Справа № 301/630/15-к
"25" березня 2015 р. м. Іршава
Слідчий суддя Іршавського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , з участю представника скаржника ОСОБА_3 розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного в розшук від 17 березня 2015 року,-
Адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову старшого слідчого Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_5 про зупинення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12015070100000064 від 17 січня 2015 року. В своїй скарзі вказує, що в зв'язку з ти, що дана постанова винесена всупереч ст.ст. 42, 133-140, 280 ч.2 КПК України, а тому постанова слідчого прокуратури про зупинення кримінального провадження № 12015070100000064 є незаконною та необгрунтованою, підлягає скасуванню.
Суд, вивчивши скаргу, приходить до наступного висновку. Старшим слідчим СВ Іршавського РВ УМВС України в Закарапатській області в рамках кримінального провадження внесеного 17.01.2015 року до ЄРДР №12015070100000064 за ознаками кримінального правопорушення ч. 1 ст. 125 КК України винесено постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного в розшук.
Дана постанова є незаконною та необгрунтованою з наступних підстав.
23 січня 2015 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні ним злочину передбаченого за ст. 125 ч. 1 КК України.
17 березня 2015 року постановою старшого слідчого СВ Іршавського РВ досудове розслідування, яке знаходиться в його провадженні - зупинено.
Відповідно до мотивувальної частини постанови та зазначених в ній правових підстав, якими обґрунтовується необхідність таких дій, слідчим вказано на наявність довідки Ільницької сільської ради за №868 від 13.03.2015 року, зі змісту якої повідомляється про відсутність проживання ОСОБА_4 за місцем його проживання, а також наявність рапорту ДІМ Іршавського РВ згідно якого останній виїхав за межі кордону, а відтак переховується від органів досудового слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Вищевказані висновки органу досудового розслідування є передчасними та необгрунтованими.
Порядок кримінального провадження на території України визнається лише кримінальним процесуальним кодексом України ст. 1 КПК.
Відповідно до положень вимог ст. 208 ч. 1 п. 2 КПК передбачено, що досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо: підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме.
Проте органами досудового слідства формально виконується вимоги КПК при винесені згаданої вище постанови, оскільки не здобуто жодного доказу чи інших фактичних даних, які б підтверджували наявність підстав передбачених ст. 208 ч. 1 п. 2 КПК, тобто переховування від органів слідства та суду з метою ухилення, що випливає з наступного. Обов'язок доказування обставинпередбачених ст. 91 КПК покладається на слідчого та прокурора. Відповідно до вимог положень ст. 135 КПК особа викликається до слідчого шляхом вручення повістки про виклик, тощо. Також разом з тим, цією ж статтею регламентується і порядок вручення повістки у разі її тимчасової відсутності особи.
Однак, слідством перед винесенням постанови не вживались жодні заходи передбачені Кодексом щодо виклику підозрюваного на вимогу слідчого, тобто останній не володіючи даними про наявність таких вимог не міг виконати такі обов'язки слідчого, проте оголошений в розшук.. Приводом до цього стала формальна довідка Ільницької сільської ради про начебто відсутність проживання за місцем реєстрації. Однак, дані обставини не узгоджуються з вимогами ст. 280 КПК, оскільки постанова не містить посилання на інші належні та допустимі докази, як б об'єктивно посвідчували наявність дій не виконання підозрюваним обов'язку передбаченого ст. 42 ч. 7 п. 1 КПК у відсутність офіційного виклику та його вручення.
Крім цього відомості про виїзд підозрюваного за межі кордону є безпідставними та необгрунтованими, оскільки рапорт ДІМ не ґрунтується на відомостях отриманих з Державної прикордонної служби України, яка є розпорядником згаданої інформації. Разом з тим КПК не передбачає покладання обов'язків на ДІМ здійснення контролю при перетині особою кордону, а тому такі доводи викладені в рапорті ДІМ Іршавського РВ є надуманими.
У разі переховування підозрюваного від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності обов'язковою умовою зупинення досудового розслідування є проведення всіх дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного, зокрема: допитів родичів, сусідів, знайомих, накладення арешту на кореспонденцію, її огляду та виїмки, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та з електронних інформаційних систем, її дослідження, направлення запитів до різних установ в т.ч. Державної прикордонної служби.
Водночас законодавцем визначено ряд відповідних дій зі сторони обвинувачення у випадку не прибуття підозрюваного, який був у встановленому порядку цим Кодексом викликаний (за наявності підтвердження отримання ним повістки про виклик.. ) не з'явився без поважних причин.. При цьому, мають бути відсутні поважні причини неприбуття або відсутні будь-які дані стосовно причини невиконання обов'язку з'явитися за викликом. За наявності таких обставин слідчий вправі звернутись з клопотанням про накладення грошового стягнення чи застосування приводу до підозрюваного, однак таких заходів не вживав..
Отже, слідчим в супереч вимог ст.ст. 42, 133 - 140, 280 ч. 2 КПК без додержання вимог передбаченого КПК порядку не вжив заходів офіційного виклику підозрюваного в рамках кримінального провадження, при цьому усвідомлював відсутність застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо підозрюваного. Крім цього не вжив обов'язкових вимог, що передують зупиненню досудового розслідування у встановленні реального місцезнаходження особи, а також не довів і факт переховування та ухилення від органу слідства. Обмежившись формальним рапортом ДІМ Іршавського РВ та довідкою сільської ради безпідставно та в супереч вимог КПК зупинив провадження оголосивши ОСОБА_4 , в розшук, чим допустив порушення вимог ст. 2 КПК щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування правопорушення.
Таким чином обмежив ОСОБА_4 у праві на реальний захист, оскільки законодавством не передбачено проведення слідчих (розшукових) дій після зупинення досудового розслідування.
Відповідно до ч.1 п.2 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржене рішення слідчого про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч.2 п.1 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування маже бути про скасування рішення слідчого чи прокурора.
Вважаю, що зв'язку з порушенням вимог ст.ст. 42, 133-140, 280 ч.2 КПК України, постанова СТ слідчого СВ Іршавського РВ УМВС України В Закарпатській області ОСОБА_5 про зупинення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12015070100000064 від 17 січня 2015 року є незаконною та необгрунтованою, підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження - поверненню до Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області .
Керуючись ст. ст. 303 -307 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_5 про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного ОСОБА_4 в розшук в кримінальному провадженні № 12015070100000064 від 17 січня 2015 року задовольнити.
Скасувати постанову слідчого СВ Іршавського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_5 від 17 березня 2015 року про зупинення досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015070100000064 від 17 січня 2015 року .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя : ОСОБА_1