Дата документу 19.05.2015
Справа № 334/11049/13-к
Провадження № 1-кп/334/5/15
19 травня 2015 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження №4201308039000021 від 09.07.2013р. за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мичкове Борисоглібського району Ярославської області Російської Федерації, громадянки України, пенсіонерки, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.1 ст.366 КК України,
Згідно обвинувального акту від 29.11.2013р. ОСОБА_4 обвинувачувалася за ч. 2 ст. 364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інтересах третіх осіб, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, яке спричинило тяжкі наслідки, та за ч.2 ст.366 КК України - службове підроблення, тобто складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, які спричинили тяжкі наслідки.
Під час судового розгляду прокурор, який брав участь в розгляді справи, відповідно до ст.ст. 338, 341 КПК України змінив пред'явлене обвинувачення. Дії ОСОБА_4 було перекваліфіковано з ч.2 ст.366 КК України на ч.1 ст.366 КК України та пред'явлено нове обвинувачення, в межах якого судом розглядається кримінальне провадження, у тому, що відповідно до наказу від 08.09.2006р. №82-к ОСОБА_4 була призначена на посаду тимчасово виконуючої обов'язки начальника Запорізького районного відділу земельних ресурсів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з п. 10 Положення про Запорізький районний відділ земельних ресурсів, затвердженого начальником Запорізького обласного головного управління земельних ресурсів ОСОБА_6 від 06.11.2006р., на ОСОБА_4 , як на тимчасово виконуючу обов'язки начальника Запорізького районного відділу земельних ресурсів, покладено наступні обв'язки:здійснювати керівництво діяльністю відділу, нести персональну відповідальність перед начальником обласного управління головного управління земельних ресурсів за виконання покладених на відділ завдань і виконання своїх функцій;розподіляти обов'язки між заступниками начальника відділу, затверджувати положення про структурні підрозділи і функціональні обов'язки працівників відділу;визначати ступінь відповідальності заступників начальника відділу та керівників структурних підрозділів;забезпечувати в межах своєї компетенції контроль за станом справ у сфері діяльності відділу, вживати заходів для його поліпшення;призначати на посаду і звільняти з посади працівників відділу; розпоряджуватися коштами в межах затвердженого кошторису відділу;здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством та положенням про відділ.
Таким чином, згідно з вищезазначеним наказом та Положенням, ОСОБА_4 як керівник здійснювала адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, тобто була службовою особою.
Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду, серед інших, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж річок та навколо водойм.
Відповідно до ст. 89 Водного кодексу України та ст. 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Згідно із ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги, ширина яких, зокрема, для ставків площею менш як 3 га складає 25 метрів.
Відповідно до п. «д» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі водного фонду належать до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, а лише в оренду.
У відповідності до ст. 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів.
Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції станом на 20.06.2007) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями та погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
Крім цього, ст. 60 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотримання вимог, установлених цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами, при розробці документації із землеустрою, здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Згідно з пунктами «б», «в» частини першої статті 20 Закону України «Про землеустрій» від 28 травня 2003 року (у редакції, яка була чинною на момент надання земельної ділянки ОСОБА_7 ) землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
Стаття 50 цього Закону передбачала обов'язкове складання проекту землеустрою (у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України) у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.
Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 (далі - Порядок).
Указаним Порядком, який діяв на той час, передбачалося, що проект відведення земельної ділянки не розробляється лише у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається в користування або безоплатно передається у власність чи набувається у власність на підставі цивільно-правових угод без зміни її цільового призначення (абзац другий пункту 2 Порядку).В усіх інших випадках розроблення проекту землеустрою є обов'язковим.
Визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється лише на підставі розробленої та затвердженої:технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок;проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Розроблений проект відведення земельної ділянки надається на погодження відповідним органами земельних ресурсів, містобудування і архітектури, охорони культурної спадщини, санітарно-епідеміологічної служби, природоохоронному органу.
Зазначені органи розглядають проекти відведення земельних ділянок протягом трьох тижнів з дня надходження та видають у межах своїх повноважень висновки про їх погодження або мотивовану відмову.
Аналогічного змісту вимоги щодо необхідності розробки саме проекту відведення за умов не визначення попередньо меж земельної ділянки, яка передається у власність, містяться і в Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. №43, п.1.12 якої передбачено, що складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення її довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.
Згідно з п. 1.13 вищевказаної Інструкції, складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.
Крім цього, Міністерством охорони навколишнього природного середовища 05.11.2004 за №434 затверджено наказ «Про Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок», яким визначено механізм погодження природоохоронними органами проектів відведення земельних ділянок (далі - матеріали щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок) щодо усіх категорій земель незалежно від форм власності чи користування.
Відповідно до п. 2.5 вищевказаного Порядку зазначено, що до основних питань, на яких необхідно акцентувати увагу природоохоронним органам при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, належить недопущення погіршення стану територій, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, водно-болотних угідь, інших територій та об'єктів, які є складовими екомережі.
Пунктом 2.9 Порядку визначено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.
Таким чином, у разі передачі в приватну власність земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності, межі якої не встановлені в натурі (тобто раніше не визначались у документації із землеустрою відповідними організаціями), обов'язковим є розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який згідно з вимогами законодавства підлягав обов'язковому погодженню з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини, а також водного господарства (щодо земель водного фонду).
У той же час ОСОБА_4 , займаючи посаду тимчасово виконуючої обов'язки начальника Запорізького районного відділу земельних ресурсів, являючись службовою особою, маючи достатній освітній рівень, життєвий та професійний досвід, будучи фахівцем у галузі застосування земельного законодавства України, а також володіючи професійною обізнаністю у питаннях надання у власність земельних ділянок, знаходячись за місцем роботи, у червні 2007 року за результатами ознайомлення та вивчення наданої технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1293 га, яку на той час планувалось передати у власність, в натурі (на місцевості) раніше не встановлювались та межовими знаками не закріплювались, діючи умисно, всупереч інтересам служби, з метою отримання ОСОБА_7 безоплатно у приватну власність земельної ділянки, зловживаючи своїм службовим становищем, порушуючи вимоги ст.ст. 88, 89 Водного кодексу України, ст.ст. 60, 61, 118 Земельного кодексу України, ст.ст. 50, 60 Закону України «Про землеустрій», п.п. 1.12, 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 №43, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», достовірно знаючи про наявність рішення Розумівської сільської ради від 29.03.2007 №95 «Про надання дозволу ОСОБА_7 на складання проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,13 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 », яке є складовим землевпорядної документації та міститься в матеріалах технічної документації, а також достовірно знаючи із наданого їй кадастрового плану земельної ділянки про те, що запроектована земельна ділянка знаходиться у безпосередній близькості до водного об'єкта, своїм підписом погодила експлікацію земельних угідь та ситуаційну схему на кадастровому плані технічної документації, чим фактично протиправно визнала законність складання розробником саме технічної документації замість проекту відведення.
Крім цього, продовжуючи свій злочинний намір, 21.06.2007 знаходячись у приміщенні Запорізького районного відділу земельних ресурсів, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 склала та підписала висновок від 21.06.2007 №01-12/920, в якому зазначила про відсутність будь-яких обмежень та можливість складання на підставі наданої для погодження технічної документації державного акта на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3 , площею 0,1293 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_7 , яка розташована на відстані 9 метрів від урізу ставка та частина якої площею 0,04 га знаходиться в межах нормативної 25-тиметрової прибережно-захисної смуги, передбаченої ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України, а відтак, згідно з вимогами ч. 4 ст. 49 Земельного кодексу України, не може бути приватизована та перебувати у приватній власності фізичної особи, а використовуватись лише на умовах оренди.
У подальшому, внаслідок складеного та виданого ОСОБА_4 висновку від 21.06.2007 та погодженої останньої технічної документації, Розумівською сільською радою 19.07.2007 прийнято рішення «Про затвердження технічного звіту із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку» ОСОБА_7 , а 06.11.2007 ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_7 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1293 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Згідно з висновком про експертно-грошову оцінку вартість земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1293 га, що належить ОСОБА_7 , на момент передачі у власність складала 107900,00 гривень, що більш ніж у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент скоєння кримінального правопорушення.
Таким чином, згідно пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, діючи в інтересах ОСОБА_7 , шляхом видачі висновку та підписання експлікації земельних угідь та ситуаційної схеми на кадастровому плані, незаконно погодила технічну документацію із землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку на території Розумівської сільської ради Запорізького району, який на відміну від проекту землеустрою має більш спрощену процедуру отримання у власність земельної ділянки та не потребує отримання погоджень органів санітарно-епідеміологічної служби, природоохоронного органу, органів архітектури та містобудування, що у подальшому спричинило незаконне вибуття з державної власності земельної ділянки, чим завдано тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на суму 107900 гривень, що більш ніж у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент скоєння кримінального правопорушення, тобто вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України.
Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що займаючи посаду тимчасово виконуючої обов'язки начальника Запорізького районного відділу земельних ресурсів, являючись службовою особою, маючи достатній освітній рівень, життєвий та професійний досвід, будучи фахівцем у галузі застосування земельного законодавства України, володіючи необхідними знаннями та професійною обізнаністю у питаннях надання у власність земельних ділянок, у червні 2007 року знаходячись у приміщенні Запорізького районного відділу земельних ресурсів, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , своїм підписом погодила експлікацію земельних угідь та ситуаційну схему на кадастровому плані, чим визнала незаконне складання розробником технічної документації замість необхідного у даному випадку проекту відведення. У подальшому 21.06.2007 ОСОБА_4 склала та підписала висновок №01- 12/920, який є офіційним документом, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про можливість видачі державного акта на підставі розробленої технічної документації та відсутність обмежень у використанні земельної ділянки, що не відповідає дійсності, оскільки передача у власність земельної ділянки, межі якої попередньо не встановлювались, без проекту відведення та, відповідно, без погоджень органів санітарно-епідеміологічної служби, природоохоронного органу, органу архітектури та містобудування, є незаконним та таким, що суперечить вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, п.п. 1.12, 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 № 43, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».
Крім цього, надана у власність ОСОБА_7 земельна ділянка загальною площею 0,12 га розташована на відстані 9 метрів від урізу ставка та частина зазначеної земельної ділянки площею 0,04 га знаходиться в межах нормативної прибережено-захисної смуги ставка, тобто відповідно до положень ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України є землями водного фонду, перебування яких у приватній власності громадян відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України заборонено.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що вона склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ, чим вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 своєї вини не визнала у повному обсязі, пояснила, що відповідно до земельного законодавства та її посадових обов'язків, у неї не було повноважень здійснювати заходи щодо вилучення земель державної власності. При виготовленні землевпорядною організацією технічного звіту із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, вона відповідно до своїх повноважень надала висновок щодо наявності обмежень, який є складовою частиною технічного звіту, і який затверджується рішенням сесії сільської ради. Вона не погоджує ні проект відводу земельної ділянки, ні технічну документацію, не приймає жодних рішень і не складає жодних документів, які б слугували підставою для відчуження земельної ділянки, оскільки таке рішення приймається колегіальним органом на засіданні сесії сільської ради. Висновок щодо обмежень земельної ділянки не розпорядчий документ, його складання та зміст - не підстава для вибуття земельної ділянки з державної власності.
До передачі ОСОБА_7 спірної земельної ділянки у власність, приймалося рішення сільської ради у 2005 році про передачу йому цієї земельної ділянки у оренду. Спірна земельна ділянка майже по всьому периметру примикає до іншої земельної ділянки, власником якої ОСОБА_7 був з 2005 року. На момент підписання нею висновку, межі земельної ділянки були встановлені. Дані про категорію земель, їх обмеження вона не встановлює самостійно, оскільки це не входить до її повноважень, а використовує дані земельного кадастру. Проект землеустрою прибережної захисної смуги в межах спірної земельної ділянки не виготовлявся, була довідка з управління водних ресурсів, що земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду. Виходити на місце розташування ділянки при наданні висновку щодо обмежень в її обов'язки не входить, а технічна документація, графічні матеріали не містили даних щодо земель водного фонду, відстань до водного об'єкту не була відображена. Крім того, кадастровий центр видав реєстраційну картку на земельну ділянку, зазначивши її цільове призначення, що свідчить, що ці землі не віднесені до земель водного фонду.
Земельна ділянка площею 0,1293 га в АДРЕСА_3 входить до складу земель громадської та житлової забудови в межах населеного пункту с. Нижня Хортиця Розумівської сільської ради. Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23.10.2013р. було визнано законним надання спірної земельної ділянки ОСОБА_7 , жодних порушень закону судами не встановлено. Не погоджується також з визначеною стороною обвинувачення вартістю земельної ділянки, оскільки експертна оцінка зроблена станом на дату складання звіту, а не на момент відчуження земельної ділянки.
Доводи обвинувачення, що вона вчинила умисні дії, всупереч інтересам служби та в інтересах ОСОБА_7 , якого ніколи не знала, вважає надуманими, безпідставними і такими, що не ґрунтуються на жодних фактичних даних.
Просить виправдати її у зв'язку з відсутністю у її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України.
На підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України, сторона обвинувачення посилалася на показання свідків, письмові докази, висновки експертів, сторона захисту надала письмові докази на спростування доводів обвинувачення, дослідженням яких встановлено наступне.
Допитані у судовому засіданні свідки надали наступні показання.
Свідок ОСОБА_8 , яка у 2007 році займала посаду спеціаліста-землевпорядника Розумівської сільської ради, пояснила, що всі питання, пов'язані із землею, попередньо розглядаються земельною комісією сільської ради. Стверджує, що при розгляді питання щодо виділу земельної ділянки ОСОБА_7 на засіданні сесії сільської ради з технічної документації, розробленої за заявою ОСОБА_7 , було встановлено, що запроектована земельна ділянка не входить до земель водного фонду. Це було однозначно встановлено з довідки Управління водних ресурсів Запорізької області. Крім того, вона разом з депутатами сільської ради та працівниками землевпорядної організації ТОВ «Стіхія» виходили на місцевість та вимірювали відстань земельної ділянки, в тому числі до водних об'єктів. Відстань від ділянки до водного об'єкту складала біля 28 м, а до річки Дніпро - більше 100 м, тобто вимоги Водного кодексу жодним чином порушені не були. Раніше, до 2007 року, водойма була ставком, пізніше його з'єднали з річкою Дніпро і зараз ця водойма не є закритою і вважається затокою.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що у 2007 році вона була головою Розумівської сільської ради, ОСОБА_7 звернувся до Розумівської сільської ради з питанням про виділення йому земельної ділянки. Члени земельної комісії сільської ради і вона в тому числі виїжджали на місце розташування земельної ділянки. Рішення про виділення земельної ділянки приймалося колегіально, на засіданні землевпорядник сільської ради доповідає кожну заяву, що розглядається, всі документи досліджуються. Серед документів, що розглядалися у даному випадку, був висновок архітектури, земельного відділу. Згідно картографічного матеріалу, водойма у 2007 році і зараз рахується як ставок, хоча було з'єднання ставка з річкою Дніпро і фактично ця водойма не закрита і ставком не являється, однак відповідні зміни до документації не вносилися.
Свідок ОСОБА_10 - інспектор Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, пояснив, що ним за завданням слідчого у даному кримінальному провадженні у 2013 році перевірялася законність рішення Розумівської сільської ради щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,12 га ОСОБА_7 у власність. При перевірці було встановлено, що зазначена земельна ділянка на момент проведення перевірки знаходиться на відстані 12-15 метрів від урізу ставку. Висновок ОСОБА_4 - це один з ряду документів, на підставі яких приймалося рішення сесії, у якому, на його думку, необґрунтовано було зазначено про відсутність обмежень використання земельної ділянки. При перевірці виходили з картографічних матеріалів станом на 05.12.2013р., а не на 2007 рік. При цьому документація містила дані про водний об'єкт - ставок, з чого й виходили при складанні висновку, хоча фактично акваторія водойми не закрита. Про результати перевірки слідчому надіслано листа, де висловлена думка, що рішення сільської ради від 19.07.2007р. №109 не відповідає вимогам ст. 118 Земельного кодексу України, земельна ділянка була виділена ОСОБА_7 у власність із порушеннями вимог Земельного та Водного кодексів України.
Свідок ОСОБА_11 , який з 2010 року займає посаду начальника відділу водних ресурсів та технічної безпеки Запорізького регіонального управління водних ресурсів, навів положення законодавства щодо надання земельної ділянки, яка знаходиться в межах нормативної прибережної захисної смуги, і що регіональне управління водних ресурсів відповідно до своїх повноважень повинно погоджувати землевпорядну документацію щодо виділення таких земельних ділянок у власність чи наданні у користування, та висловив свою думку щодо неможливості надання земельної ділянки, яка знаходиться в межах нормативної прибережної захисної смуги.
Свідок ОСОБА_12 пояснив, що він являвся директором ТОВ «Стіхія», яке за зверненням ОСОБА_7 розробляло технічну документацію із землеустрою. Підставою для цього була наявність рішення сесії Розумівської сільської ради та всі необхідні документи. На той час такі земельні ділянки всі надавалися за технічною документацією, яка розробляється, коли громадяни користуються земельною ділянкою. При складанні технічної документації працівники ТОВ «Стіхія», геодезисти виїжджали на місце, проводили заміри, що було зафіксовано у графічних матеріалах і матеріалах вирахування площі земельної ділянки.
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що про виділення земельної ділянки ОСОБА_7 будь-які обставини їй не відомі.
Як на доказ того, що ОСОБА_4 є суб'єктом відповідальності як службова особа, та здійснення нею адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, суду надані наступні докази, досліджені у судовому засіданні.
З особової справи ОСОБА_4 вбачається, що вона має вищу технічну освіту за спеціальністю математика та фізика, кваліфікація викладач математики та фізики, у квітні 1994 року прийняла присягу державного службовця (а.с.186-192, т.1). Згідно службової характеристики від 01.11.2004р., має стаж роботи в системі Держкомзему 2 роки 3 місяці на посаді спеціаліста районного відділу земельних ресурсів, повністю відповідає займаній посаді (а.с.214, т.1).
Згідно наказу начальника Запорізького обласного головного управління земельних ресурсів від 08.09.2006 року №82-к на виконуючу обов'язки заступника начальника районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_4 з 08.09.2006р. було тимчасово покладено виконання обов'язків начальника Запорізького районного відділу земельних ресурсів з правом підпису наказів, правоустановчих та фінансових документів (а.с.196, т.1).
Пунктом 10 Положення про Запорізький районний відділ земельних ресурсів, затвердженого начальником Запорізького обласного головного управління земельних ресурсів від 06.11.2006р., визначені такі обов'язки начальника Запорізького районного відділу земельних ресурсів: здійснювати керівництво діяльністю відділу, нести персональну відповідальність перед начальником обласного управління головного управління земельних ресурсів за виконання покладених на відділ завдань і виконання своїх функцій; розподіляти обов'язки між заступниками начальника відділу, затверджувати положення про структурні підрозділи і функціональні обов'язки працівників відділу; визначати ступінь відповідальності заступників начальника відділу та керівників структурних підрозділів; забезпечувати в межах своєї компетенції контроль за станом справ у сфері діяльності відділу, вживати заходів для його поліпшення; призначати на посаду і звільняти з посади працівників відділу; розпоряджуватися коштами в межах затвердженого кошторису відділу; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством та положенням про відділ (а.с.199-203 т.1).
На посаду начальника відділу земельних ресурсів у Запорізькому районі Запорізької області ОСОБА_4 була призначена з 10.08.2007р., що підтверджується наказом начальника головного управління земельних ресурсів у Запорізькій області №37-К від 10.08.2007р., виданого на підставі наказу Держземагентства від 01.08.2007р. №253-к (а.с.198 т.1).
З посадовою інструкцією, затвердженою начальником Головного управління земельних ресурсів у Запорізькій області 10.08.2007р. ОСОБА_4 ознайомилася 10.08.2007р. (а.с.209-213, т.1). Положення про відділ земельних ресурсів у Запорізькому районі Запорізької області, затверджене наказом головного управління земельних ресурсів у Запорізькій області №58 від 07.08.2007р. (а.с.204-208, т.1).
Дослідженими судом письмовими доказами щодо безоплатної передачі у власність ОСОБА_7 земельної ділянки встановлено наступне.
Згідно рішення сесії Розумівської сільської ради від 29.03.2007р. №95 «Про передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, споруд гр. ОСОБА_7 » (а.с.78 т.1), розглянувши заяву ОСОБА_7 про безоплатну передачу у власність земельної ділянки площею 0,13 га, прилеглої до його власної земельної ділянки, вирішили: 1) скасувати попереднє рішення №57 від 03.12.2005р. «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з подальшим заключенням договору оренди ОСОБА_7 »; 2) дати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,13 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд з винесенням в натурі (на місцевості), прилеглої до земельної ділянки по АДРЕСА_3 ; 3) рекомендувати ОСОБА_7 замовити складання проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, споруд в ліцензованій землевпорядній організації; 4) при фактичному обмірі земельної ділянки, яка передається у власність, в разі зміни площі, врахувати її при затвердженні технічної документації.
Розгляд питання та прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з подальшим заключенням договору оренди з ОСОБА_7 на сесії Розумівської сільської ради 03.12.2005р. підтверджується протоколом засідання (а.с.55-93, т.2).
На підставі рішення сесії Розумівської сільської ради від 29.03.2007р. №95 землевпорядною організацією ТОВ «Стіхія» за замовленням землевласника ОСОБА_7 виконана технічна документація із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 (а.с.72-86, т.1).
Надана суду технічна документація із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку містить вихідну земельно-кадастрову інформацію, пояснювальну записку, рішення сесії Розумівської сільської ради від 29.03.2007р. №95 «Про передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, споруд гр. ОСОБА_7 », рішення Розуміської сільської ради №109 від 19.07.2007р. «Про затвердження технічного звіту із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку», довідку про правовий статус земельної ділянки, видану 18.06.2007р. Запорізьким районним відділом земельних ресурсів щодо кадастрового номеру земельної ділянки (а.с.80, т.1), висновок про наявність обмежень на використання земельної ділянки, що безоплатно передано у власність, №01-12/920 від 21.06.2007р. за підписом в.о. начальника районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_4 (а.с.79, т.1), графічні матеріали - план зовнішніх меж земельної ділянки (а.с.81, т.1), кадастровий план земельної ділянки (а.с.82, т.1), креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевості) (а.с.83, т.1), креслення меж контурів угідь земельної ділянки (а.с.84 т.1), відомість вирахування площі (а.с.85, т.1).
Інші документи, зазначені у змісті Технічної документації, суду не надані. Згідно змісту, на аркуші 7 технічної документації знаходився висновок відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації, що підтверджує показання свідка ОСОБА_9 про наявність такого висновку.
Листом від 09.09.2013р. №108/14-02 Відділ містобудування та архітектури Запорізької районної державної адміністрації повідомлено, що висновки про погодження проектів із землеустрою зберігаються протягом трьох років, а тому за 2007 рік вже не зберігаються (а.с.129, т.1), що не доводить відсутність такого висновку у технічній документації із землеустрою на момент прийняття рішення сільської ради №109 від 19.07.2007р.
Рішенням Розуміської сільської ради №109 від 19.07.2007р. «Про затвердження технічного звіту із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку» вирішено: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,1293 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою за адресою АДРЕСА_3 ОСОБА_7 ; передати безкоштовно у власність зазначену земельну ділянку ОСОБА_7 ; замовити виготовлення Державного акту на право власності на землю в ліцензованій землевпорядній організації та провести його державну реєстрацію згідно з чинним законодавством. (а.с.77, т.1).
Розгляд питання про передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, споруд ОСОБА_7 на сесії Розумівської сільської ради 19.07.2007р. підтверджується протоколом засідання (а.с.7-54, т.2).
Зі змісту висновку про наявність обмежень на використання земельної ділянки, що безоплатно передано у власність, №01-12/920 від 21.06.2007р., що міститься у технічній документації із землеустрою, підписаного в.о. начальника районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_4 , вбачається, що за результатами розгляду матеріалів щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку, районний відділ земельних ресурсів вважає можливим складання державного акту на право власності на земельну ділянку, обмежень на використання земельної ділянки не існує, земельні сервітути не встановлені. Застережено, що земельна ділянка повинна використовуватися за цільовим призначенням, з додержанням вимог законодавства про охорону довкілля, з дотриманням правил добросусідства (а.с.79, т.1).
Кадастровий план спірної земельної ділянки у технічній документації містить експлікацію земельних угідь і ситуаційну схему, де зображено спірну земельну ділянку та розташований у близькості до неї водний об'єкт - затоку, відстань між об'єктами ситуаційна схема не відображає (а.с.82, т.1).
Висновком експерта №135 від 16.10.2013р. встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 у висновку №01-12/920 від 21.06.2007р. і на кадастровому плані земельної ділянки належить ОСОБА_4 (а.с.87-90, т.1).
Листом Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області №6871 від 19.11.2013р. повідомляється про результати проведеної на підставі постанови слідчого перевірки законності надання у власність ОСОБА_7 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,12 га, та висновок, що рішення сільської ради затверджено технічну документацію із землеустрою з порушенням ст. 118 ЗК України, земельну ділянку передано у власність із порушеннями вимог ст. 89 Водного кодексу України, ст. 61 Земельного кодексу України, та зазначається про наявність у цій технічній документації висновку відділу Держкомзему у Запорізькому районі, підписаного начальником ОСОБА_4 , який не відповідає дійсності та суперечить вимогам ч. 2 ст. 89 Водного кодексу України та ч. 2 ст. 61 Земельного кодексу України (а.с.134-135, т.1).
Листом директора Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації від 02.04.2015 № 25/021-18/03.3 повідомляється про неможливість передачі у власність громадян земель, які віднесені до прибережних захисних смуг, та про те, що нормативно-правовими актами не передбачено погодження природоохоронними органами технічної документації із землеустрою (а.с.16-17, т.3).
Лист Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 27.11.2013р. №09-06-14/9460 містить аналіз законодавства України, яке регулює порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок, виготовлення технічної документації та видачі державного акту про право власності на земельну ділянку (а.с.143-144, т.1).
Згідно з відповіддю начальника Запорізького регіонального управління водних ресурсів №0712 від 16.10.2013р., технічна документація по встановленню водоохоронних зон в Запорізькій області в управлінні відсутні (а.с.119, т.1).
Листом №2226 від 22.11.2013р. Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний проектний інститут землеустрою» повідомляється, що роботи з розробки проекту землеустрою зі встановлення водоохоронної зони і прибережної захисної смуги р. Дніпро на території с. Нижня Хортиця Розумівської сільської ради інститутом не виконувалася (а.с.120, т.1).
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23.10.2013р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21.01.2014р., у цивільній справі № 317/123/13-ц, було відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним виданого на його підставі державного акту на право власності на землю ОСОБА_7 та повернення земельної ділянки (а.с.194-195, т.2, 242-244, т.1).
Згідно протоколу огляду від 09.09.2013р., оглядом земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , проведеного старшим оперуповноваженим УДСБЕЗ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_14 , у присутності спеціаліста Державної інспекції сільського господарства, встановлено, що під час огляду власник земельної ділянки був відсутній, огляд здійснювався із зовнішнього боку, без доступу до території земельної ділянки. По периметру спірної земельної ділянки розташований паркан, відстань до урізу води річки Дніпро зі сходу 12-15 метрів, з півночі - 25 метрів. Через паркан видно, що на земельній ділянці, в протилежній частині від річки Дніпро, розташована недобудована будівля (а.с.137-141, т.1).
Згідно збірного кадастрового плану, на території Розумівської сільської ради в с. Н. Хортиця знаходиться водний об'єкт «ставок» (а.с.1, т.2). Згідно довідки Розумівської сільської ради №835 від 11.10.2013р., згідно картографічного матеріалу на території Розумівської сільської ради в с. Н. Хортиця знаходиться водний об'єкт «ставок», який на дату прийняття рішення №109 від 19.07.2007р. також рахувався як ставок (а.с.118, т.1).
Сторона обвинувачення як на доказ посилається на технічну документацію, пов'язану із наданням в оренду гр. ОСОБА_15 земельної ділянки, яка знаходиться у безпосередній близькості до земельної ділянки ОСОБА_7 , вказуючи, що там міститься підписаний ОСОБА_4 кадастровий план з відображенням відстані земельної ділянки від урізу водного об'єкту (ставку), акти від 24.04.2007 про перенесення в натуру меж зон обмежень та обтяжень використання земель ОСОБА_15 , а також акти про перенесення в натуру меж земельної ділянки ОСОБА_15 та передачу на зберігання межових знаків її закріплення межовими знаками, свідчать, що ОСОБА_4 виїжджала на вищевказану ділянку ОСОБА_15 , обізнана із її межами та орієнтується в схематичному її розташуванні, а тому повинна була враховувати це при підписанні висновку про обмеження земельної ділянки ОСОБА_7 (а.с.231-248, т.2).
На підтвердження обвинувачення щодо часткового перебування в межах нормативно-прибережної захисної смуги, на відстані 9 метрів від урізу води, земельної ділянки ОСОБА_7 , надано лист директора Запорізької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» від 31.03.2015 №07/87 і топографічний план, складений Запорізькою регіональною філією «Центр державного земельного кадастру» 30.03.2015 року на вимогу прокурора (а.с.226-228, т.2).
Також судом досліджено наданий стороною обвинувачення будівельний паспорт забудови земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_7 у 2012 році звернувся до Запорізької районної державної адміністрації для погодження будівельного паспорту (а.с.109, т.2), та декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, згідно яких ОСОБА_7 у 2012 році звернувся до інспекції ДАБК із декларацією про початок будівельних робіт та у 2014 році із декларацією про закінчення робіт та введення будівель в експлуатацію, на підставі яких обвинувачення доводить відсутність на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_3 будівель на момент надання у 2007 році ОСОБА_7 земельної ділянки (а.с.125-130, т.2).
Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного ТОВ «Експертно-консультаційний центр» 09.09.2013р., завдана матеріальна шкода, яка визначена вартістю земельної ділянки площею 0,1293 га, становить 107900,00 грн. (а.с.148-184, т.1).
Стороною захисту надано та досліджено судом рецензію оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок ОСОБА_16 на звіт, складений ТОВ «Експертно-консультаційний центр», згідно якої висновок про вартість земельної ділянки, складений ТОВ «Експертно-консультаційний центр», не в повній мірі відповідає вимогам п. 60 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003р. №1440 (а.с.232-239, т.1), та довідку Головного управління Держземагенства від 26.07.2013р., згідно з якою нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,1293 га в АДРЕСА_3 станом на 01.01.2007р. становила 34096,41 грн.
Оцінюючи усю сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, які були зібрані на досудовому слідстві і подані в судовому засіданні, у їх взаємозв'язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд прийшов до висновку, що обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України не знайшло свого підтвердження.
Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Згідно висунутого обвинувачення, ОСОБА_4 є суб'єктом відповідальності як службова особа, оскільки станом на 21.06.2007р. вона займала посаду тимчасово виконуючої обов'язки начальника Запорізького районного відділу земельних ресурсів.
Згідно примітки до ст. 364 КК України (в редакції станом на червень 2007 року), службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням.
З наказу начальника Запорізького обласного головного управління земельних ресурсів від 08.09.2006 року №82-к про покладення на ОСОБА_4 виконання обов'язків начальника Запорізького районного відділу земельних ресурсів, а не про призначення на посаду виконуючої обов'язки начальника Запорізького районного відділу земельних ресурсів, як вказано в обвинувальному акті.
Оскільки на посаду начальника відділу земельних ресурсів у Запорізькому районі Запорізької області ОСОБА_4 була призначена з 10.08.2007р., тобто після події інкримінованих злочинів, надані стороною обвинувачення в якості доказу у кримінальному провадженні посадова інструкція, затверджена начальником Головного управління земельних ресурсів у Запорізькій області 10.08.2007р., Положення про відділ земельних ресурсів у Запорізькому районі Запорізької області, затверджене наказом головного управління земельних ресурсів у Запорізькій області №58 від 07.08.2007р., не є належними доказами у справі, оскільки не стосуються обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.
Положенням про Запорізький районний відділ земельних ресурсів, керівництво яким у червні 2007 року здійснювала ОСОБА_4 , визначено, що відділ є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, яким з січня 2007 року являлося Держземагентство України. Відділ у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Держкомзему та обласного головного управління земельних ресурсів.
Висунуте ОСОБА_4 обвинувачення стосується її службової діяльності, спрямованої на виконання завдань, які законодавством України покладаються на відділ земельних ресурсів як територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Наведений у Положенні перелік завдань відділу та перелік обов'язків ОСОБА_4 , яка здійснювала керівництво відділом у червні 2007 року, вказує на те, що вона здійснювала адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції щодо організації та забезпечення діяльності Запорізького районного відділу земельних ресурсів, які були покладені на неї правомочною особою.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується за ч.2 ст. 364 КК України у тому, що являючись службовою особою, діючи умисно, в інтересах ОСОБА_7 (з метою отримання ним безоплатно у власність земельної ділянки), використала всупереч інтересам служби своє службове становище, чим спричинила тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на суму 107900,00 грн. Внаслідок дій ОСОБА_4 Розумівською сільською радою 19.07.2007р. прийнято рішення «Про затвердження технічного звіту із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 », а 06.11.2007р. був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, що спричинило незаконне вибуття з державної власності земельної ділянки.
Зловживання службовим становищем визнається злочином за наявності в сукупності таких ознак, як використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, в інтересах третіх осіб, спричинення тяжких наслідків охоронюваним законом інтересам держави. Відсутність однієї з ознак свідчить про відсутність складу злочину.
Тяжкі наслідки, передбачені диспозицією ч.2 ст. 364 КК України, можуть бути інкриміновані винній особі лише за наявності причинного зв'язку між його діяннями та настанням зазначених наслідків. Для цього необхідно встановити, що порушення службових обов'язків передувало настанню тяжких наслідків, що це порушення було їх необхідною умовою і що службова особа усвідомлювала чи повинна була усвідомлювати розвиток причинного зв'язку, тобто те, що її діяння стане причиною настання зазначених наслідків.
Аналіз досліджених судом доказів дає підстави для висновку, що обвинувачення не довело поза розумним сумнівом, що ОСОБА_4 умисно скористалася повноваженнями, якими вона наділена у зв'язку із зайняттям посади і здійсненням службової діяльності, підписавши кадастровий план земельної ділянки і надавши висновок про обмеження земельної ділянки, вчинивши незаконні дій.
Згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений ст.118 ЗК України, яка регламентує як процедуру приватизації земельної ділянки, що знаходиться в користуванні громадянина, так і процедуру, коли земельна ділянка передається особі у власність з відведенням із земель державної (комунальної) власності. В обох випадках технічна документація або проект відведення земельної ділянки є підставою для прийняття рішення органом місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок. Пояснення обвинуваченої щодо надання спірної земельної ділянки у користування до прийняття рішення про передачу її у власність, узгоджуються з рішенням Розумівської сільської ради №95 від 29.03.2007р., з якого вбачається, що з питання про надання ОСОБА_7 дозволу на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки для обслуговування житлового будинку з подальшим заключенням договору оренди приймалося рішення №57 від 03.12.2005р., протоколом засідання сесії Розумівської сільської ради від 03.12.2005р., та не спростовані іншими доказами.
Після передачі земельної ділянки у власність (прийняття рішення органу місцевого самоврядування) в обов'язковому порядку розроблялася «Технічна документація щодо виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку». Без такої документації документ на землю (Державний акт про право власності на земельну ділянку) не видавався і не реєструвався.
Відповідно до ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до пункту 1.4. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему від 04.05.1999 року № 43 державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, державних адміністрацій, а не висновків про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту про право власності на земельну ділянку.
Згідно ст. 29 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про землеустрій» погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.
Згідно з положеннями ст. 186 Земельного кодексу України, розгляд і затвердження землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки. Реалізація документації із землеустрою можлива лише після її затвердження.
Технічна документація із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 виконана на підставі рішення сесії Розумівської сільської ради від 29.03.2007р. №95 за замовленням землевласника ОСОБА_7 землевпорядною організацією ТОВ «Стіхія».
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про землеустрій» від 28.05.2003 року, Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. №43, технічна документація із землеустрою повинна містити крім іншого рішення органу місцевого самоврядування, кадастровий план, висновок щодо наявності обмежень на використання земельної ділянки і земельних сервітутів, видача якого у даній справі належала до компетенції Запорізького районного відділу земельних ресурсів.
Обвинуваченням не доведено, що ОСОБА_4 погодивши своїм підписом на кадастровому плані земельної ділянки експлікацію земельних угідь і ситуаційну схему, достовірність яких не спростовується, та надавши замовнику висновок щодо наявності обмежень на використання земельної ділянки, протиправно визнала законність складання розробником технічної документації замість проекту відведення.
Стороною обвинувачення не надано доказів, що висновок відділу земельних ресурсів, де вказано на можливість складання державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язував в силу закону колегіальний орган приймати рішення про затвердження технічного звіту із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
Судом встановлено, що до компетенції ОСОБА_4 , на яку тимчасово було покладено виконання обов'язків начальника Запорізького районного відділу земельних ресурсів, не входило ставити вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання юридичними і фізичними особами, пов'язані із передачею земельних ділянок у власність громадян. Тобто, висновок №01-12/920 від 21.06.2007р., підписаний ОСОБА_4 , не є обов'язковим для сільської ради, яка приймає рішення про передачу ділянки у власність громадянина, такий висновок не має характеру рішення.
Рішенням Розумівської сільської ради №109 від 19.07.2007р. ОСОБА_7 було передано безкоштовно у власність спірну земельну ділянку та замовлено виготовлення Державного акту на право власності на землю, отже, розпорядником земель в даному випадку виступила Розумівська сільська рада.
В державному акті на право власності на земельну ділянку, виданому ОСОБА_7 06.11.2007р., прямо зазначено, що підставою видачі акту є рішення сесії Розумівської сільської ради від 19.07.2007р. №109.
Таким чином, доводи обвинувачення про те, що дії ОСОБА_4 потягли за собою незаконне вибуття з державної власності земельної ділянки на підставі погодженої нею технічної документації не відповідають обставинам, встановленим при судовому розгляді та суперечать дослідженим доказам.
Між діями ОСОБА_4 із погодження кадастрового плану та складання висновку щодо обмежень земельної ділянки та наслідками у вигляді видачі державного акту ОСОБА_7 відсутній причинний зв'язок, що виключає наявність складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України.
Згідно наявної у технічній документації вихідної земельно-кадастрової документації і пояснювальної записки, цільове призначення земельної ділянки, за рахунок якої передбачається передача у власність, і земельної ділянки, яка запроектована для відведення, - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ) земельна ділянка віднесена до земель «для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва», код цільового використання - 1.8. Запроектована земельна ділянка має кадастровий номер 2322188402:08:001:0720, межі та площа земельної ділянки, що передається безоплатно у власність, визначені на місцевості.
Зазначене, як і довідка Запорізького районного відділу земельних ресурсів про правовий статус земельної ділянки від 18.06.2007р., достовірність якої обвинувачення не заперечує, спростовують доводи обвинувачення, що ОСОБА_4 з технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку достовірно знала, що межі земельної ділянки площею 0,1293 га в натурі (на місцевості) раніше не встановлювались і про належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду.
За змістом ст.ст. 193, 194 ЗК України (в редакції станом на червень 2007 року), органи державної влади і органи місцевого самоврядування з метою регулювання земельних відносин, контролю за використанням і охороною земель тощо забезпечуються необхідною інформацією державним земельним кадастром, який містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників і землекористувачів.
Згідно земельно-кадастрової документації, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ) земельна ділянка віднесена до земель «для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва». Правове обмеження щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.
Як пояснила обвинувачена, в своїй діяльності вона користувалася в тому числі Методикою упорядкування водоохоронних зон річок України, погодженою з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України 16.02.2004р. № 1173/20-8 і затвердженою Державним комітетом України з водного господарства (наказ від 29.04.1998р. № 46). В п. 3.16 вказаної Методики прямо зазначається, що межі водоохоронних зон і прибережних смуг закріплюються в натурі водоохоронними знаками. (а.с.188-193, т.2).
Те, що прибережні захисні смуги ставка в натурі не встановлені та не закріплені водоохоронними знаками, а відомості про наявність прибережних захисних смуг, встановлених у передбаченому законом порядку, не були внесені до Державного земельного кадастру, вбачається з відповіді начальника Запорізького регіонального управління водних ресурсів №0712 від 16.10.2013р., з листа №2226 від 22.11.2013р. Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний проектний інститут землеустрою», і узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 і поясненнями обвинуваченої.
Показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та відомості, викладені у листі Державної екологічної інспекції сільського господарства в Запорізькій області від 19.11.2013р. №6871, листі директора Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації від 02.04.2015, листі Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 27.11.2013р. №09-06-14/9460, містять виклад загальних положень чинного земельного та водного господарства та думку про наявні порушення вимог земельного законодавства при виділенні та наданні у власність земельних ділянок фізичним особам, і не містять відомостей про факти та обставини, що підтверджують вчинення ОСОБА_4 інкримінованих злочинів, крім того, суд критично оцінює ці докази з точки зору наявності судового рішення, що набрало законної сили, яким встановлено відсутність порушень вимог чинного законодавства при наданні ОСОБА_7 спірної земельної ділянки.
Так, у рішенні Запорізького районного суду Запорізької області від 23.10.2013р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21.01.2014р., суд з посиланням на ст.ст. 58, 60, 61 ЗК України, ст. 88 Водного кодексу України, п.п. 1, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1996р. № 486, дійшов висновку, що основним підтвердженням відведення прибережної захисної смуги є відповідні проекти прибережних захисних смуг, що розроблені на замовлення органів водного господарства на основі нормативно-технічної документації. Доказів, які б підтверджували відведення в межах спірної земельної ділянки прибережних захисних смуг та виготовлення відповідних проектів прибережних захисних смуг, суду надано не було. З матеріалів справи беззаперечно було встановлено, що проект землеустрою прибережної захисної смуги в межах спірної земельної ділянки не виготовлявся.
Вказаним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області встановлено, що відповідно до карти-схеми меж с. Нижня Хортиця Розумівської сільської ради, технічної документації на землю вбачається, що земельна ділянка площею 0,1293 га в АДРЕСА_3 входить до складу земель громадської та житлової забудови в межах населеного пункту с. Нижня Хортиця Розумівської сільської ради. Судами не було встановлено порушень закону, тому твердження сторони обвинувачення про незаконність вибуття з державної власності земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_7 , на підставі висновку ОСОБА_4 від 21.06.2007р., спростовується зазначеними судовими рішеннями, які відповідно до ст. 124 Конституції України є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з обвинувальним актом, запроектована земельна ділянка, передана ОСОБА_7 , розташована на відстані 9 метрів від урізу ставка та частина її площею 0,04 га знаходиться в межах нормативної 25-метрової прибережно-захисної смуги. При цьому обвинувачення вказує, що ОСОБА_4 достовірно знала із наданого кадастрового плану земельної ділянки про те, що запроектована земельна ділянка знаходиться у безпосередній близькості до водного об'єкта.
В кадастровому плані спірної земельної ділянки, який є частиною технічної документації, дослідженої судом, відстань від земельної ділянки до водного об'єкта не зазначена.
Згідно картографічного матеріалу, збірного кадастрового плану, на території Розумівської сільської ради в с. Н. Хортиця знаходиться водний об'єкт «ставок», який на дату прийняття рішення №109 від 19.07.2007р. також рахувався як ставок, що підтверджується довідкою №835 від 11.10.2013р. Розумівської сільської ради, разом з тим, згідно пояснень свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , графічних матеріалів технічної документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, плану обтяжень та обмежень земельної ділянки від 26.12.2005р. (а.с.248, т.2), водний об'єкт фактично є затокою.
Матеріали кримінального провадження не містять належних доказів щодо розташування спірної земельної ділянки відносно водного об'єкта у 2007 році, доводи сторони обвинувачення щодо цього є суперечливими і ґрунтуються на припущеннях.
Згідно протоколу огляду від 09.09.2013р., оглядом земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , проведеного старшим оперуповноваженим УДСБЕЗ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_14 , у присутності спеціаліста Державної інспекції сільського господарства, встановлено, що під час огляду власник земельної ділянки був відсутній, огляд здійснювався із зовнішнього боку, без доступу до території земельної ділянки (а.с.137-141, т.1). В протоколі огляду не зазначено, яким чином оперуповноваженим було встановлено, що паркан, від якого проводилося вимірювання, встановлено по периметру спірної земельної ділянки, а також яким чином на місцевості були визначені поворотні точки земельної ділянки і їх координати. Протокол не містить в якості додатку ніякого графічного матеріалу, на якому були б відображені результати вимірювань.
Суд вважає безпідставним посилання сторони обвинувачення на те, що цим протоколом огляду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 12-15 метрів до урізу води (ставку), оскільки у протоколі зафіксовано, що відстань вимірялася від поворотних точок до урізу річки Дніпро, а не ставку.
У будь-якому разі, ці виміри мали місце у вересні 2013 року, і протокол не містить фактичних даних щодо розташування спірної земельної ділянки відносно водного об'єкту у 2007 році, а тому даний протокол огляду жодним чином не підтверджує доводи обвинувачення і не є доказом винних дій ОСОБА_4 .
Зазначена в обвинувальному акті відстань 9 метрів від урізу ставка, на якій знаходилася запроектована земельна ділянка станом на 21.06.2007р., належними доказами також не підтверджена.
Посилання сторони обвинувачення на технічну документацію, пов'язану із наданням в оренду гр. ОСОБА_15 земельної ділянки, яка знаходиться у безпосередній близькості до земельної ділянки ОСОБА_7 , де міститься підписаний ОСОБА_4 кадастровий план з відображенням відстані земельної ділянки від урізу водного об'єкту (ставку), є недоречним, оскільки надана суду технічна документація не містить такого кадастрового плану, підписаного ОСОБА_4 , план цієї земельної ділянки складений станом на 2005 рік, а не на 2007 рік, і ця земельна ділянка жодним чином не стосується обвинувачення, висунутого ОСОБА_4 .
Крім того, як вбачається з топографічного плану, складеного Запорізькою регіональною філією «Центр державного земельного кадастру» 30.03.2015 року на вимогу прокурора, ця відстань встановлена шляхом розміщення на плані фактичного розташування земельної ділянки ОСОБА_7 і нанесення меж земельної ділянки ОСОБА_15 , як вони були встановлені у 2005 році (за планом обмежень земельної ділянки на аркуші справи 248). При цьому, з топографічного плану вбачається, що порівняно з 2005 роком лінія урізу води суттєво змістилася в бік від спірної земельної ділянки ОСОБА_7 , а розташування лінії урізу води у 2007 році топографічний план не містить.
Доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_4 виїжджала на вищевказану ділянку ОСОБА_15 , обізнана із її межами та орієнтується в схематичному її розташуванні, а тому повинна була пам'ятати це при підписанні висновку про обмеження земельної ділянки ОСОБА_7 , є припущеннями, які не стосуються правильності дій ОСОБА_4 , зміст яких визначається законодавством.
Як на доказ вчинення ОСОБА_4 інкримінованих злочинів, сторона обвинувачення посилається на відсутність на спірній земельній ділянці будівель на момент надання у 2007 році ОСОБА_7 земельної ділянки, на що посилається на будівельний паспорт забудови земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_7 у 2012 році звернувся до Запорізької районної державної адміністрації для погодження будівельного паспорту, та на декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, згідно яких ОСОБА_7 у 2012 році звернувся до інспекції ДАБК із декларацією про початок будівельних робіт та у 2014 році із декларацією про закінчення робіт та введення будівель в експлуатацію, однак вказані відомості не є доказами вчинення ОСОБА_4 інкримінованих злочинів.
ОСОБА_4 обвинувачується за ч.2 ст. 364 КК України, яка передбачає матеріальний склад злочину, оскільки склад злочину утворюється тільки у разі заподіяння тяжких наслідків, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, що у 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян. При цьому для правильної кваліфікації дії винної особи необхідно визначати розмір матеріальних збитків станом на час вчинення злочину.
Згідно з обвинувальним актом, дії ОСОБА_4 спричинили тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам держави на суму 107900,00 грн.
Як на доказ завданої матеріальної шкоди, сторона обвинувачення посилається на звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складений ТОВ «Експертно-консультаційний центр» 09.09.2013р., з якого вбачається, що для визначення ринкової вартості земельної ділянки експерт взяв для порівняння оголошення про вартість аналогічної земельної ділянки станом на час проведення оцінки, а не станом на червень 2007 року, не застосувавши відповідних коефіцієнтів, враховував існуючий на дату складання звіту стан використання об'єкту оцінки. Також оцінювач виходив із курсу гривні до долара США - 7,993 грн., який існував на дату складання звіту, що свідчить про те, що оцінка виконана не на дату оцінки, а на дату складання звіту.
Суд приймає до уваги рецензію оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок ОСОБА_16 на звіт, складений ТОВ «Експертно-консультаційний центр», згідно якої висновок про вартість земельної ділянки, складений ТОВ «Експертно-консультаційний центр», не в повній мірі відповідає вимогам п. 60 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003р. №1440.
Таким чином, наданий обвинуваченням звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки не є належним та допустимим доказом розміру завданої матеріальної шкоди.
Добути інші докази на підтвердження цього під час судового розгляду не виявилося можливим, оскільки сторонами кримінального провадження не було надано необхідних документів для проведення земельно-технічної експертизи за клопотанням прокурора, про що зазначено у повідомленні Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №1928-14 від 03.09.2014р. (а.с.166-168, т.2).
Суд критично оцінює визначений в обвинувальному акті розмір завданої матеріальної шкоди також з огляду на те, що згідно з обвинувальним актом, не вся запроектована земельна ділянка, що передана ОСОБА_7 , знаходиться в межах нормативної 25-метрової прибережно-захисної смуги, а лише її частина площею 0,04 га. Обвинувальний акт не містить жодного обґрунтування, чому негативними наслідками інкримінованого ОСОБА_4 злочину є незаконне вибуття з державної власності переданої у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,1293 га, а не її частини площею 0,04 га, тоді як законодавчих перешкод для передачі у власність іншої її частини площею 0,0893 га обвинувачення не доводить, та відповідно, чому розмір спричиненої шкоди визначений виходячи з вартості всієї земельної ділянки площею 0,1293 га, а не її частини площею 0,04 га, яка згідно доводів обвинувачення була передана у власність з порушенням вимог земельного і водного законодавства.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 364 КК України, передбачає наявність умислу в діях винної особи, а також корисливих мотивів чи інших особистих інтересів або інтересів третіх осіб. В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_4 вчинила злочин, передбачений ст. 364 КК України, умисно, всупереч інтересам служби та в інтересах ОСОБА_7 . В формулюванні обвинувачення, висунутого ОСОБА_4 , не зазначено про такі обставини. Доказів наявності у ОСОБА_4 умислу, спрямованого на вчинення злочину, всупереч інтересам служби стороною обвинувачення не надано. Під час судового розгляду за клопотанням прокурора, підтриманим іншими учасниками процесу, ухвалою суду було змінено обсяг дослідження доказів та ОСОБА_7 не був допитаний в якості свідка. Доводи про дії ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 не обґрунтовані, оскільки жодних доказів в підтвердження цього не добуто.
В судовому засіданні не доведено умисного вчинення ОСОБА_4 неправомірних дій, тобто зловживання службовим становищем, в інтересах ОСОБА_7 , що спричинило тяжкі наслідки державі, передбачені диспозицією ч.2 ст.364 КК України, що є свідченням відсутності в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, і виключає можливість притягнення її до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_4 також обвинувачується у тому, що являючись службовою особою, склала та видала завідомо неправдивий документ, чим вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК України.
Складання неправдивих документів - це внесення до документа, який зовні оформлено правильно, відомостей, що не відповідають дійсності повністю або частково. Внесення до офіційних документів неправдивих відомостей передбачає внесення у дійсний документ даних, що не відповідають дійсності повністю або частково. Видача неправдивих документів означає надання фізичним або юридичним особам такого документа.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 погодила експлікацію земельних угідь та ситуаційну схему на кадастровому плані, чим визнала незаконне складання розробником технічної документації замість необхідного проекту відведення. Як було встановлено вище на підставі досліджених судом доказів, обвинуваченням не доведено, що ОСОБА_4 погодивши своїм підписом на кадастровому плані земельної ділянки експлікацію земельних угідь і ситуаційну схему, достовірність яких обвинуваченням не заперечується, протиправно визнала законність складання розробником технічної документації замість проекту відведення.
Згідно пред'явленого обвинувачення, у подальшому ОСОБА_4 склала та підписала висновок №01-12/920 від 21.06.2007р., який є офіційним документом, до якого внесла завідомо неправдиві відомості про можливість видачі державного акта на підставі розробленої технічної документації та відсутність обмежень у використанні земельної ділянки. Згідно цього висновку, за результатами розгляду матеріалів щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку, районний відділ земельних ресурсів вважає можливим складання державного акту на право власності на земельну ділянку, обмежень на використання земельної ділянки не існує, земельні сервітути не встановлені. Земельна ділянка повинна використовуватися за цільовим призначенням, з додержанням вимог законодавства про охорону довкілля, з дотриманням правил добросусідства (а.с.79, т.1).
Цей висновок складений ОСОБА_4 і виданий ОСОБА_7 , як офіційний документ, передбачений ст. 56 Закону України «Про землеустрій» від 28.05.2003 року, Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, при виготовленні землевпорядною організацією ТОВ «Стіхія» технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 .
Відповідно до ст.ст. 193, 194 ЗК України (в редакції станом на червень 2007 року), органи державної влади і органи місцевого самоврядування з метою регулювання земельних відносин забезпечуються необхідною інформацією державним земельним кадастром. Відповідно до п.12 Порядку, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.
Категорії земель за основним цільовим призначенням визначені у ст. 19 ЗК України. Статтею 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
До визначених законом повноважень Запорізького районного відділу земельних ресурсів як територіального органу центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, встановлення та зміна цільового призначення земель не відноситься.
Як беззаперечно встановлено судом, рішення Розумівської сільської ради про віднесення до водного фонду, земель, з яких було виділено спірну земельну ділянку ОСОБА_7 , не приймалося, земельна кадастрова документація, на підставі якої зазначалися відомості у висновку, складеному ОСОБА_4 , не містить відомостей про іншу категорію спірної земельної ділянки та обмеження, ніж зазначено у технічній документації.
Таким чином, дослідженими судом доказами не встановлено неправомірності складання ОСОБА_4 вказаного висновку, внесення до нього неправдивої інформації та його видачі. Під час досудового та судового розслідування в кримінальному провадженні висновки, що містяться у вказаному документі, не спростовані.
Отже, суду не надано доказів, які б підтверджували доводи обвинувачення про наявності у діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Статтею 368 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема, віднесені питання, чи містять діяння, у якому обвинувачується особа, склад злочину, чи винен обвинувачений у вчиненні цього злочину.
У відповідності до вимог ст. 327 КПК України виправдувальний вирок може бути постановлений судом за відсутністю в діяннях підсудного складу злочину, коли встановлено, що діяння у вчиненні якого обвинувачується підсудний, мало місце, але кримінальний закон не визнає таке діяння злочином; у зв'язку з недоведенністю участі підсудного у вчиненні злочину, якщо факт злочину встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним; та за відсутністю події злочину. Виправдувальний вирок постанавлюється тоді, коли докази сумнівні і можливості отримання достовірних доказів вичерпані.
Положенням ч.1 ст.373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.
Однак, аналіз перерахованих вище доказів на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом, та враховуючи, що заявлені процесуальним прокурором клопотання про доповнення судового слідства задовольнялись судом, інших клопотань від прокурора щодо збору додаткових доказів не надходило, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не здобуто і не надано переконливих доказів вчинення ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч.2 ст. 364 і ч.1 ст. 366 КК України, оцінка яких була б позбавлена відповідних сумнівів щодо доведеності наявності у діях ОСОБА_4 складу інкримінованих злочинів, а тому обвинувачена ОСОБА_4 підлягає виправданню за ч.2 ст. 364 і ч.1 ст. 366 КК України з цих підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати невинуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України та виправдати у зв'язку з недоведеністю в її діяннях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України та ч.1 ст. 366 КК України.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 залишити запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07.10.2013р., на земельну ділянку площею 0,1293 га в АДРЕСА_3 , - скасувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1