Справа № 451/1981/12 Головуючий у 1 інстанції: Крет А.І.
Провадження № 22-ц/783/3340/15 Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
Категорія: 39
10 серпня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.
секретаря: Ясиновської Я.М.
з участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 20 березня 2015 року,
Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 20 березня 2015 року задоволено позов ОСОБА_2 до Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, ОСОБА_4 про скасування рішення Павлівської сільської ради від 22.08.2012 року, визнання недійсним та скасування ордера та визнання права на приватизацію квартири в порядку спадкування.
Скасовано рішення XX позачергової сесії VI скликання Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 22 серпня 2012 року.
Визнано недійсним та скасовано ордер №161 від 29 серпня 2012 року, виданий ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_2 право на приватизацію в порядку спадкування квартири АДРЕСА_2.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_4.
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, порушує конституційне право його сім'ї на покращення житлових умов у законно наданій їй квартирі. Вважає, що ОСОБА_5 була незаконно прописана та вселилась у спірну квартиру як член сім'ї ОСОБА_2, оскільки житлова площа даної квартири (18 кв. м) є недостатньою для проживання п'яти осіб. Крім того вважає, що ордер №110 ц/з від 23.11.2005 року був виданий на чотирьох осіб сім'ї ОСОБА_2 незаконно. ОСОБА_5 не являлась квартиронаймачем або власником спірної квартири, не перебувала на квартирному обліку на одержання житла, не перебувала в трудових відносинах із ВАТ «Радехівський цукровий завод», а також була забезпечена житлом в іншій квартирі по АДРЕСА_7 в с. Павлів Радехівського району, після отримання нової квартири ОСОБА_2 ордер на вселення ОСОБА_5 у спірну квартиру не видавався, а отже ця квартира їй не належала.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам.
З матеріалів справи вбачається та районним судом встановлено, що 03 листопада 2003 року виконкомом Павлівської сільської ради ОСОБА_4 та членам його сім'ї видано ордер №68 серії ц/з на право зайняття квартири АДРЕСА_3.
Рішенням виконавчого комітету Павлівської сільської ради №80 від 18.11.2003 року скасовано (анульовано) згаданий ордер у зв'язку з тим, що на час його видачі квартира була зайнятою ОСОБА_5
Рішенням XX позачергової сесії VI скликання Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 22.08.2012 року вирішено скасувати рішення виконавчого комітету: №80 від 18.11.2003 року «Про анулювання ордера за 68ц/з», №61 від 14.12.2011 року «Про відмову у видачі ордера ОСОБА_4.» та зобов'язано виконком Павлівської сільської ради видати ОСОБА_4 ордер на квартиру АДРЕСА_4.
Із ордеру №161 серії ц/з від 29 серпня 2012 року, який виданий після прийняття вказаного вище рішення сільської ради, вбачається, що останній виданий ОСОБА_4 на сім'ю, яка складається з п'яти чоловік, на право зайняття однокімнатної квартири АДРЕСА_5. Підставою видачі ордеру вказано рішення виконкому Павлівської сільської Ради №60 від 09.07.2002 року.
Однак, на підставі цього ж рішення ОСОБА_4 було видано ордер №68 серії ц/з від 03.11.2003 року, який був скасований (анульований) рішенням виконкому №80 від 18 листопада 2003 року, яке у встановленому законом порядку не скасоване.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 року зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Відтак, рішення XX позачергової сесії VI скликання Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 22.08.2012 року незаконне, винесене за межами повноважень сільської ради, а тому колегія суддів вважає правильним висновок районного суду про його скасування та визнання недійсним та скасування виданого на його підставі ОСОБА_4 ордеру №161 від 29 серпня 2012 року на квартиру АДРЕСА_1.
На думку судової колегії, правильним є і висновок суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_2 про визнання за ним права на приватизацію квартири в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частинами 1,2 ст.1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою(частина третя ст.46 цього Кодексу).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
Позивач є сином померлої ОСОБА_5, а крім того 28.09.2004 року вона склала заповіт в користь ОСОБА_2
З матеріалів справи вбачається та районним судом встановлено, що на підставі рішення Павлівської сільської ради народних депутатів с. Павлів Радехівського району Львівської області від 10 жовтня 1989 року №68 ОСОБА_2 на сім'ю у складі чотирьох осіб: ОСОБА_2 - наймач, ОСОБА_3 - дружина та двоє синів, 2 листопада 1989 року видано ордер на право зайняття однокімнатної квартири АДРЕСА_1
Разом із позивачем та членами його сім'ї з 1992 року у квартирі проживала й була зареєстрована його мати - ОСОБА_5
Рішенням спільного засідання правління ВАТ "Радехівський цукровий завод" та профспілкового комітету підприємства від 11 червня 1996 року ОСОБА_2 на сім'ю у складі п'яти осіб: ОСОБА_2 - наймач, ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_6 - син, ОСОБА_7 - син, ОСОБА_5 - мати - у порядку поліпшення житлових умов виділено трикімнатну квартиру АДРЕСА_6.
На підставі рішення виконкому Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 11 вересня 2001 року №59 "Про надання ордерів на квартири працівників ВАТ "Радехівській цукровий завод" ОСОБА_2 на сім'ю у складі чотирьох осіб: ОСОБА_2 - наймач, ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_6 - син, ОСОБА_7 - син - ІНФОРМАЦІЯ_2 року видано ордер на зайняття трикімнатної квартири АДРЕСА_6.
ОСОБА_2 та члени його сім'ї проживають і зареєстровані в указаній квартирі.
Мати ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - залишилась проживати у квартирі АДРЕСА_8 Радехівського району Львівської області, за адресою якої в неї залишилась реєстрація.
Житловий фонд України утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України(ст.4 ЖК України).
Згідно ст.5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад(житловий фонд місцевих рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Згідно зі ст.345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законодавством України.
До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках(житлові кімнати, житлові блоки(секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два та більше наймачів(далі - квартири(будинки), які використовуються громадянами на умовах найму(ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
У силу статей 1, 3, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.
Пленум Верховного Суду України в частині п'ятій пункту 13 постанови від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначив, що в разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.
Отже, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленною заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством.
Мати позивача - ОСОБА_5 з 1992 року була зареєстрована у спірній квартирі.
За життя вона звернулась до виконкому Павлівської сільської ради Радехівського району Львівської області з метою приватизації даної квартири.
Однак, як вбачається із рішень виконавчого комітету Павлівської сільської ради №62а від 15.10.2009 року та №20 від 19.03.2012 року це питання відкладалось до остаточного вирішення в судовому порядку, тобто заяви ОСОБА_5 про приватизацію спірної квартири не були розглянуті по суті.
У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.
Про саме таке застосування Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" йдеться в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».
Відтак, районний суд вірно визнав за ОСОБА_2 право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_5
Неспроможними, на думку судової колегії, є доводи апеляційної скарги у тій частині, що ОСОБА_5 була незаконно прописана та вселилась у спірну квартиру як член сім'ї ОСОБА_2, оскільки вони є голослівними та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними і твердження апелянта про те, що оскаржуване рішення є незаконним.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 20 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: