Постанова
Іменем України
20 липня 2006 року
Справа № 2-24/5991-2006
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчий центр "Демерджи" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 19.05.2006 у справі № 2-24/5991-2006,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату "Нева" (вул. Перекопська, 4,Алушта,98500)
до Закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчий центр "Демерджи" (вул. Перекопська, 4,Алушта,98500)
про стягнення 6225,59 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6225,59грн. заборгованості за надані послуги на підставі листів.
В судовому засіданні позивач надав пояснення, відповідно до яких повідомив, що відповідач не враховує у акті звірки від 15.01.2006 борг у сумі 4042,76грн., який раніше був визнаний актом звірки від 01.06.2004.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2006 (суддя Колосова Г.Г.) позов задоволено частково.
З закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчий центр "Демерджи" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з будівництва та експлуатації пансіонату "Нева" стягнуто 5952,02грн. - заборгованості, 98,47грн. - державного мита та 112,81грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 273,57грн. - провадження у справі припинено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати.
На думку відповідача висновки господарського суду, які викладені в рішенні не відповідають обставинам справи. Так при розгляді справи, суд прийшов до висновку, що позивачем було надано послуги відповідачеві на загальну суму 7289,18грн., однак вказану обставину не підтверджено відповідними документами.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
На підставі усної домовленості та письмових замовлень відповідача №95 від 27.09.2004, №97 від 30.09.2004, №99 від 04.10.2004, позивач за період з 11.12.2003 по 05.10.2004 надавав відповідачеві транспорті послуги за період з 11.12.2003 по 05.10.2004. (а.с.8-10).
Факт отримання відповідачем транспортних послуг підтверджується талонами замовника до подорожніх листів (а.с.14-57).
Надані послуги відповідачем були сплачені частково, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 6225,59грн., яку і просить стягнути позивач.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №457 від 08.12.2005 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 6225,59грн.
У відповідь на претензію, відповідач надіслав позивачеві лист, у якому пояснив, що не підтверджує заборгованості у даному розмірі, а визнає лише суму у розмірі 2303,59грн.
Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2005 відповідачем підписаний із запереченнями (а.с.13).
Відповідно до цього акту звірки позивач вказує заборгованість відповідача у сумі 6225,59грн, а відповідач визнає заборгованість у сумі 3922,00грн.
Акт звірки взаємних розрахунків станом на 15.01.2006, відповідно до якого позивач вказує заборгованість відповідача у розмірі 5952,01грн., відповідачем підписаний із запереченнями, з вказівкою заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 143,82грн. (а.с.67).
У відзиві на позов відповідач пояснював, що вказана у акті звірки взаємних розрахунків від 15.01.2006 загальна вартість наданих послуг у сумі 7237,95грн. не підтверджується наданими позивачем доказами і по наданим позивачем талонам замовника за період з грудня 2003 року по жовтень 2004 року позивачем надано відповідачеві послуг на суму 6225,59грн. У жовтні та листопаді 2005 року, у відповідності до акту звірки 2006року, надано послуг на 1049,62грн.
Таким чином, позивачем було надано послуг на загальну суму 7275,20грн. Відповідачем сплачено заборгованість у розмірі 5328,20грн.
Крім того, автотранспортні послуги з травня по жовтень 2004 року позивачем відповідачеві не надавались. У зв'язку з цим, відповідач не має заборгованості перед позивачем.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідача 5952,02грн. заборгованості, у зв'язку з тим, що 12.10.2005 відповідач погасив заборгованість у розмірі 1323,20грн. (а.с.94).
В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач надав додаток до відзиву на позовну заяву, у якому пояснив, що як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків, що був проведений станом на 15.01.2006, відповідачем 29.06.2004 були перераховані грошові кошти у розмірі 4005,00грн. у рахунок оплати вартості наданих автотранспортних послуг. При проведенні платежу відповідачем була допущена помилка і замість призначення платежу « за у слуги транспорта" було надруковано «за материальї". Однак заборгованості за матеріали відповідач перед позивачем не має, оскільки ніяких матеріалів позивач відповідачеві не поставляв.
Дослідивши усі матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що за період з 05.02.2003 по 08.11.2005 позивачем відповідачу були надані транспортні послуги на загальну суму 7289,18грн.
Вказаний факт підтверджений талонами замовника зі штампами відповідача (а.с.14-57, 95-97).
Відповідно до пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №457 від 08.12.2005 з вимогою перерахувати заборгованість у розмірі 6225,59грн. на розрахунковий рахунок позивача (а.с.11).
У відповідь на претензію, відповідач надіслав позивачеві лист за вих.№84 від 22.11.2005, у якому визнає заборгованість у розмір 2303,59грн. (а.с.12).
12.10.2005 відповідач сплатив 1323,20грн., що підтверджено банківською випискою з призначенням платежу: "за автотранспорт по счету №185 от 11.10.2005." (а-с.111).
Також відповідач надав платіжне доручення №276 від 29.06.2004, згідно з яким на рахунок позивача було перераховано 4005,00грн. з призначенням платежу: "За услуги транспорта по накладным б/н от 28.06.2004." (а.с.106).
Однак, ця копія належним чином не завірена, а також не містить печатки банку.
Оригінал платіжного доручення №276 від 29.06.2004 відповідач не надав.
Позивач надав банківську виписку, відповідно до якої 4005,00грн. перераховані з призначенням платежу: "за метериалы по накл. б/н от 28.06.2004года." (а.с.110).
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, апеляційна інстанція дійшла висновку, що відповідач не надав належних доказів сплати заборгованості у розмірі 4005,00грн. саме за транспортні послуги, що були надані йому позивачем.
Враховуючи часткову оплату відповідачем 1323,20грн., вартість несплачених послуг становить 5965,98грн.
Оскільки уточнивши позовні вимоги позивач просив стягнути 5952,02грн., судова колегія вказані уточненні вимоги задовольняє.
Уточнивши позовні вимоги, позивач фактично відмовився від стягнення з відповідача 273,57грн., тобто провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим винесено законно та обгрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні.
При таких обставинах, керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2006 у справі № 2-24/5991-2006 залишити без змін.
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Лікувально-оздоровчий центр "Демерджи" залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Г.К. Прокопанич
О.А. Щепанська