73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
06.03.2007 Справа № 8/273-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Хом'якової В.В. при секретарі Зибцевій А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська торгово-промислова асоціація"
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення.
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат Корчма Ю.О., дов. №02-ЮР від 19.07.06.
від відповідача - ГДПРІ Хижняк А.О., дов. №10602/9/10-039 від 15.08.06., СДПІ Шевченко О.А., дов. №6/9/10-139 від 10.01.06.
В липні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська торгово-промислова асоціація» (позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні (відповідач) від 2 лютого 2006 року № 0000772301/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ, заявленого в декларації з ПДВ за січень 2004 року, на суму 92671 грн. 52 коп. Позивач посилається на те, що у січні 2004 року постачальником продукції було ДП «Торговий Дім «Дніпро», яке в свою чергу одержало продукцію від ПП «Апогей плюс». Перевірити правильність сплати податку на додану вартість ПП «Апогей-плюс» податкова інспекція не мала можливості у зв'язку з втратою документів цим підприємством. Жодного факту порушення товариством Закону України «Про податок на додану вартість» в акті перевірки не відображено, не вказано які порушення позивач допустив при формуванні податкового кредиту. В акті перевірки відображені дані діяльності ПП «Апогей плюс», яка не має відношення до первинних документів позивача та його декларацій. Податкові накладні, на підставі яких позивач відносив до податкового кредиту суми ПДВ, складено правильно. Неможливість здійснення перевірки сплати ПП «Апогей-плюс» податку на додану вартість не є достатньою підставою вважати, що дане підприємство не сплачувало податок на додану вартість в тих періодах, коли постачало товари постачальнику позивача.
Державна податкова інспекція у м. Херсоні (відповідач) проти позову заперечує, посилаючись на те, що документальною невиїзною перевіркою обґрунтованості відшкодування з бюджету податку на додану вартість ТОВ «ДТПА" за січень 2004р. (акт перевірки від 01.02.2006 № 285/23-7/24946710) встановлено, що в порушення п. 1.3, 1.8 статті 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97 "Про податок на додану вартість" товариством завищено податок на додану вартість, який підлягає відшкодуванню з бюджету, на суму 92671 грн. 52 коп. Перевіркою виявлено, що одним із постачальників продукції товариству в січні 2004 року було ДП «Торговий дім «Дніпро". Одним з постачальників продукції ДП «Торговий дім «Дніпро" в свою чергу було ПП «Апогей Плюс" (м. Херсон). На запит ДПІ у м. Херсоні ПП «Апогей Плюс" про надання пояснень по взаємовідносинам із ДП «Торговий дім «Дніпро", підприємство повідомило, що документи втрачено 11 лютого 2004 року , в подальшому документи підприємства було вкрадено ще раз 26.03.2005. ПП «Апогей Плюс" не відновлено документи у визначений законодавством термін, у зв'язку з чим не підтверджено факт надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість по ПП «Апогей Плюс". Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом. Тобто законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ, є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно п.1.3 ст. 1 Закону № 168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.
Розглянувши матеріали справи в судових засіданнях 8 лютого 2007 року з перервою до 20 лютого 2007 року, заслухавши представників сторін, суд -
Спір між сторонами виник через виключення податковою інспекцією з податкового кредиту декларації позивача з ПДВ січня 2004 року суми податкового кредиту 92671 грн. 52 коп. У січні 2004 року позивач подав декларацію з податку на додану вартість, в якій задекларував податкові зобов'язання в сумі 37401 грн. та податковий кредит в сумі 1410184 грн., сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за січень 2004 року склала 1372783 грн., в тому числі: на розрахунковий рахунок протягом 30 календарних днів 935290 грн., протягом трьох наступних періодів 437493 грн. (арк.справи 77-80). Відомості декларації підтверджується актом № 2436/23-2 від 01.06.04 перевірки обґрунтованості відшкодування з бюджету ПДВ ТОВ «Дніпровська торгово-промислова асоціація» за січень 2004 року. З додатку до акту перевірки № 3 вбачається, що основним постачальником позивача в січні 2004 року були: ДП ТД «Дніпро» м. Херсон (887983 грн. ПДВ), ДП «Дніпровська ТПА« м. Херсон (311484 грн.), ТОВ «Агрот» м. Київ (106305 грн.) та інші. Висновок акту є таким -податок не підлягає відшкодуванню “доки не будуть отримані дані про підтвердження податкового кредиту за результатами зустрічних перевірок та запитів, направлених іногороднім постачальникам по всьому ланцюгу до виробника.»
ДПІ встановила, що ДП ТД «Дніпро» укладено угоду з позивачем № 01/107 від 01.07.03 про поставку сільгосппродукції, на виконання умов якої ДП «ТД «Дніпро» відвантажено продукцію на суму 5327900 (3946,593 тн) грн., видана податкова накладна № 1 від 11.01.04, сума ПДВ 887983 грн. (довідка ДПІ у м. Херсоні від 27.05.04). Перелік постачальників ДП «Торговий Дім «Дніпро» наданий в додатку № 1 до довідки, з якого вбачається, що одним з постачальників ДП ТД «Дніпро» при купівлі сільгосппродукції було ПП «Апогей Плюс» (податкові накладні ПП «Апогей-плюс» №№ 2, 3 від 9 січня 2004 року, №№ 4, 5 від 21 січня 2004 року, № 7 від 22 січня 2004 року, № 11 від 29 січня 2004 року, загальна сума ПДВ 92671 грн. 52 коп.)
Після проведення зустрічних перевірок постачальників позивача до виробника податковою інспекцією був складений акт документальної невиїзної перевірки від 01.02.06 № 285/23-7/24946710, відомості якого свідчать про те, що позивач включив до податкового кредиту січня 2004 року суму 92671 грн. 52 коп. за накладною, одержаною від ДП ТД «Дніпро» при купівлі сільгосппродукції, яке в свою чергу, одержувало продукцію від ПП «Апогей Плюс» .
ПП “Апогей плюс» на запит податкової інспекції повідомило про втрату всіх бухгалтерських та податкових документів за 2003 - 2004 рр., про що свідчить відповіді директора ПП “Апогей Плюс» на запити ДПІ. З наданих податковою інспекцією документів стосовно діяльності ПП “Апогей Плюс» вбачається, що цим підприємством без поважних причин не вживались заходи щодо відновлення втрачених та вкрадених документів бухгалтерської та податкової звітності, отже, відсутні докази сплати цим підприємством до державного бюджету податкових зобов'язань в повному обсязі, в тому числі за господарською операцією продажу соняшника ДП “ТД “Дніпро». За висновками акту перевірки ДПІ у м. Херсоні від 01.02.06 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000772301/0 від 2 лютого 2006 року про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування на суму 92671 грн. 52 коп.
Позивач надав суду копію декларації з ПДВ за січень 2004 року. Але із змісту декларації неможливо визначити склад податкового кредиту. Позивач не надав суду витягу з книги обліку придбання товарів за січень 2004 року, податкову накладну ДП ТД «Дніпро» № 1 від 11.01.2004, на підставі якої віднесена спірна сума до податкового кредиту січня 2004 року. Позивач посилається на втрату документів при пожежі. Як доказ пожежі, позивач представив копію акту довільної форми від 15 грудня 2004 року, складений за участю інспектора ДПН СДПІ-2 Козак Т.В. та керівника ДТПА про те, що в приміщенні архіву по вул. Поповича, 19, м. Херсон внаслідок замикання електропроводки відбулась пожежа 10 грудня 2004 року, пошкоджена документація, але не конкретизована яка документація і в якій мірі вона пошкоджена. В акті зазначено, що повідомлення про пожежу надійшло до аварійно-рятувальної служби тільки 15.12.04.
Згідно п.7.2, пп.7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 підставою для віднесення сум до податкового кредиту є податкова накладна, оформлена та видана відповідно чинного законодавства платником податку. В пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість" вказано "не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними".
Податкова накладна, видана позивачу його постачальником ДП ТД Дніпро», суду не надана, отже, перевірити правильність її складання суд не має можливості. Копія податкової накладної, яка надана в судове засідання позивачем, не є належним доказом, оскільки не містить всіх необхідних реквізитів податкової накладної, а саме -відсутні відомості про адресу продавця, не вказано якою посадовою особою продавця, її прізвище накладна підписана, як це передбачено пп.7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ.
Доказів того, що податкова накладна втрачена при пожежі в грудні 2004 року, немає. Якщо навіть прийняти до уваги доводи позивача про її втрату при пожежі, така обставина як пожежа не звільняє позивача від обов'язку відновити втрачені документи. Позивач не надав суду ніяких доказів щодо вжиття заходів відновлення втрачених документів, відсутні будь-які звернення до постачальника - ДП ТД «Дніпро» з клопотанням про надання копії втраченої податкової накладної. Суд також приймає до уваги відсутність поважних причин у позивача, які б перешкоджали відновленню документів.
Суд також не надано первинних документів, які б доказували фактичну поставку позивачу придбаних товарів -договору, накладних, транспортних та платіжних документів за спірною господарською операцією, тому неможливо встановити факт отримання товару позивачем від ДП ТД «Дніпро» і факт перерахування сум ПДВ в ціні придбаного товару, та як наслідок, виникнення у позивача права на відшкодування надмірно сплаченого ПДВ. З матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено існування фактичної поставки позивачу придбаної сільгосппродукції, що є передумовою для виписування податкової накладної № 1 від 11.01.04. В довідці ДПІ у м. Херсоні від 27.05.04 (арк. справи 43051) про результати перевірки ДП ТД “Дніпро» з питань взаємовідносин з ТОВ “ДТПА за січень 2004 року зазначено, що фактичне відвантаження сільгосппродукції, на яку виписана податкова накладна № 1 від 11.01.04, підтверджується накладною “ 11/01-1 від 11.01.04 в кількості 4735,840 тн, але дані переліку основних постачальників ДП “Торговий Дім “Дніпро» за січень 2004 року в додатку до довідки, суперечить відомостям самої довідки. В переліку вказано, що ПП “Апогей Плюс» відвантажував соняшник ДП ТД “Дніпро» з 9 по29 січня 2004 року, інші постачальники також протягом грудня та усього січня 2004 року, тому ДП ТД “Дніпро» фізично не мав можливості поставити позивачеві 11 січня 2004 року сільгосппродукцію, яка не була ще отримана.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у позивача відсутні належні докази законності формування податкового кредиту січня 2004 року, а тому суд відмовляє в задоволенні позову. Судові витрати відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст.94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 2 лютого 2006 року № 0000772301/0 відмовити.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Хом'якова
Постанову підписано 13 березня 2007 року.