"17" серпня 2009 р. Справа №7/27
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Столиця”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Електромонтаж-470”
про стягнення заборгованості -61465,75 грн. грн.
Суддя О.С. Тинок
Секретар судового засідання Т.М. Дудчак
Представники:
від позивача -Кисельов Є.І. -представник (довіреність від 01.07.2009 року)
від відповідача -не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Столиця” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Електромонтаж-470” про стягнення заборгованості у сумі 61465,75 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 21.04.2008 року між сторонами було укладено договір поставки № 1 згідно якого позивач зобов'язувався поставляти електротехнічну продукцію, а відповідач прийняти та оплатити її на умовах вищевказаного договору. Позивач зазначає, що у період з 14.08.2008 року по 15.12.2008 року відповідно до видаткових накладних № № РН-000056 та 0055 від 14.08.2008 року, РН-0062 від 21.08.2008 року, РН-0057 від 20.08.2008 року, РН-0091 від 12.11.2008 року, РН-0077 від 09.10.2008 року, РН-00100, 00101, 00102, 00103 від 09.12.2008 року та на підставі довіреностей на отримання ТМЦ здійснив поставку продукції на загальну суму 339868,22 грн., а відповідач прийняв означений товар. Далі позивач стверджує, що відповідач оплату за наданий товар у повній мірі не провів, в результаті чого виникла заборгованість у сумі 50000,75 грн., а також нараховані 6557,00 грн. пеня, 4088,00 грн. інфляційні та 820,00 грн. три відсотки річних.
Відповідач у судове засідання не з'явився.
17 серпня 2009 року у судовому засіданні позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в якій зазначає, що відповідач не відповідає на телефонні звернення та не має бажання підписувати акт звіряння взаємних розрахунків, а тому має всі підстави вважати, що відповідач бажає уникнути виконання свого обов'язку сплатити борг. Далі позивач у відповідності до статей 66, 67 господарського процесуального кодексу України просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача в межах позовних вимог.
Ознайомившись з поданою позивачем заявою про забезпечення позову, заслухавши пояснення позивача та дослідивши інші матеріали справи, суд встановив:
Відповідно до статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.
Відповідно до вимог статті 66 ГПК України, обґрунтування необхідністю забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна; ймовірність припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.
Окрім того, позивач повинен обґрунтувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати, позовним вимогам.
Також позивачу слід надати суду достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. При цьому, для накладання арешту на кошти слід зазначити номера рахунків і найменування установ банків, де розміщено кошти, а для накладання арешту на майно слід зазначити місцезнаходження цього майна, його ознаки тощо.
Однак, всупереч положенням статті 66 ГПК України, заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована, адекватність засобу забезпечення позову не доведена.
Під час вирішення питання про можливість застосування заходів до забезпечення позову у судовому засіданні представником позивача не надано жодних доказів, які б свідчили про необхідність вжиття таких заходів.
Відповідно до статті 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів -фактичних даних.
У відповідності статті 34 ГПК України, докази повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.
В силу статті 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин для вжиття таких заходів, не підтвердив їх письмовими та належними доказами.
За таких обставин, та враховуючи, що забезпечення позову допускається як гарантія задоволення законних вимог позивача, яка повинна мати місце у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку матеріалами справи не підтверджується, суд прийшов до висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
При цьому, суд вважає за необхідне витребувати у позивача нові докази по справі, а саме, обґрунтований розрахунок позовних вимог (основний борг, пеня, інфляційні та три відсотки річних).
Беручи до уваги неявку відповідача та враховуючи необхідність витребування нових доказів по справі, суд дійшов висновку відкласти розгляд справи.
Керуючись статтями 32, 34, 36, 43, 66, 67, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Розгляд справи відкласти на 02 вересня 2009 року на 10 годин.
2. У задоволенні заяви про забезпечення позову, відмовити.
3. Позивачу надати суду обґрунтований розрахунок позовних вимог (основний борг, пеня, інфляційні та три відсотки річних).
4. Явка представників сторін у засіданні суду обов'язкова. При цьому відповідач попереджається, що у випадку повторної неявки, спір буде вирішено без його участі за документами наданими позивачем, а до нього - застосовано штрафні санкції.
Суддя О.С. Тинок