21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
24 вересня 2009 р. Справа 7/202-09
за позовом: Закритого акціонерного товариства "Макрохім", м. Київ.
до: Державного підприємства "Чечельницький спиртовий завод", смт. Чечельник, Вінницька область.
про стягнення 14022,63 грн.
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Андрушко Я.С.
Представники
позивача : Лазарєв М.О. - довіреність № 1-Д від 17.12.2008 року.
відповідача : не з'явився.
Надійшла позовна заява про стягнення з ДП "Чечельницький спиртовий завод" на користь ЗАТ "Макрохім" 14022,63 грн. боргу за отриманий згідно видаткових накладних товар.
Ухвалою від 03.08.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 202-09 та призначено до розгляду на 24.09.2009 року.
Відповідач в судове засідання не з'явився та не виконав вимоги суду щодо надання доказів.
При цьому суд відзначає, що ухвала про порушення провадження у справі надсилалась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак до суду не надійшло доказів отримання відповідачем зазначеної ухвали.
Разом з тим з реєстру № 7 від 04.08.2009 року поштових відправлень господарського суду Вінницької області та квитанції відділення зв'язку вбачається, що ухвалу від 03.08.2009 року було фактично надіслано відповідачу 05.08.2009 року за адресою зазначеною в позовній заяві (вул. 50 років СРСР, 17, смт. Чечельник, Чечельницький район Вінницька область). Слід зауважити, що вказана поштова адреса також відображена в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 755416 з якої вбачається, що місцем знаходження ДП "Чечельницький спиртовий завод" значиться: вул. 50 років СРСР, 17, смт. Чечельник, Чечельницький район Вінницька область.
При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" обов'язок по внесенню змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, покладено на виконавчий орган юридичної особи.
При цьому суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвали від 03.08.2009 року про порушення провадження у справі, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
На підставі видаткових накладних ЗАТ "Макрохім" передало 17.12.2008 року ДП "Чечельницький спиртовий завод" товар на загальну суму 24022,63 грн..
На підтвердження факту передачі вказаної кількості товару суду надано видаткові накладні № МХ010716 від 17.12.2008 року, № МХ010718 від 17.12.2008 року та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей НБЕ № 873518 від 16.12.2008 року видану на ім'я Кудревича І.В..
Проте за посиланням позивача відповідач провів лише частковий розрахунок за отриманий товар, сплативши по 5000,00 грн. відповідно 22.01.2009 року та 11.02.2009 року, що підтверджується виписками банківської установи щодо руху коштів по особовому рахунку.
В зв'язку з непроведенням розрахунків по залишку боргу позивач звернувся до відповідача з претензією (від 06.07.2009 року № 895 - а.с.13, т.1) з вимогою повернути залишок боргу у відповідності до вимог ч.2 ст.530 ЦК України.
Відсутність проведення розрахунку після надіслання претензії відповідачу спонукала позивача звернутись з позовом до суду.
В судовому засіданні представник позивача надав письмове пояснення в якому зазначив, що станом на 24.09.2009 року відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 14022,63 грн. та відсутність проведення оплат за отриманий 17.12.2008 року товар окрім вказаних вище 10000,00 грн. зі сторони останнього.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вказувалось вище позивачем 06.07.2009 року було направлено на адресу відповідача претензію про сплату боргу, однак відповіді на неї відповідачем не було надано. В підтвердження надіслання претензії позивач надав поштове повідомлення № 12098396 (а.с.14, т.1).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу правомірною та обґрунтованою.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Виходячи з матеріалів справи, наданих позивачем первинних бухгалтерських документів (видаткові накладні, довіреність) суд дійшов висновку про доведеність позивачем боргу в розмірі 14022,63 грн..
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 03.08.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 140,25 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням від 22.07.2009 року № 3643. Як вбачається із позовної заяви ціна позову, на момент звернення до суду, складає 14022,63 грн.. Враховуючи вимоги встановлені підпунктом а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаного підпункту з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 140,23 грн..
Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.47 ГПК України.
За письмовим клопотанням позивача 24.09.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.ч.1, 2 ст.614, ч.1 ст. 625, ст.ст. 631, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.2 ст. 49, ст.ст. 75, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Чечельницький спиртовий завод", вул. 50 років СРСР, 17, смт. Чечельник, Вінницької області, 24800 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 05459176) на користь Закритого акціонерного товариства "Макрохім", вул. Верхня, 3, м. Київ, 01133 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 24720905) - 14022 грн. 63 коп. боргу, 140 грн. 23 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
4. Зобов'язати управління Державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 00 грн. 02 коп. Закритому акціонерному товариству "Макрохім", вул. Верхня, 3, м. Київ, 01133 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 24720905) сплаченого за платіжним дорученням від 22.07.2009 року № 3643 оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 7/202-09.
5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 29 вересня 2009 р.
віддрук.3 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - вул. Верхня, 3, м. Київ, 01133.
3 - відповідачу - вул. 50 років СРСР, 17, смт. Чечельник, Вінницька область, 24800.