Справа № 467/1402/15-а
2-а/467/14/15
11.08.2015 року Арбузинський районний суд
Миколаївської області
в складі: головуючої - судді Кірімової О.М.,
за участю секретаря - Сіваченко Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до
Військового комісара Южноукраїнсько-Арбузинського об'єднаного міського комісаріату підполковника Стоянова Олександра Олександровича
про
скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
03 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він, будучи сільським головою Воєводської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області в повному обсязі виконував вимоги Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Отримавши мобілізаційний наряд, позивачем було вжито всіх необхідних заходів щодо його виконання, а саме: своєчасне вручення повісток військовозобов'язаним, прибуття мобілізованих до пункту призову, своєчасну здачу звітів до військового комісаріату.
Однак, військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 31 липня 2015 року виніс відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення, якою визнав позивача винним у вчинені правопорушення передбаченого ч.1 ст. 210-1 КУпАП.
Вважаючи вказану постанову незаконною, оскільки ні протокол, ні оскаржувана постанова не містить обґрунтування та будь-якого викладення обставин, в чому саме порушені вимоги вказаного Закону, яким чином виявлені і в чому полягає неналежна організація доставлення військовозобов'язаних до військового комісаріату під час мобілізації, оскільки диспозиція ч.1 ст. 210-1 КУпАП містить склад адміністративного правопорушення, який передбачає вчинення конкретних дій або бездіяльності із умисною формою вини, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та просив про їх задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. На думку представника відповідача ОСОБА_1 станом на 30 липня 2015 року, після вручення повісток про прибуття громадянам, які проживають на території Воєводської сільської ради, після проходження медичного огляду, не вжив заходів щодо доставлення таких громадян за викликом до Южноукраїнсько-Арбузинського ОМВК, чим порушив вимоги ст. 18 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Суд заслухавши думку позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 працює на посаді сільського голови Воєводської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.
30 липня 2015 року діловодом відділення військового обліку та бронювання солдатів ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, зміст якого становить наступне. Згідно мобілізаційного наряду № 2885 від 08.07.2015 року від голови Воєводської сільської ради вимагалось до 01.08.2015 року забезпечити доставку до пункту управління Южноукраїнсько-Арбузинського ОМВК семи чоловік військовозобов'язаних, які визнані ВЛК придатними до військової служби та не мають передбачених законодавством відстрочок від призову на військову службу за мобілізацією станом на 30.07.2015 року не поставлено жодного військовозобов'язаного згідно мобілізаційного наряду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 210-1 КУпАП .
ІНФОРМАЦІЯ_2 військовий комісар військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову якою визнав ОСОБА_1 винним у вчинені правопорушення передбаченого ч.1 ст. 210-1 КУпАП, оскільки позивач порушив вимоги Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.
Згідно із ч.1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" виконавчі органи сільських, селищних, міських рад організовують під час мобілізації в установленому порядку своєчасне оповіщення та прибуття громадян, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону, техніки на збірні пункти та у військові частини, сприяють військовим комісаріатам у їх роботі в мирний час та під час мобілізації.
Згідно ч. 1 ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Як видно із матеріалів справи, що єдиним доказом, ким відповідач обґрунтовує вчинення позивачем адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення від 30 липня 2015 року.
Водночас, в даному протоколі не вказано яким чином позивач порушив вимоги закону, більш того, протокол не містить посилань на конкретну норму закону, лише тільки з оскаржуваної постанови видно, що позивач порушив Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", однак, конкретно яку норму цього Закону, не зазначено, не вказано також, які саме дії не вчинив та яким чином мав би вчинити їх, або вчинив позивач в порушення вказаного Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"
Крім цього, в порушення вказаних вимог закону особа, яка складала протокол відносно позивача не зазначила в ньому місце і час вчинення правопорушення.
Відповідач в порушення ст.ст. 268, 278, 280 КпАП України не перевірив, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, не досліджено характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність та наклав на позивача максимальне стягнення, передбачене санкцією ч.1 ст. 210-1 КпАП України .
Відтак, протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, яким фіксується факт адміністративного правопорушення і який є підставою для подальшого провадження у справі, а тому складений протокол без дотримання вимог, визначених законом, є підставою для скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак посадова особа не надала у судове засідання доказів правомірності своїх дій та вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 210-1 КУпАП.
Тому постанову № 62 від 31 липня 2015 року слід визнати протиправною та скасувати.
Вирішення питання про закриття провадження у справі в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.
Таким чином, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, відповідачем не доведено наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, що виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Згідно з частиною другою статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Положення частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України втрачають чинність як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з рішенням Конституційного суду № 3-рп/2015 від 08 квітня 2015 року.
Керуючись ст.ст. 122, 138, 158-163 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військового комісара Южноукраїнсько-Арбузинського об'єднаного міського комісаріату підполковника ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Постанову військового комісара Южноукраїнсько-Арбузинського об'єднаного міського комісаріату підполковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення № 62 від 31 липня 2015 року винесену відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 210-1 КУпАП - скасувати.
Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 73 грн. 08 коп.
В іншій частині позову відмовити
Повний текст постанови проголошено 12 серпня 2015 року
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Арбузинський районний суд на протязі десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Арбузинського
районного суду О.М. Кірімова