Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
26.08.2009
Справа №2-24/4194-2009
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" ( 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська,74/6, ідентифікаційний код 00131400 )
в особі Євпаторійського Району Електричних Мереж ( 97408, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Л.Українки, 4, ідентифікаційний код 00131400)
до відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим ( 95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Павленко, 48, ідентифікаційний код 26273942)
про стягнення 1 804,20 грн.
Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова
представники:
Від позивача - Карасьов К.М., довіреність № 011-Д від 05.01.2009 р. у справі
Від відповідача - Асанова М.А., довіреність № 53/04-06 від 24.02.2009 р. у справі
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" в особі Євпаторійського Району Електричних Мереж звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим про стягнення з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі Євпаторійського Району Електричних Мереж суми заборгованості за перевищення договірного розміру споживання електричної енергії у розмірі 1 580,51 грн., трьох процентів річних у розмірі 35,44 грн.. інфляційних втрат у розмірі 188,25 грн. - загальною сумою у розмірі 1 804,20 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору № 1348 від 11.05.2005р. про постачання електричної енергії споживачу, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за вказаним договором щодо щомісячної своєчасної сплати за спожиту електроенергію, а також щодо здійснення інших платежів відповідно до умов Договору та додатків до нього, що є його невід'ємними частинами. Таким чином, наслідком порушення відповідачем умов договору та додатків до нього стало формування заборгованості Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим, яка станом на 01.07.2009р. склала 1 580,51 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати від суми основної заборгованості.
У судовому засіданні 20.08.2009 р. позивач повідомив про сплату відповідачем основної суми заборгованості у розмірі 1580,51 грн., у зв'язку з чим просив провадження у справі в цій частині припинити. У подальшому наполягав на позовних вимогах щодо стягнення 35,44 грн. 3 % річних та 188,25 грн. індексу інфляції.
Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував. Так, відповідач також надав суду докази сплати суми у розмірі 1580,51 грн. Щодо стягнення річних та індексу інфляції, то відповідач просить суд у цій частині відмовити, оскільки сума у розмірі 1580,51 грн., нарахована позивачем за перевищення договірної величини споживання електроенергії є штрафними санкціями, а в силу вимог ст. 550 Цивільного кодексу України на штрафні санкції відсотки не нараховуються. Крім того, відповідач у відзиві на позов посилався також на лист Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.02.2008 р. № 1132/11/17-08, у якому надані пояснення відносно того, що у разі, коли споживач зобов'язаний відповідно до частини п'ятої ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» сплатити суми за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії, то структура такого платежу містить одну частину, яка відповідає оплаті за товар, та другу частину, яка відповідає штрафній санкції за перевищення договірних величин споживання електроенергії. Тобто споживач сплачує енергопостачальній компанії вартість договірної величини споживання електроенергії з урахуванням податку на додану вартість (оплата вартості спожитого товару) та вартість перевищення договірних величин споживання електроенергії без урахування податку на додану вартість (оплата штрафної санкції).
В порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні була оголошена перерва до 26.08.2009 р., після закінчення перерви судове засідання було продовжено.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
11.05.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі Євпаторійського РЕМ (Постачальник) та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в АР Крим (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 205/7/2005 ( найменування Споживача в редакції додаткової угоди від 10.09.2007 р. до зазначеного договору) (а.с. 15,17-20) .
Згідно з розділом 1 Договору у редакції додаткової угоди від 19.09.2005 р. до зазначеного договору, Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно умовам цього Договору та додатками до Договору, які є його невід'ємними частинами (а.с.16).
Згідно з пунктом 2 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема, Законом України „Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.
Згідно п. 2.2.3 Договору, до зобов'язань Споживача відноситься сплата Постачальнику вартості електричної енергії та інші нарахування, відповідно умовам додатку № 4.1 або № 4.2 «Порядок розрахунків».
Відповідно до п. 4.2.2 Договору у редакції додаткової угоди від 19.09.2005 р. до зазначеного договору, за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, визначеної відповідно з вимогами розділу 5 цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується зі споживача з приєднаною потужністю 150 кВА (кВт) та більше та середньомісячним (за результатами минулого року) об'ємом фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВтч та більше.
Відповідно до п. 6 Додатку № 4.2 до Договору про постачання електричної енергії від 11.05.2005 р., Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії двократну вартість перевищення договірної величини споживання електроенергії, у відповідності із ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» (а.с.21).
Додатками № 1 до Договору від 11.05.2005 р. сторони погодили об'єми поставки електричної енергії Споживачу на 2008 рік та 2009 рік (а.с.22-23).
Встановлена додатком № 1 до договору на лютий 2008 р. величина споживання електроенергії склала 15000 кВт/г, фактичне споживання у 18026 кВт/г встановлено позивачем відповідно до акту про перевищення договірної величини об'єму споживання електроенергії від 31.07.2008 р. за розрахунковий період з 17.01.2008 р. по 17.02.2008 р. (а.с.9).
Також, встановлена додатком № 1 до договору на травень 2009 р. величина споживання електроенергії склала 4000 кВт/г, фактичне споживання у 4498 кВт/г встановлено позивачем відповідно до акту про перевищення договірної величини об'єму споживання електроенергії від 15.05.2009 р. за розрахунковий період з 06.04.2009 р. по 06.05.2009 р. (а.с.12).
Виходячи з викладеного, враховуючи приписи ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», умови договору від 11.05.2005 р. та додатку № 4.2 до нього, позивачем була розрахована вартість перевищення граничних величин споживання електроенергії у сумі 1289,38 грн. за лютий 2008 р. та у сумі 291,13 грн. за травень 2009 р., на оплату яких відповідачу були виставлені рахунки № 1348/058/0708П від 13.07.2008 р., № 1348/058/0509П від 15.05.2009 р. Вказані суми були обчислені як вартість різниці між об'ємом спожитої у відповідний період електроенергії і об'ємом договірної величини електроспоживання за розрахунковий період (а.с.10,13).
Несплата зазначених рахунків стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми у примусовому порядку, а також нарахування в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних та індексу інфляції.
Позивач відповідно до позову обґрунтовує суми, нараховані за перевищення граничних величин споживання електроенергії, як заборгованість у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої ст. 26 Закону України від 16 жовтня 1997 року N 575/97-ВР "Про електроенергетику" (далі - Закон) споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Частиною п'ятою цієї статті встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
При цьому, згідно із частиною сьомою ст. 27 Закону санкції, передбачені частинами четвертою і п'ятою статті 26 цього Закону, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з точки зору Закону, перевищення договірної величини споживання електроенергії розглядається як правопорушення, до якого застосовуються відповідні санкції.
Поняття "господарські санкції" визначене частиною першою статті 217 Господарського кодексу України від 16.01.2003 N 436-IV (далі - Кодекс) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій, як штрафні (частина друга ст. 217 Кодексу).
Штрафними санкціями згідно із частиною першою ст. 230 Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, відповідно до частини четвертої ст. 231 Кодексу розмір санкцій може бути встановлено у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Таким чином, санкції, передбачені частинами четвертою та п'ятою ст. 26 Закону, повністю відповідають статтям 230 та 231 Кодексу за підставами застосування, видом і методом визначення розміру таких санкцій, а саме:
- встановлюються в грошовому виразі;
- застосовуються у випадку неналежного виконання господарського зобов'язання (перевищення договірних величин споживання);
- визначені в розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої договірної величини.
Отже, суми, що додатково та в обов'язковому порядку сплачуються споживачами електричної енергії (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) на користь енергопостачальників відповідно до статті 26 Закону за споживання електроенергії понад договірні величини, відносяться до категорії штрафних санкцій.
Враховуюче викладене, суд не може погодитися з позивачем, що стягувана сума у розмірі 1580,51 грн. є заборгованістю відповідача, оскільки внаслідок порушення відповідачем умов договору щодо встановленої договірної величини електроспоживання на лютий 2008 р. та травень 2009 р., у позивача виникає право стягнути з відповідача не вартість фактично спожитої електричної енергії (що передбачено умовами договору, як господарське зобов'язання), а двократну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величиною, остання є видом відповідальності, в результаті застосування якої, для відповідача настають несприятливі економічні наслідки у вигляді зменшення матеріальних благ.
У судовому засіданні було встановлено, що відповідачем 11.08.2009 р. відповідно до платіжного доручення № 1962 від 11.08.2009 р. було сплачено суму 1580,51 грн. Також у судовому засіданні та у поясненнях від 18.08.2009 р. позивач підтвердив, що зазначена сума була сплачена та зарахована ним саме на погашення нарахованої вартості перевищення граничних величин споживання електроенергії (а.с.46, 47).
Судом також встановлено, що вказана сума у розмірі 1580,51 грн. була сплачена відповідачем 11.08.2009 р., тобто після звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми в примусовому порядку (30.07.2009 р. - штампу поштового відділення на конверті, залученому до матеріалів справи) (а.с.26).
Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За такими обставинами провадження у справі в частині стягнення 1580,51 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.
Як зазначалось, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України у зв'язку з несплатою відповідачем суми нарахованої вартості перевищення граничних величин споживання електроенергії були нараховані 3 % річних та індекс інфляції.
Крім посилань на ст. 625 Цивільного кодексу України у якості обґрунтування нарахування відсотків та інфляції позивач посилається на п. 8 Додатку № 4.2 до договору, відповідно до якого у випадку несвоєчасної оплати визначених даним Порядком платежів, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення, включаючи день фактичної сплати, зокрема, 3 % річних від простроченої суми. Крім того, зазначеним пунктом передбачено, що сума боргу за спожиту електроенергію повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню у зв'язку з наступними. Судом було встановлено, що сума у розмірі 1580,51 грн. відносяться до категорії штрафних санкцій.
В силу ст. 549 Цивільного кодексу України штрафні санкції як спосіб забезпечення виконання зобов'язань входять до поняття неустойки.
Згідно ч. 2 ст. 550 Цивільного кодексу України проценти на неустойку не нараховуються.
Тобто стягнення неустойки є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності, на суму неустойки не нараховуються проценти. Під процентами в даному випадку треба розуміти: проценти за користування чужими грошовими коштами, стягнення яких передбачене ст. 536 ЦК України; проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, які стягуються відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Враховуюче викладене, суд не може застосувати умови п. 8 додатку № 4.2 до Договору від 11.05.2005 р. щодо нарахування 3 % річних за прострочення сплати нарахованої двократної вартості величини перевищення, оскільки на думку суду додаток до договору в цій частині не відповідає вимогам Цивільного кодексу України.
Щодо нарахування індексу інфляції, то дійсно ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначена стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Несплата штрафних санкцій не відноситься до порушення грошового зобов'язання, оскільки самі штрафні санкції є мірою відповідальності у разі порушення зобов'язання, тому зазначене виключає можливість нарахування на вказану суму індексу інфляції.
Крім того, в п. 8 додатку № 4.2до договору прямо зазначено, що з урахуванням індексу інфляції сплачується сума боргу за спожиту електроенергію.
Тобто сплата штрафних санкцій з урахуванням 3 % річних та індексом інфляції, ані договором, ані діючим законодавством не передбачено.
Також, згідно п. 9 Додатку № 4.2 договору, на нараховані індекс інфляції та 3 % річних Постачальник повинен виписувати окремі рахунки та надавати їх Споживачу. Позивачем зазначених рахунків до матеріалів справи надано не було.
При таких обставинах суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 35,44 грн. 3 % річних та 188,25 грн. індексу інфляції.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається із платіжного доручення № 375 від 10.07.2009 р., позивачем була сплачена сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 р. N 693 «Про скасування постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. N 361» скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. N 361 "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ", у зв'язку з цим відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. N 361.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" ( у редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду), розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розгляду господарських справ встановлений у сумі 118,00 грн.
За такими обставинами, сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197,00 грн. зайве сплачена позивачем платіжним дорученням № 375 від 10.07.2009 р. та підлягає поверненню з Державного бюджету м. Сімферополя на користь Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" в особі Євпаторійського Району Електричних Мереж.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 49, пунктом 1-1 статті 80, статтями 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В частині стягнення 1580,51 грн. штрафних санкцій за перевищення договірної величини споживання електроенергії провадження у справі припинити.
2. В частині стягнення 35,44 грн. 3 % річних та 188,25 грн. індексу інфляції у задоволенні позову відмовити.
3. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації в АР Крим ( 95051, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Павленко, 48, ідентифікаційний код 26273942) на користь Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" ( 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська,74/6, ідентифікаційний код 00131400; р/р 26031333320163 в філії КЦО ПИБ МФО 324430) в особі Євпаторійського Району Електричних Мереж ( 97408, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Л.Українки, 4, ідентифікаційний код 00131400; р/р 260363451142 в ВАТ «Державний ощадний банк України», м. Сімферополь, МФО 384050) державне мито у розмірі 89,35 грн. та 103,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Повернути з Державного бюджету м. Сімферополя (Одержувач - 22050000 Державний бюджет м. Сімферополя, р/р 31218259700002 у УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026) на користь Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" ( 95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська,74/6, ідентифікаційний код 00131400 ) в особі Євпаторійського Району Електричних Мереж ( 97408, АР Крим, м. Євпаторія, вул. Л.Українки, 4, ідентифікаційний код 00131400) 197,00 грн. зайве сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у Господарському суду АР Крим платіжним дорученням № 375 від 10.07.2009 р.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.