91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
03.09.09 Справа № 16/165.
За позовом Прокурора м. Стаханова Луганської області в інтересах держави в особі Стахановської міської ради, м. Стаханов Луганської області
до Державного підприємства "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств", м. Стаханов Луганської області
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на
стороні позивача, Державна екологічна інспекція в Луганській
області, м. Луганськ
про стягнення 11934 грн.
Суддя Шеліхіна Р.М.
секретар судового засідання Маценко О.В.
за участю представників сторін:
від заявника - Колесніченко В.І., посвідчення від 05.08.09.№ 806;
від позивача - Мосіна Л.О., довіреність від 21.01.09. № 01-28/299;
від відповідача - Шахов В.В., довіреність від 09.01.09. № 05-02;
від 3-ї особи - Меженська О.О., дов. від 08.06.09 № 5,
Суть спору: прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача шкоди у сумі 11934 грн., завданої внаслідок засмічення земель.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 19.08.09. №05-2103 заперечив проти позову, посилаючись на те, що прокурор не може бути позивачем за позовом, оскільки в діях відповідача не вбачаються злочинні намірі. Також відповідач заперечив щодо розрахунку позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову.
Прокурор листом, наданим у судовому засіданні 20.08.09., нормативно обгрунтував заявлений позов в інтересах Стахановської міської ради, посилаючись на норми ст.ст.16,33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.15, ч.2 ст.47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 22.11.07., яким встановлено, що забруднено територію центрального проммайданчику шахти ім. Чеснокова будівельними відходами. На підставі акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства при закритті вугільних шахт ДП «Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств»від 22 листопада, 20-27 грудня 2007 року та вимог ст.35 Закону України «Про охорону земель», ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Мінекобезпеки України від 27.10.97 № 171, зареєстрованої Міністерством юстиції України від 05.05.98. за № 285/2725, прокурор заявив до стягнення з відповідача суму шкоди у розмірі 11 934 грн., розраховану Державною екологічною інспекцією в Луганській області, м. Луганськ.
Листом від 03.09.09. №455 позивач підтримав позов і вказав, що відповідач є землекористувачем земельної ділянки, на якій виявлено засмічення, на підставі державного акту на постійне користування землею. Також позивач зазначив про підстави заявлених вимог -ст.ст.15,40,55,68,69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.123 ЗК України та норми Закону України «Про відходи».
Представник третьої особи надав до матеріалів справи лист від 01.09.09. №02-1400, яким підтримав позовні вимоги, посилаючись на повноваження Державної екологічної інспекції в Луганській області, м. Луганськ щодо розрахунку збитків у відповідності до вказаної методики.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представників сторін та прокурора, оцінивши надані ними докази вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу вищої сили, суд дійшов висновку про відмову у позові з наступних підстав.
Відповідно до норми ст.19 Основного закону держави -Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З тексту позовної заяви вбачається, що прокурор не визначив правовий статус відповідача -чи є Державне підприємство "Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств", м. Стаханов Луганської області юридичною особою або відповідач має статус підрозділу без прав юридичної особи.
Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 22 грудня 2007 року № 612 “Про реорганізацію державних підприємств з ліквідації вугледобувних, торфодобувних та вуглепереробних підприємств”прийнято рішення про припинення діяльності ДП “Луганська обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств”(ДП “Обласна дирекція “Луганськвуглереструктуріхація”), та створено Державне підприємство з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств ДП “Укрвуглеторфреструктурізація”.
В матеріалах справи відсутні докази щодо закінчення процедури ліквідації відповідача, відсутні докази умов та розмірів правонаступництва між ДП “Укрвуглеторфреструктурізація” та відповідачем.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази щодо правомірності визначення відповідача у спорі.
Також необхідно зазначити, що відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.
Так, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст.224,225 ГК України, ст.623 ЦК України) або такий обов'язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).
Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки,
2) збитків,
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Докази складу правопорушення, вчиненого відповідачем, яке спричинило збитків в результаті засмічення земельної ділянки, наданої відповідачу у постійне користування, в матеріалах справи відсутні. Докази того, що відповідач спричинив шкоду місцевому бюджету в результаті порушення природоохоронного законодавства, у справі відсутні.
Актом перевірки від 22 листопада, 20-27 грудня 2007 року, складеним Державною екологічною інспекцією в Луганській області, на який прокурор посилається як на доказ спричинення збитків відповідачем, зафіксований тільки факт засмічення земельної ділянки центрального проммайданчика шахти ім. Чеснокова будівельними відходами. Акт не містить інформації щодо ведення діяльності відповідача на засміченій території, не вказано за який період розраховано збитки та не визначає правових підстав відповідальності землекористувача за засмічення земельної ділянки.
Дані факти також встановлено рішенням господарського суду Луганської області від 04.06.09. по справі №6/150 і доведенню знов не підлягає.
З огляду на викладене позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Питання про судові витрати суд не вирішує, оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат.
На підставі викладеного, ст.19 Основного закону держави -Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись ст.ст.22,33,34,75,82,84,85 ГПК України, суд
Відмовити у позові.
Рішення підписане 08.09.08.
Суддя Р. Шеліхіна