83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
01.09.09 р. Справа № 21/120
Позивач: Закрите акціонерне товариство “Макіївкокс”
до відповідачів: 1. Державного підприємства “Донецька залізниця”;
2. Орендного підприємства “Шахта ім. О.Ф.Засядька”;
про стягнення 1 389,90грн.
Суддя Матюхін В.І.
Представники:
позивача: Буланий М.С. - юр.
відповідача 1: Манерова Ю.В. - юр.
відповідача 2: Сєдова Н.В. - в.о. нач. юр. від.
Закритим акціонерним товариством “Макіївкокс” подано позов до Державного підприємства “Донецька залізниця” і Орендного підприємства “Шахта ім. О.Ф.Засядька” про стягнення вартості нестачі вантажу (вугілля марки “Ж”), яка виникла під час перевезення за залізничною накладною №51314190, у сумі 1 389,90грн.
Заявою від 01.09.2009р. позивач роз'яснив свої вимоги щодо кожного з відповідачів і просить стягнути усю суму позову з Державного підприємства “Донецька залізниця”.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що після прибуття вагону на станцію призначення перевіркою маси вантажу була встановлена нестача, яка підтверджена комерційним актом. Нестача, на його думку, виникла у зв'язку з незбереженням вантажу під час перевезення.
Залізниця, не заперечуючи факту нестачі, позов не визнала з посилання на те, що виявлену і зафіксовану на станції Ханженкове технічну несправність вагону, а саме - обрив підлоги між поперечною і хребтовими балками, вантажовідправником на порушення ст.31 Статуту залізниць України і п.п.5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу не було усунено перед завантаженням.
Шахта ім. О.Ф.Засядька позов не визнала з посиланням на відсутність вини підприємства у нестачі вантажу.
Розгляд справи закінчено 01.09.2009р.
Для підготовки та оголошення повного тексту рішення у засіданні оголошувалась перерва до 15-00год. 01.09.2009р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:
13.03.09р. ЗАТ “Макіївкокс” по залізничній накладній на групу вагонів №51314190 у 14-ти напіввагонах, у тому числі №56875412, відвантажило позивачу вугілля кам'яне марки “Ж”. За даними накладної у зазначеному вагоні: вага нетто вантажу - 70,0 т, вага тари - 21,0 т.
На станцію призначення вагон прибув 14.03.09р., де перевізником в цей же день був складений акт загальної форми № 76. Підстава складання акту загальної форми - у 2-му по ходу потягу люку є тріщина, над 2-м люком вирва.
На підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України (прибуття вантажу з ознаками недостачі під час перевезення у відкритому рухомому складі) вантаж видавався з перевіркою його маси представниками станції Ханженкове Донецької залізниці.
За результатами перевірки залізницею був складений комерційний акт ББ 47665/1 від 14.03.09р., згідно з яким:
· навантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів на 100мм;
· у 2-му люку зліва по ходу потягу є тріщина, яка була закрита дрантям;
· витікання вантажу відсутнє;
· над 2-м люком заглибина розміром: 1500мм х 2000мм х 2500мм;
· зважування вагону проводилося на 150 т вагонних вагах станції Ханженкове;
· вага нетто зважування вантажу 67,2 т (брутто 88,25 т, тари з брусу 21,0 т), нестача вантажу складає 2,75 т проти даних залізничної накладної.
Комерційний акт підписано: з боку залізниці - начальником станції, двома прийомоздавальниками, один з яких старший; з боку одержувача - особою, яка брала участь у комісійному зважуванні вагону.
Позивач просить стягнути із залізниці, яка не забезпечила збереження прийнятого до перевезення вантажу, вартість 2,05 т вугільного концентрату (з урахуванням норми недостачi), яка з урахуванням ПДВ складає 1 389,90грн.
Зважаючи на те, що:
Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його управомоченій на отримання вантажу особі.
Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджено, зокрема комерційним актом.
Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.
Тріщина люка і заглибина у вагоні свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення вантажу.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Сума недостачі з урахуванням норми недостачі (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 1 332,51грн. із розрахунку: 2,05 т (нестача вантажу з урахуванням норми недостачі 1%) х 650,00грн. (вартість 1т вугілля, зданого до перевезення + ПДВ).
Господарський суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню за рахунок перевізника частково у сумі 1 332,51грн.
Посилання залізниці на те, що відправник міг бачити несправність вагону перед його завантаженням, і ця обставина, на її думку, дає підстави вважати, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин і, як наслідок, звільняє залізницю від відповідальності за нестачу, господарський суд вважає безпідставним, оскільки на залізниці лежить обов'язок подавати під завантаження справні, у технічному відношенні, вагони (ст.31 Статуту залізниць України) і тому якщо вона подала несправний вагон, повинна відповідати за нестачу, яка виникла внаслідок цього.
Якщо припустити, що відправник здійснив завантаження у несправний вагон, то постає правомірне питання: чому несправність вагону і витікання вантажу не було виявлено на станції відправлення або на одній із проміжних станцій під час перевезення, яке здійснювалось на відстань 26км? На ці запитання залізниця суду пояснень не дала. Однак, згідно пп. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів. У зв'язку з цим є правомірним припущення, що якщо б відправник завантажив несправний вагон, то на станції відправлення або на одній із проміжних станцій, розташованих перед станцією Ханженкове, це було б виявлено.
Заперечення залізниці щодо того, що на відправникові лежить обов'язок підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які б забезпечували його збереження на шляху слідування; придатність рухомого складу для перевезення вантажів у комерційному відношенні визначає відправник, судом до уваги не взяті, так як:
- ч.3 ст.32 Статуту, на яку посилається залізниця, передбачений обов'язок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування, а не вагон. Подібна норма закріплена і п.4 Правил приймання вантажів до перевезення;
- поняття "технічно несправні вагони" і "вагони в комерційному відношенні непридатні для перевезення відповідного вантажу" не тотожні. Їх варто розрізняти, тому що вагон може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. У такому випадку мова йде про непридатність вагона в комерційному відношенні.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, ст.ст.909, 920, 924 п.2 Цивільного Кодексу України, ст.307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст.23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.113, ч.2 ст.114, ст.129 Статуту залізниць України, п.27 Правил видачі вантажів і керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити за рахунок Державного підприємства „Донецька залізниця” частково.
Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р 260000000019, 260360300019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДПОУ 01074957) на користь Закритого акціонерного товариства “Макіївкокс” (86106, м. Макіївка Донецької області, вул. Горького, 1, п/р 26004198061891 у Донбаській філії ВАТ “Кредитпромбанк” м. Донецька, МФО 335593, код ЄДРПОУ 32598706) 1 332,51грн. основного боргу (вартість нестачі), 97,79 грн. - відшкодування витрат по оплаті державного мита, 113,13 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
У задоволенні позову до Орендного підприємства “Шахта ім. О.Ф.Засядька” відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.
Суддя
Надруковано примірників:
1 - до справи;
1 - позивачу;
2 - відповідачам.
Виконала:
Тел.381-91-18