Запорізької області
03.09.09 Справа № 7/218/09
Суддя
За позовом: Приватного підприємства “МТЦ - Запоріжжя”, м. Запоріжжя
до відповідача: Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” в особі відділення № 695, м. Запоріжжя
Суддя Кутіщева Н.С.
Представники:
Від позивача Загрия Р.О., дов. б/н від 01.03.2009р.
Від відповідача Добишева Н.В., дов. № 4218 від 24.12.2008р.
Розглядається позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню повністю.
Позивач обґрунтував свої вимоги ст. 50 Закону України “Про нотаріат”, ст. 590 ЦК України, ст.ст. 24, 26 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
Ухвалою суду від 08.07.2009р. позовна заява прийнята до провадження, судове засідання призначене на 31.08.2009р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.09.2009р. для підготовки проекту рішення та оголошення його в повному об'ємі.
Ухвала суду від 08.07.2009р. була направлена на адреси сторін в установлений законом строк, на адресу господарського суду Запорізької області не поверталась, що свідчить про належне і вчасне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу
Відповідач не визнав заявлені позові вимоги, заперечення викладені в відзиві на позовну заяву (відзив долучено до матеріалів справи) вважає, що вимоги є необґрунтованими і позивач безпідставно посилається на Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
Представник позивача в судовому засіданні 31.08.2009р. з запереченнями відповідача не погодився підтримав заявлений позов.
Судовий процес завершено 03.09.2009р. оголошенням рішення суду в повному об'ємів в присутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
28 березня 2008 року між ПП «МТЦ-Запоріжжя»та АКІБ «УкрСиббанк», в особі відділення №695, був укладений кредитний договір №11324262000 на суму 311 133 гри. 89 коп. строком до 28 березня 2011 року з процентною ставкою за користування коштами - 16;% річних (далі за текстом - кредитний договір).
На забезпечення вимог за вказаним кредитним договором 28 березня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір застави майна №11324262000/3 (далі за текстом договір застави).
08 квітня 2009 року приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Савченко Валерієм Михайловичем здійснено виконавчий напис про звернення стягнення за договором застави, який зареєстровано в реєстрі за №1071.
Згідно зі. 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень'' - цей закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомою майна.
Стаття 1 Закону України “Про заставу” (№2654-ХІІ від 02.10.1992 р.) та ст. 572 ЦК України визначають, що застава -це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 20 Закону України “Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. ... Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Згідно зі ст. 87, ч.1 ст. 88 Закону України “Про нотаріат”, п.п. 1,3 частини 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України ( №20/5 від 03.03.2004 р.), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України”... Нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умовами, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року.
Постановою Кабінету Міністрів України №1172 29.06.1999 р. затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, п.1 якого визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язань.
При розгляді даного спору судом було встановлено, що до відносин сторін необхідно застосовувати норми Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” (надалі Закон)( від 18.11.2003 р. №1255-ІV), оскільки зазначений Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна ( ст.1 Закону).
Частина 1 ст. 21 Закону визначає, що до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.
Частиною 1 ст. 590 ( що міститься в параграфі 6 глави 49) ЦК України, визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
При цьому ч.1 ст. 26 Закону визначає, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Відповідно до п. 2.1.1. договору застави, у разі невиконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором, що зазначені в п. 1.3 цього договору, заставодержатель має право задовольнити свої вимоги у порядку, що зазначений в розділі 5 цього договору, у повному об'ємі вимог, включаючи основну суму боргу, відсотки за користування кредитом, відшкодування збитків, що завдані прострочкою виконання включаючи пеню, неустойку та інші штрафні санкції, а також витрати на утримання предмету застави, по зверненню стягнення на предмет застави та його реалізацією.
Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача ( п.6 ст. 50 Закону України “Про нотаріат”).
Як вбачається з вищевикладеного, Цивільним кодексом України, Законом України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” та договором застави 28.03.2008 р. не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Окрім того, суд приймає до уваги той факт, що частини 1, 3 розділу ІХ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” визначають, що цей закон набирає чинності з 1 січня 2004 р. законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону України. Але законом встановлено інше, а саме: ч. 1 ст. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Вказаний закон не передбачає, такий позасудовий засіб звернення стягнення на підставі виконавчого напису. Тобто, законом визначено інший порядок звернення стягнення на рухоме майно. Тому ст. 20 Закон України “Про заставу” (від 02.10.1992 р. №2654ХІІ), якою безпосередньо визначено можливість звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріусу, судом до уваги в цій частині не приймається, оскільки зазначена норма суперечить вимогам Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному об'ємі.
Судові витрати, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 3, 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд:
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий напис реєстраційний N 1071, вчинений 08 квітня 2009 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко Валерієм Михайловичем про звернення стягнення на майно за договором застави майна №1132426200/З від 28.03.2008року, який був укладений між ПП «МТЦ-Запоріжжя»; (код ЄДРПОУ 22119477) та АКІБ «УкрСиббанк»(код СДРІЮУ 09807750).
Стягнути з Акціонерного комерційного інноваційного банку “укрСиббанк” в особі відділення № 695, 69071, м. Запоріжжя, вул.. Чарівна, б. 46 (ЄДРПОУ 09807750) на користь Приватного підприємства “МТЦ - Запоріжжя”, 69084, м. Запоріжжя, вул.Магістральна, 100-А (ЄДРПОУ 22119477) 85 грн. 00 коп. державного мита, 315 грн. 00 коп. оплати інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.
Видати наказ.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.
Суддя Н.С. Кутіщева