Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121
Іменем України
10.09.2009
Справа №2-23/4203-2009
За позовом Мирнівського сільського комунального підприємства "Чокъракъ", с. Мирнівка Джанкойського району
До відповідача Колективного багатопрофільного підприємства "Янтар-Агро", м. Джанкой
про стягнення 5 048,88 грн.
Суддя Доброрез І.О.
Від позивача - Чередников Г.Є., представ. за довір. від 21.08.2009р.
Від відповідача - Маланчук А.О., представ. за довір. №02 від 08.07.2009р.
Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача 5048,88грн. заборгованості.
Представник позивача у судове засідання з'явився, надав витребувані судом документи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, позов визнав, просить надати відстрочку виконання рішення строком на три місяці.
Представник позивача проти надання відстрочки не заперечує.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд
Встановив :
01.02.2007р. між Мирнівським сільським комунальним підприємством "Чокъракъ" та Колективним багатопрофільним підприємством "Янтар-Агро" укладений договір оренди, відповідно до п.1 якого позивач передав відповідачу у тимчасове користування артезіанську свердловину№1096 та водонапірну башту ємкістю 25 куб.м у цілях водопостачання.
У розділах 2 - 4 вищенаведеного договору сторони передбачили, що відповідач сплачує позивачу орендну плату у розмірі 2500,00грн. за рік або 208,00грн. у місяць. Оплата здійснюється щомісячно до 5 числа наступного місяця готівкою через касу підприємства або безготівково на розрахунковий рахунок.
Згідно п.10.2 договору строк його дії встановлений до 01.02.2027р.
Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі наступного.
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач виконав взяті на себе за договором зобов'язання, однак, відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконував.
У зв'язку із чим за відповідачем склалась заборгованість по орендній платі у розмірі 4245,30грн., що не заперечується відповідачем.
Враховуючи вищенаведене суд вважає, що борг у розмірі 4245,30грн. обґрунтований та підлягає стягненню.
Згідно п.5.2.7 договору орендар зобов'язався сплачувати збір за геологорозвідувальні роботи.
За період з 01.02.2007р. по 01.04.2009р. за відповідачем числиться 27,33грн. заборгованості зі збору за геологорозвідувальні роботи, яка також не заперечується відповідачем та підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).
Пунктом 6.4 договору сторонами передбачено, що сторони несуть майнову відповідальність за порушення умов цього договору у розмірі 0,05% за кожний день прострочення від суми орендної плати.
Позивач просить стягнути неустойку у розмірі 776,25грн., однак розрахунок здійснений невірно.
Відповідно до ч.1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п.6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлені за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пеня підлягає нарахуванню за період із 03.03.2009 року до 03.09.2009 року, за попередні шість місяців подання позову із розрахунку: 4245,30грн. :100% х 0,05% х 184 = 390,57грн.
Таким чином у стягненні 385,68грн. пені належить відмовити.
Суд вважає можливим задовольнити усне клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення на підставі наступного.
Пунктом 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.1996р. передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Крім того, позивач проти надання відстрочки не заперечував.
Також позивача підлягає стягненню 102,00грн. несплаченого держмита відповідно до ст.46 ГПК України.
Відповідно до п.6.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” №02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.
Згідно п.3.9.5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 10.09.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 15.09.2009р.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Колективного багатопрофільного підприємства "Янтар-Агро" (96100, АР Крим, м.Джанкой, вул.Леніна, буд.36, кв.50) на користь Мирнівського сільського комунального підприємства "Чокъракъ" (96180, АР Крим, Джанкойський район, с.Мирновка, вул.Інтернаціональна, 39) 4272,63грн. основного боргу, 390,57грн. пені, 102,00грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Надати Колективному багатопрофільному підприємству "Янтар-Агро" (96100, АР Крим, м.Джанкой, вул.Леніна, буд.36, кв.50) відстрочку виконання рішення строком на три місяці до 10.12.2009р.
3. Стягнути Мирнівського сільського комунального підприємства "Чокъракъ" (96180, АР Крим, Джанкойський район, с.Мирновка, вул.Інтернаціональна, 39) в дохід держбюджету України (р/р 31115095700002; одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, ЗКПО 34740405, Банк -ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) 102,00 держмита.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
5. У стягненні 385,68грн. пені у позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.