91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
07.09.09 Справа № 17/127.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ
до Комунального підприємства «Саночистка», м. Брянка Луганської області
про стягнення 5258 грн. 16 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача - Скляренко В.І., довіреність № 110 від 01.02.2009;
від відповідача - не прибув.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за витрати, пов'язані з виконанням послуг по прийому, транспортуванню та очистці відходів у сумі 5258,16 грн.
Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 23.07.2009, 25.08.2009, 07.09.2009 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.
Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, суд
Згідно наданих TOB «Луганськвода»(позивач у справі) до матеріалів справи договорів, Комунальне підприємство «Саночистка»(відповідач у справі) зобов'язалось надавати послуги по регулярному вивозу фекальних вод з території замовників: Луганського виправного центру № 134, Брянківського обласного протитуберкульозного диспансеру, Брянківського професійного ліцею, Брянківської СЕС, Брянківського УТСЗН.
Як зазначає позивач, відповідачем у 2008 році за відсутності договору на прийом, транспортування та очистку рідких відходів, у каналізаційні колектори системи централізованого водовідведення позивача в м. Брянка за адресою вул. Північна, та на п. Аненка здійснено скидання рідких відходів.
Так, згідно договору № 19/03 від 19.03.2008 відповідач виконав послуги для Луганського виправного центру № 134 по вивозу відходів в кількості 29,59 м. куб. на суму 655,34 грн.
Згідно договору № 124 від 05.02.2008 відповідач виконав послуги для Брянківського обласного протитуберкульозного диспансеру по вивозу відходів в кількості 558,975 м. куб. на суму 5824,52 грн.
Згідно до договору № 26 від 01.08.08. КП «Саночистка»виконало послуги для Брянківського професійного ліцею по вивозу відходів в кількості 10,5 м. куб. на суму 200 грн.
Згідно до договору № 19 від 01.08.08. КП «Саночистка»виконало послуги для ДП «Брянківська СЕС»по вивозу відходів в кількості 14,4 м. куб. на суму 318,82 грн.
Згідно до договору № 27 від 01.06.08. КП «Саночистка»виконало послуги для Брянківського УТСЗН по вивозу відходів в кількості 40 м. куб. на суму 420 грн.
Всі вищезазначені відході потрапили до каналізаційного колектору ТОВ «Луганськвода».
У зв'язку з тим, що відповідач без попередження позивача уклав договори з іншими підприємствами на вивіз відходів, які потім, не попередивши власника, скидав в каналізаційний колектор позивача, ТОВ «Луганськвода»було вимушене здійснювати транспортування та очистку цих відходів. Ухилитися від виконання цих дій було не можливо, це призвело би до негативних наслідків для середовища та для майнових інтересів відповідача, якого було би притягнуто до відповідальності за забруднення середовища.
Позивач направив відповідачу лист від 01.02.2009 з вимогою відшкодувати вищезазначені витрати та письмово укласти договір на виконання зазначених послуг. До листа додавався рахунок № 540057 на суму заборгованості 5258,16 грн. в якому був повний розрахунок заборгованості. Лист було відправлено рекомендованою кореспонденцією. До теперішнього часу рахунок № 540057 залишився несплаченим.
Позивач в обґрунтування позову посилається на статті 1158, 1160 ЦК України, а також зазначає, що дії відповідача по скиданню відходів в колектори позивача були спрямовані на набуття цивільних прав на отримання від ТОВ «Луганськвода»послуг з прийому, транспортуванню та очистці відходів та цивільних обов'язків по оплаті цих послуг.
Тому, позивач вважає, що у відповідача виникли обов'язки щодо відшкодування вищезазначених витрат позивача та оплаті суми 5258,16 грн.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, відзиву на позовну заяву та пояснень по суті спору не надав.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З матеріалів справи та наданих позивачем доказів вбачається, що між відповідачем та низкою юридичних осіб були укладені договори на надання послуги по регулярному вивозу фекальних вод з території замовників.
Як встановлено судом, між відповідачем та Луганським виправним центром № 134 було укладено договір з надання послуг з санітарного очищення № 19/03 від 19.03.2008, згідно якого відповідач приймає на себе виконання робіт з регулярного вивозу фекальних вод з території замовника.
Як вбачається з відміток Управління Державного казначейства України у м. Брянка на зазначеному договорі, оплачені були послуги на загальну суму 655,34 грн., що відповідає вивозу 29,59 м. куб. відходів.
Згідно договору № 124 від 05.02.2008 на виконання робіт, укладеного між відповідачем та Брянківським обласним протитуберкульозним диспансером, відповідач зобов'язався з вивозити фекальні води з вигрібних ям та вивозити сміття з території замовника.
Вивіз фекальних вод, згідно п. 2.1 вказаного договору, передбачений у кількості 558,975 м. куб. на суму 5824,52 грн. Дане зобов'язання взято на облік Управлінням Державного казначейства України у м. Брянка, однак доказів надання вищевказаних послуг позивачем до матеріалів справи не надано.
По договору з надання послуг з санітарного очищення № 26 від 01.08.2008 та договору на надання послуг № 43 від 12.07.2007 укладених між відповідачем та Брянківським професійним ліцеєм, відповідач зобов'язався виконати роботи з регулярного вивозу фекальних вод з території замовника.
Як вбачається з відміток Управління Державного казначейства України у м. Брянка на договорі № 43 від 12.07.2007, оплачені були послуги на загальну суму 200 грн. В рахунку № 44 від 16.07.2007, який наданий до матеріалів справи позивачем, зазначений об'єм вивезених фекальних вод -19,193 м. куб., тоді як позивач зазначає 10,5 м. куб.
Доказів надання відповідачем послуг за договором № 26 від 01.08.2008 позивачем не надано.
Згідно до договору з надання послуг з санітарного очищення № 19 від 01.08.2008, укладеного між відповідачем та ДП «Брянківська СЕС», відповідач зобов'язався виконати роботи з регулярного вивозу фекальних вод з території замовника.
На зворотній стороні даного договору кулькою вчинений напис: 14,4 м3 х 22,14 = 318,82 грн.
З чого позивач зробив висновок, що відходів вивезено в кількості 14,4 м. куб. на суму 318,82 грн., однак інших належних доказів на підтвердження цього факту позивачем не надано.
Відповідно до договору з надання послуг з санітарного очищення № 27 від 01.06.2008, укладеного між відповідачем та Брянківським УТСЗН, відповідач зобов'язався виконати роботи з регулярного вивозу фекальних вод з території замовника. Вартість договору склала 270 грн.
Позивачем на підтвердження факту надання відповідачем зазначених послуг надано акт № 45 приймання виконаних робіт за червень 2008 року на суму 270 грн. за вивіз відходів в кількості 25,911 м. куб. Однак, позивач зазначає у позові, що за цим договором було вивезено відходів у кількості 40 м. куб. на суму 420 грн., без належного документального підтвердження цього факту.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження факту скидання рідких відходів відповідачем у каналізаційні колектори позивача, суд дійшов висновку про недоведеність такого факту, оскільки надані докази свідчать тільки про надання послуг з вивозу фекальних вод відповідачем іншим юридичним особам. Факт скидання цих вод саме у колектори позивача не підтверджується наявними матеріалами справи, на вимогу суду таких доказів позивачем також не надано.
Крім того, з наданих позивачем доказів на підтвердження суми позову не вбачається надання послуг відповідачем іншим підприємствам саме в тому обсязі і на ту суму, яка заявлена у позовній заяві, про що вже зазначалось вище.
Посилання позивача на статті 11, 202, 205, 1158, 1160 ЦК судом до уваги не приймаються з огляду на їх безпідставність.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з віднесенням судових витрат, згідно ст. 49 ГПК України, на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 14.09.2009.
Суддя О.С. Фонова