 серпня 209 року, підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Скасувати забезпечення позову у виді зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса №615 від 08.07.2009 року, застосоване ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 серпня 2009 року.
Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
СУДДЯ Н.М.Курченко