Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" вересня 2009 р. Справа № 56/164-09
вх. № 5993/4-56
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Пономаренко Ю.Ю, дов. б/н від 24.06.09р. відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Державного підприємства "48 завод залізничної техніки", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марі Річ", м. Харків
про визнання недійсним правочину та виселення
Позивач - Державне підприємство "48 завод залізничної техніки" (м.Харків) звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним правочину, вчиненого між позивачем та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Марі Річ" (м.Харків) відповідно до Договору № 03/2009 оренди нежитлового приміщення від 20.03.2009р. Позивач також просить виселити відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 11 кв.м., розташованого в м.Харкові, по вул.Заводу Комсомолець, 36, та передати це приміщення позивачу. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.07.2009р. було порушено провадження у справі № 56/164-09 та призначено її до розгляду на 17.08.2009р. о 10:30 год.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 14.08.2009р. справу № 56/164-09 передано для розгляду судді Суярко Т.Д., у зв'язку з відпусткою судді Кухар Н.М. на дату призначеного судового засідання.
У судовому засіданні представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився; витребувані судом документи не надав; про причину нез'явлення суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо
витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
20.03.09р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) підписано договір оренди №03/2009 нежитлового приміщення. Відповідно до наявної в матеріалах справи копії цього договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 11,0 кв.м., що розташоване за адресою: м.Харків, вул. Завода Комсомолець, 36.
Позивач, обгрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання договору оренди №03/2009 від 20.03.09р. недійсним посилається на те, що даний договір було укладено з порушенням вимог ст. 287 ГК України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки орендарем за цим договором є не Фонд державного майна України чи його регіональні відділення, а безпосередньо сам позивач - ДП "48 завод залізничної техніки".
Також позивач зазначає, що сторони при укладанні спірного договору не визначили орендну плату, яка повинна сплачуватись орендарем, у відповідності до Методики розрахунків і порядку використання плати за оренду державного майна встановленого Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.95р. та не досягли істотних його умов, передбачених ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями щодо окремого індивідуально визначеного майната нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв.м на одне підприємство, можуть бути підприємства. З дозволу органів, зазначених в абзацахдругому та третьому цієї статті, підприємства можуть бути орендодавцями щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.
Як вбачається зі змісту спірного договору, площа нежитлового приміщення, яке є предметом цього договору складає 11,0 кв.м. Таким чином суд вважає, що позивач міг бути орендодавцем нежитлового приміщення площею 11,0 кв. м., що розташоване за адресою: м.Харків, вул. Заводу комсомолець,36.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Як зазначає сам позивач у позовній заяві та встановлено в процесі розгляду даної справи, договір оренди 03/2009 від 20.03.09р. не містить таких істотних умов договору оренди як склад і вартість майна, що передаються в оренду, з урахуванням її індексації; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається
укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" , договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Враховуючи те, що позивач та відповідач при укладанні договору оренди №03/2009 від 20.03.09р. не досягли згоди щодо усіх істотних умов цього договору передбачених ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", суд вважає даний договір неукладеним.
З огляду на те, що договір оренди, який позивач у позовній заяві просить визнати недійсним, визнаний судом неукладеним, суд приходить до висновку, що станом на момент звернення позивача з позовом до суду даний договір був таким, що не відбувся, а відтак підстав для визнання його недійсним у суду не має.
Позовні вимоги позивача щодо виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 11 кв.м., розташованого за адресою: м.Харків, вул. Заводу Комсомолець, 36 та передачу цього приміщення позивачу, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем на надано документів на підтвердження факту передачи відповідачеві цього майна, а також доказів того, що відповідач, станом на момент розгляду справи, займає вказане приміщення або користується ним.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З огляду на наведене вище суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача.
Керуючись ст.ст.180, 181 ГК України, ст. 10,12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 ГПК України,
В задоволенні позову відмовити.
Суддя
Повний текст рішення по справі №56/164-09 підписано 07.09.09р.