Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 11/0690/491/11
Стаття 185 ч. 2
19 липня 2011 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Ткача С.О.
суддів Єрещенка А.М., Велидчука В.М.
з участю:
прокурора Селюченко І.І.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Житомирського районного суду від 13 травня 2011 року щодо
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3 - Селець, вул. Свідерської, буд. 12 Житомирського району,
раніше судимого 27 квітня 2009 року Житомирським районним судом за ст. 307 ч. 2, ст. 75, ст. 76 КК України на 5 років позбавлення волі, з іспитовим строком 3 роки,
засудженого за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за попереднім вироком суду від 27 квітня 2009 року, остаточно ОСОБА_2 визначене покарання 5 років 1 місяць позбавлення волі.
ОСОБА_2 взятий під варту із зали суду.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3 - Селець, вул. Свідерської, буд. 10 Житомирського району, раніше не судимого,
засудженого за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки, покладенням на засудженого обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Суд визнав ОСОБА_3 і ОСОБА_2 винними і засудив за те, що вони 20 січня 2011 року о 09.00 год., за попередньою змовою групою осіб, з метою таємного викрадення чужого майна, взяли по місцю проживання ОСОБА_3 в селі Слобода-Селець, вул. Свідерської, буд. 10 Житомирського району газобалонне обладнання: кисневий балон, газовий балон, совкову лопату, кувалду, рукавиці, два рожкових ключі, розвідний ключ, шланг з газовим різаком, редуктор і на автомобілі ОСОБА_4 ВАЗ 2105, державний знак AM 0722 AT, приїхали до водостоку № 7, що належить Комунальному підприємству "Житомирводоканал" Житомирської міської ради, який знаходиться на відстані 300 метрів від 96 км. залізничної колії сполученням Житомир - Козятин і призначений для резервного скиду очищених стоків.
В період з 11.00 год. до 12.30 год. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за допомогою лопати, розкопали металеву трубу водостоку № 7, різаком вирізали шматок труби розміром 120 см. на 150 см., який мали намір відбити за допомогою молота та здати як металобрухт. Однак закінчити свої дії не змогли, так як були виявлені і затримані працівниками міліції на місці злочину. Діями винних підприємству спричинена матеріальна шкода на загальну суму 1393.33 грн..
В апеляції засуджений ОСОБА_2 не оспорює доведеність вини і кваліфікацію його дій, просять змінити вирок суду, пом'якшить покарання. Мотивує тим, що вину визнав, щиро кається, добровільно відшкодував заподіяні збитки, має малолітнього сина і дружина перебуває у стані вагітності, він допомагає хворим батькам похилого віку.
Вирок суду щодо ОСОБА_3 не оскаржується.
В запереченні на апеляцію, державний обвинувач просить апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції, без зміни.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2 і його адвоката ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляції, міркування прокурора про законність вироку суду та відсутність підстав для задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишає без задоволення з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_2 у замаху на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб є обґрунтований, правильний, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується сукупністю досліджених у судовому засідання доказів належно оцінених судом і не оспорюється в апеляції засудженим.
За згодою всіх учасників судового розгляду, справа розглянута в порядку ст. 299 КПК України, без дослідження доказів тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував у ОСОБА_2, чи правильно він розуміє зміст обставин і роз'яснив йому під розписку, що в такому випадку він позбавляється права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному суді (а. с. 179).
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
Що стосується призначеного покарання засудженому, суд при його визначенні дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його характеристики, обставини, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання і призначив покарання установлене у санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Мотивуючи призначення покарання у виді позбавлення волі, суд врахував, що ОСОБА_2 вину визнав, щиро кається, добровільно відшкодував заподіяні збитки, раніше був засуджений і покарання у виді 5 років позбавлення волі не відбув, а тому до призначеного покарання частково приєднав не відбуте покарання за попереднім вироком суду.
Враховуючи велику громадську небезпеку даної категорії злочинів, їх значну розповсюдженість у суспільстві, особу винного, який під час іспитового строку вчинив новий злочин, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_2, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Наявність у даному випадку батьків похилого віку, не може бути підставою для пом'якшення покарання, так як суд фактично призначив його мінімальним терміном.
За наведених обставин, колегією суддів не встановлено підстав для задоволення апеляції ОСОБА_2, зміни вироку суду з пом'якшенням призначеного засудженому покарання.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Житомирського районного суду від 13 травня 2011 року щодо нього - без зміни.
Судді апеляційного суду: