ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
25 серпня 2009 р.
Справа № 3/107
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М.
При секретарі судового засідання: Бабінець У.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Закритого акціонерного товариства "Терра Банк", Кудрявський узвіз, 2, м. Київ 53, 04053
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новекс", вул. К.Данила, 16 а, м. Івано-Франківськ, 76000
про стягнення 427 954 грн. 21 коп. заборгованості
За участю представників сторін:
Від позивача: Будниченко О.В. - заступник начальника управління правового захисту, (довіреність № 223 від 09.07.09р.)
Від відповідача: Мартинюк М.В. - представник, (довіреність № 1-05 від 22.05.09р.)
Закрите акціонерне товариство "Терра Банк" заявлено вимогу до товариства з обмеженою відповідальністю "Новекс" про стягнення 427 954 грн. 21 коп. заборгованості, з яких: 250 001 грн. строкової заборгованості за кредитом, 127 733 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 5 780 грн. 74 коп. процентів нарахованих на строкову заборгованість за кредитом, 5 403 грн. 43 коп. процентів нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом з врахування індексу інфляції, 746 грн. 84 коп. пені, 515 грн. 80 коп. №% річних, 37 773 грн. 40 коп. штрафу.
Представник позивача 21.07.09р. подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 439 502 грн. 17 коп. заборгованості, в тому числі: 166 668 грн. строкової заборгованості за кредитом, 221 066 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 4 406 грн. 79 коп. процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом, 15 529 грн. 81 коп. процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом, 1 020 грн. 59 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 911 грн. 19 коп. 3% річних та втрати від інфляції в зв"язку з несвоєчасною сплатою процентів, 2 126 грн. 38 коп. втрат від інфляції за несвоєчасне повернення кредиту, 37 773 грн. 40 коп. штрафу.
Враховуючи диспозитивний характер ст.22. ГПК України, тобто право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, суд розглянув спір відповідно до змінених позовних вимог, враховуючи, що ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.
Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав та просить суд їх задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає, посилаючись на недійсність кредитного договору.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін в обгрунтування своїх доводів та заперечень, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
05.09.08р. між банком (позивач) та позичальником (відповідач) укладено кредитний договір № 01-КЛ-08-20, згідно умов якого, зокрема п. 1.1, банк зобов"язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом у сумі 500 000 грн. на поповнення оборотних коштів строком на 12 місяців з кінцевим терміном погашення 04.09.09р. з виплатою 25% річних за використану частину кредитних коштів та 2% річних за невикористану частину кредитних коштів, а відповідач зобов"язався забезпечити повернення кредитної лінії у строки, зазначені в п. 1.1. цього договору (п. 2.2.1 договору).
Додатковою угодою від 19.02.09р. було внесено зміни до п. 1.1 розділу 1 Кредитного договору, відповідно до якої було збільшено розмір плати за користування кредитом до 27% річних.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов"язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовоими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з п.п. 2.2.2 та п. 2.2 Договору, позичальник взяв на себе обов"язок сплачувати проценти за користування кредитом в останній робочий день кожного місяця.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов"язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).
Як свідчать обставини справи, позичальником порушено порядок сплати процентів, нарахованих за кредитним договором, що свідчить про невиконання останнім умов п.п. 2.2.2 Договору.
При цьому, п.п. 2.2.8 п 2.2 договору встановлено, що позичальник зобов"язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, незалежно від настання строку виконання зобов"язання у випадку, зокрема, несплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до п. 1.1 п.п. 2.2.1 Договору, позичальник зобов"язаний повернути кредит банку до 04.09.09р. включно. Додатковою угодою до кредитного договору від 13.03.09р. були внесені зміни до п.п. 2.2.1 п. 2.2 кредитного договору, відповідно до яких позичальник взяв на себе зобов"язання забезпечити повернення кредиту у відповідності до графіка погашення кредиту.
Однак, як стерджує позивач та не спростовано відповідачем, останнім взяте на себе зобов"язання не виконано, чим порушено порядок сплати кредиту, на підставі чого утворилась заборгованість, яка станом на час звернення з позовом до суду становить: 166 668 грн. - строкова заборгованість за кредитом, 221 066 грн. прострочена заборгованість за кредитом.
05.06.2009р. позивач звернувся до відповідача листом № 565 з вимогою сплатити існуючу заборгованість, доказів виконання якого суду не представлено.
За таких обставин, враховуючи наведене, неподання відповідачем належних доказів, які б спростовували доводи позивача та доказів про оплату заборгованої суми у встановлені договором строки, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення 166 668 грн. - строкової заборгованості за кредитом, 221 066 грн. простроченої заборгованості за кредитом та наявність підстав для її задоволення.
Відповідно до п. 3.1 договору, у разі несвоєчасного погашення основного боргу позичальник сплачує банку 50% річних від суми залишку простроченої заборгованості по кредиту. Згідно поданого розрахунку, відповідачу нараховано 4 406 грн. 79 коп. процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом, 15 529 грн. 81 коп. процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом.
Відповідно до ч. 1 чт. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами (з простроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання не спростовано відповідачем і доводиться матеріалами справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині стягнення 4 406 грн. 79 коп. процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом та 15 529 грн. 81 коп. процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом.
Відповідно до п.п. 2.3.6 п. 2.3 договору у разі недотримання позичальником умов кредитного договору банк має право стягнути штраф у розмірі 10% від суми кредиту. Пунктом 3.3 договору передбачено, що у випадку несоєчасного погашення процентів за користування кредитом, згідно п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. Згідно поданого розрахунку, відповідачу нараховано 1 020 грн. 59 коп. пені та 37 773 грн. 40 коп. штрафу.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, зобов"язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання не спростовано відповідачем і доводиться матеріалами справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині стягнення 1 020 грн. 59 коп. пені та 37 773 грн. 40 коп. штрафу.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховано 2 126 грн. 38 коп. інфляційних збитків та 911 грн. 19 коп. 3 % річних.
Зважаючи на те, що порушення строків виконання грошового зобов”язання мало місце, що підтверджується матеріалами справи і відповідачем не подано доказів у спростування вимог позивача, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 126 грн. 38 коп. інфляційних збитків та 911 грн. 19 коп. 3 % річних та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Щодо доводів та заперечень відповідача відносно недійсності договору, суд не може їх визнати обгрунтованими, оскільки відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 204, 526, 536, 549, 610, ч. 2 ст. 625, 1048, 1050, ст. ст. 22, 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новекс", вул. К.Данила, 16 а, м. Івано-Франківськ, 76000 (код ЄДРПОУ 20549857) на користь Закритого акціонерного товариства "Терра Банк", Кудрявський узвіз, 2, м. Київ 53, 04053 (код ЄДРПОУ 24425738, МФО 380601) - 166 668 грн. строкової заборгованості за кредитом, 221 066 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 4 406 грн. 79 коп. процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом, 15 529 грн. 81 коп. процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом, 1 020 грн. 59 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 37 773 грн. 40 коп. штрафу, 911 грн. 19 коп. 3% річних, 2 126 грн. 38 коп. втрат від інфляції, 4395 грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 грн. 50 коп. витрт з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Фрич М.М.
рішення підписане 27.08.09
Виготовлено в АС "Діловодство суду"