Запорізької області
03.09.09 Справа № 26/74/09
Суддя
За позовом -Товариства з обмеженою відповідальністю “Паливна компанія “Серіол- Плюс”, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 88, 69057
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Данко” (юрид. адреса: вул. Гоголя, 30/3, м. Оріхів, Запорізька область, 70505; пошт. адреса: вул. Хрусталькова, 100, с. Новоданилівка Оріхівського району Запорізької області, 70505
про стягнення 30 502, 50 грн.
Суддя Юлдашев О.О.
Представники:
від позивача -Тихонська Н.В., дов. № 04 від 07.07.2009р.
від відповідача -Ананьєвська А.В., дов. № 26/2 від 21.08.2009р., Кіргож Т.П., дов. № 26/1 від 21.08.2009р.
Заявлено позов про стягнення з відповідача 30502,50 грн. основного боргу за договором №35 від 23.03.2007.
Ухвалою суду від 30.07.2009 р. порушено провадження у справі № 26/74/09, судове засідання призначено на 25.08.2009 р. Розгляд справи відкладено до 03.09.2009.
В судовому засіданні 25.08.2009 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача окрім суми основного боргу також 782,20 грн. пені, 97,78 грн. 3% річних, а також проценти за користування чужими коштами на підставі ст. 536 ЦК України в розмірі 5947,89 грн.
Заява не суперечить вимогам ст.. 22 ГПК України, судом приймається, розглядаються уточнені позовні вимоги.
За згодою представників сторін у судовому засіданні 03.09.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вимоги позивача мотивовано наступним. На виконання умов укладеного між сторонам договору №35 від 23.03.2007 відповідачеві було відвантажено товар на загальну суму 30502,50 грн. Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав. На підставі ст. 193 ГК України, ст. 526,610,625 ЦК України просить позов задовольнити, стягнути з відповідача основний борг 30502,50 грн., 782,20 грн. пені, 97,78 грн. 3% річних, а також проценти за користування чужими коштами на підставі ст. 536 ЦК України в розмірі 5947,89 грн.
Відповідач заявлені позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу, в частині стягнення процентів на підставі ст.. 536 ЦК України просить відмовити, оскільки вважає, що дана стаття може застосовуватися лише за користування чужими грошовими коштами, а не за прострочення грошового зобов'язання. Крім того, вважає, що оскільки договір закінчив свою дію, позивач не має права вимагати сплати штрафних санкцій.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
23.03.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю Паливна компанія “Серіал-Плюс” -продавець (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Данко” -покупець (відповідач у справі) укладено договір №35, за умовами якого продавець продає, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар -енергоносії, в тому числі дизельне пальне, бензин А-76, А-92, А-95, мастила моторні та технічні.
Згідно п. 2.1, 2.2. договору, форма оплати встановлена як передплата. Можливе відстрочення платежу за взаємною домовленістю сторін.
Строк дії договору встановлено з моменту підписання та до 31.12.2007. В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору по закінченню строку його дії протягом одного місця, він вважається продовженим на той же строк та на тих же підставах (розділ 6 договору).
Жодною із сторін заяв про припинення або зміну умов даного договору не надходило, тому 03.11.2008 відповідачу згідно видаткової накладної № 2754 передано дизельне пальне на суму 30502,50 грн. з урахуванням ПДВ.
Вказана продукція отримана відповідачем через Пірожок В.Д., за дорученням №7 від 30.10.2008.
Відповідачем вартість продукції не оплачена.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору, позивач просить стягнути вартість поставленої продукції у сумі 30502,50 грн.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, пояснення представника позивача в судовому засіданні, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст.ст.525, 526 ЦК України , ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Приписами ст.629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
09.07.2009 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію про сплату боргу в розмірі 30 502,50 грн.
20.07.2009 від відповідача надійшла відповідь на претензію, в якій суму боргу визнано в повному обсязі, проте відповідач просить перенести строк оплати на кінець вересня 2009 року у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.
Таким чином, вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 30502,50 грн. підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 681,08 грн. пені та 97,78 грн. 3% річних.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, сума 3% річних заявлена правомірно та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити санкції у вигляді грошової суми у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 5.1. договору, за порушення строків оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,2% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочки.
Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом перераховано пеню та встановлено, що стягненню підлягає 681,08 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення на підставі ст.. 536 ЦК України 5947,89 грн. відсотків за користування чужими грошима.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно п. 5.3. договору, у разі порушення строку оплати, передбаченого п. .2.2 договору, згідно ст. 232 ГК України, ст.ст. 536,696,694 ЦК України покупець сплачує продавцю відсоток за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочки з дня, коли товар повинен бути оплачений до дня його фактичної оплати.
За приписами ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Аналогічні положення містяться і в ст. 694 ЦК України.
Крім того, відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто, оскільки договір сторонами підписаний, є підстави вважати, що сторони були згодні з умовами договору під час його підписання.
Таким чином, посилання відповідача на те, що стаття 536 ЦК України може застосовуватися лише у випадку, коли кредитор за договором передає боржнику гроші в користування, спростовується вищевикладеним.
Посилання відповідача на те, що строк дії договору на момент поставки 30.10.2008 закінчився, тому санкції п. 5.3. договору не можуть застосовуватися, спростовується положеннями ст. 631 ЦК України, де визначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення , яке мало місце під час його дії.
Кім того, пунктом 6.2. сторони визначили, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору по закінченню строку його дії протягом одного місця, він вважається продовженим на той же строк та на тих же підставах.
Оскільки жодна із сторін не подали заяву про припинення договору, а також відбувалися поставки за даним договором після 31.12.2007, таким чином договір вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах.
За приписами ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Сторонами надано всі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Видати позивач довідку про повернення зайво сплаченого державного мита в розмірі 76,70 грн.
Керуючись ст.ст.49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Данко” (юридична адреса -70505 м. Оріхів, Запорізької області, вул. Гоголя, 30/0; поштова адреса - 70505 с. Новоданилівка Оріхівського району Запорізької області, вул. Хрусталькова, 100, р/р 26008055879099 в Запорізькому РУ “Приватбанк”, МФО 313399, код ЄДРПОУ 32692360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Паливна компанія “Серіал-Плюс” (69057 м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 88, р/р 26005101318353 ЗАТ “ОТП Банк” в м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 30599933) 30 502,50 грн. основного боргу, 681,08 грн. пені, 97,78 грн. 3% річних, 5 947,89 грн. відсотків за користування чужими коштами, 372 грн. 29 коп. державного мита, 315 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати ТОВ Паливна компанія “Серіал-Плюс” довідку про повернення зайво сплаченого державного мита в розмірі 76,70 грн.
Суддя О.О. Юлдашев
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст.84 ГПК України 14.09.2009.