Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" вересня 2009 р. Справа № 37/196-09
вх. № 6075/5-37
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Поліпром", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет",
м. Харків
про стягнення 14395,60 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Поліпром" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет" (відповідач) про стягнення суми основного боргу за договором № ТП-303/002-070-ЕА08 від 01.02.2008 р. у розмірі 14395,60 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що позивач поставив відповідачу товар, а відповідач оплатив його вартість частково у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість.
Сторони про судове засідання були повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явилися.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.
Позивач, через канцелярію господарського суду 24.09.2009 р. за вх. № 23197, надав клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів вказаних у клопотанні та розгляд справи на підставі наявних в справі матеріалів, через неможливість представника позивача прийняти особисту участь у розгляді справи, яке господарським судом задовольняється та надані письмові докази залучаються до матеріалів справи.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Між сторонами було укладено договір № ТП-303/002-070-ЕА08 від 01.02.2008 року (далі - договір), згідно умов якого, позивач прийняв на себе договірне зобов'язання поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити цей товар на протязі 60 банківських діб з моменту отримання (поставки) товару (п.п.3.3. договору).
Господарським судом встановлено, що про факт отримання відповідачем товару та факт існування непогашеної грошової заборгованості відповідача перед позивачем свідчать накладні, які підписані сторонами, та які свідчать про факт прийняття відповідачем товару; та акт звірки взаєморозрахунків за договором за період 01.01.2008 р. - 20.09.2008 р., укладений між сторонами, та який свідчить про розмір простроченої грошової заборгованості відповідача перед позивачем.
Так, судом встановлено, що загальна сума непогашеного основного боргу відповідача перед позивачем станом на липень 2009 р. за договором становить 14395,60, які становлять прострочену заборгованість за продукцію, отриману відповідачем за наступними накладними: №11601 від 11.09.2008р. на уму 840,60грн.; №10130 від 13.08.2008р. на суму 913,44грн.; №8150 від 10.07.2008р. на суму 2050,44грн.; №8273 від 16.07.2008р. на суму 687,60грн.; №7249 від 27.06.2008р. на суму 12222,06грн. Сума основного боргу відповідача складається з вартості продукції, отриманої відповідачем на підставі вищевказаних товарних накладних та становить 16714,14 грн. Однак, позивач не наполягає на стягненні всієї суми заборгованості, а просить суд стягнути вартість неоплаченої продукції в розмірі 14395,60 грн.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу вказаної заборгованості.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З урахуванням вищевикладеного та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем свої зобов'язань за договором № ТП-303/002-070-ЕА08 від 01.02.2008 року, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу - 14395,60 грн. є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в зв'язку чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 44-49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача. Отже, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 143,95 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 509, 525, 526, 530, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити клопотання позивача про залучення до матеріалів справи письмових доказів вказаних у клопотанні та розгляд справи на підставі наявних в справі матеріалів.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 7, кв. 1, код ЄДРПОУ 13827416, п/р 2600900601403 в ЛФ "Укрексімбанк" м. Львів, МФО 325718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Поліпром" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, буд. 5/2, код ЄДРПОУ 19155069, п/р 26009121131001 в ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299) - суму основного боргу за договором № ТП-303/002-070-ЕА08 від 01.02.2008 р. у розмірі 14395,60 грн.; витрати по сплаті державного мита у розмірі 143,95 грн. та витрати по сплаті за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 28.09.2009 р.