83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
03.09.09 р. Справа № 26/20
за позовом Малого приватного підприємства „Поліпласт”, м.Луганськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ”ТС Обжора” , м.Донецьк
Про стягнення 39 998 грн. 56 коп.
Суддя Нестеренко Ю.С.
В засіданні суду брали участь
Представники:
Від позивача: Максимова М.О. на підставі довіреності
Від відповідача: Лавренов Д.В. на підставі довіреності
Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду
оголошувалась перерва з 19.08.2009р. по 03.09.2009р.
Мале приватне підприємство „Поліпласт” м. Луганськ, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ”ТС Обжора” , м.Донецьк про стягнення заборгованості з основної суми боргу у розмірі 33065,00грн., 3% річних у сумі 427,03 грн., інфляційних в розмірі 3190,77грн., пені у сумі 3315,76 грн., а всього 39 998,56 грн.
Також разом з позовною заявою позивачем було надано заяву про забезпечення позову шляхом арешту усіх рахунків відповідача.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором №633 від 01.10.2008р. щодо оплати поставленої продукції в порядку та строки, передбачені умовами вказаного договору.
Відповідач надав письмовий відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що між сторонами мали місце фактичні відносини поставки, а не договірні зобов'язання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
Між малим приватним підприємством „Поліпласт”, м.Луганськ (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк (далі відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №633 від 01.10.08р. (далі - Договір).
За умовами п. 1.1 Договору позивач поставляє та передає у власність відповідача, а відповідач приймає та сплачує товар на умовах та в порядку, визначеним даним Договором, згідно замовлення на поставку та товаросупровідною документацією, котра є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п.1.2 Договору відповідач надає замовлення на поставку позивачем на підставі Специфікації, затвердженої Сторонами, в якій наведений асортимент (список) товарів, котрі постачаються по даному Договору , їх ціна. Специфікація є невід”ємною частиною даного Договору.
Сторонами спірний Договір був підписаний разом з Протокол розбіжностей до Договору.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На виконання умов Договору сторонами була складена та підписана специфікація від 20.10.08р., в якої сторони передбачили асортимент, кількість та вартість товару.
Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що на підставі вищезазначеного договору на адресу відповідача за видатковими накладними №пп-0002091 від 06.11.2008р., №пп-0002146 від 17.11.2008р., №пп-0002192 від 01.12.08р., №пп-0000112 від 11.02.2009р., №пп-0000128 від 16.02.2009р., №пп-0000138 від 19.02.2009р., №пп-0000217 від 10.03.2009р., було поставлено товар на загальну суму 128 065,00 грн., за який відповідач розрахувався частково, у зв»язку з чим за відповідачем виникла спірна сума боргу у розмірі 33065,00грн.
Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відомості про товар (найменування, кількість та його вартість) є істотними умовами та мають бути відображені у Договорі (його додатках). Оскільки сторони домовились про викладення цих умов у товаросупроводжувальних документах (тобто в накладних) та специфікації, то ці документи мають бути оформлені як додатки до Договору та обов»язково містити посилання на цей Договір.
Дослідивши видаткові накладні №пп-0002091 від 06.11.2008р., №пп-0002146 від 17.11.2008р., №пп-0002192 від 01.12.08р., №пп-0000112 від 11.02.2009р., №пп-0000128 від 16.02.2009р., №пп-0000138 від 19.02.2009р., №пп-0000217 від 10.03.2009р. суд вважає, що вони не можуть бути розцінені як додатки до Договору, оскільки жодного посилання в накладних на спірний Договір не міститься. Як вбачається з зазначених накладних у якості підстави постачання товару зазначені рахунки-фактури.
Наявність в накладних тільки підпису особи відповідача про прийняття товару та печатки підприємства - не є доказом постачання даної партії товару саме за спірним Договором.
З наявних в матеріалах справи податкових накладних №0001651 від 06.11.08р., №0001699 від 17.11.2008р., №0001746 від 01.12.2008р., №0000095 від 11.02.2009р., №0000108 від 16.02.2009р., №0000113 від 19.02.2009р., №0000186 від 10.03.2009р., також вбачається, що підставою поставки є накладні та рахунки, а не спірний Договір.
Умовами п.5.2. Договору позивач зобов'язаний поставляти товари по цінам, які вказані в Специфікації, затвердженої сторонами.
Як зазначалось, сторонами підписана Специфікація, в якій наведений асортимент товарів, та їх ціна.
Як вбачається з матеріалів справи, ціна товару, що зазначена в спірних накладних не співпадає з ціною, що обумовлена сторонами в Специфікації. Крім того в накладних зазначається товар, який не передбачений Специфікацією.
Доводи позивача про те, що ними поставлявся товар не передбачений Специфікацією на підставі додаткових замовлень відповідача, судом до уваги не приймаються, оскільки умовами Договору чітко визначений асортимент товару, а отже постачання товару не передбаченого Договором вже є позадоговірними відносинами.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено факту постачання товару на адресу відповідача за спірним Договором, за який позивачем вимагається спірна сума у якості оплати.
За приписами ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем протягом розгляду справи в господарському суді предмет або підстави позову не змінювались, тому виходячи із принципу диспозитивності судового процесу, суд позбавлений можливості дослідити правомірність позовних вимог за іншими підставами.
Отже у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 33065 грн. слід відмовити через недоведеність факту порушення права позивача відповідачем в межах заявлених вимог.
Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкції то у їх задоволенні слід також відмовити у зв”язку з незадоволенням вимог про стягнення основної суми боргу.
Позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права в рамках фактичних відносин, що склались між сторонами.
Відносно заяви позивача про застосування заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на усі рахунки, що належать відповідачу то суд вважає Ії безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Позов забезпечується, у тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів, з огляду на ризик ускладнення виконання рішення суду через відсутність у відповідача коштів, за рахунок яких можна буде задовольнити позовні вимоги.
Суд приймає до уваги, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Позивачем не надано доказів, що підтверджують наявність обставин, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у тому числі доказів, що підтверджують відсутність у відповідача необхідних грошових коштів або майна.
За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії, враховуючи необгрунтованість заяви позивача, остання залишається судом без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509 Цивільного кодексу України, 180 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 34, 43, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства „Поліпласт” м. Луганськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю ”ТС Обжора” , м.Донецьк про стягнення заборгованості з основної суми боргу у розмірі 33065,00грн., 3% річних у сумі 427,03 грн. інфляційних в сумі 3190,77грн., пені у сумі 3315,76 грн., а всього 39 998,56 грн.- відмовити
За згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення підписано 03.09.09р.
Суддя