Справа № 1-10/2011
31.01.2011м. Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Задорожної Л.І.,
секретаряОСОБА_1,
за участі прокурора захисникаОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Теплик кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, 22 липня 1978 року
народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1
Вінницької області, українця, громадянина України,
з базовою загальною середньою освітою, неодруженого,
військовозобов'язаного, не працюючого, мешканця
с.Марківка Теплицького району Вінницької області,
вул.Леонтовича,102, раніше судимого 15 квітня 1999 року
Теплицьким районним судом за ч.3 ст.81, ч.2 ст.140,
ст..17, ч.2 ст.140, ст..208, ст..42, ст..45 КК України до 4
років позбавлення волі з дворічним іспитовим строком; 24
липня 2000 року Теплицьким районним судом за ч.2 ст.81,
ч.2 ст.140, ст..42, ст..43 КК України до 5 років
позбавлення волі, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
22 листопада 2009 року близько 17-ї год. на ґрунті неприязних відносин з мотивів неповаги між підсудним ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в житловому будинку по вул..Леонтовича,102 в с.Марківка Теплицького району Вінницької області виникла суперечка, яка перейшла в бійку. Під час бійки ОСОБА_4 умисно наносив удари руками по обличчю, голові та по іншим частинам тіла потерпілого ОСОБА_5, спричинивши йому тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №2642 від 03 грудня 2010 року у ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забитої рани нижньої повіки з наскрізним розривом нижнього сльозового каналу лівого ока, контузії лівого ока середньої важкості, закритої черепно-мозкової травми -струсу головного мозку, синців навколо лівого ока з переходом на ліву виличну ділянку, в ділянці нижньої щелепи справа і на підборідді з переходом на шию справа. Оскільки наскрізний розрив нижнього сльозового каналу лівого ока спричинив тривалий(понад 21 день) розлад здоров'я, вищевказані тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, визнав. Пояснив, що він тривалий час має неприязні стосунки з братом ОСОБА_5, який постійно навчає його як жити, ображаючи при цьому. Також, він має напружені стосунки з матір'ю ОСОБА_6, з якою проживає в с.Марківка в одному будинку, оскільки мати часто заявляє на нього в міліцію. 22 листопада 2009 року приїхав брат і знову повчав його, що неправильно живе, а він у відповідь теж казав, що мати з братом його не люблять, погано ставляться до нього, обижають його. У суперечці він вдарив брата кулаком в обличчя, між ними зав'язалась бійка. ОСОБА_5 почав його душити, він вирвався і попросив викликати міліцію. Вважає, що потерпілий умисно спровокував його на бійку. У скоєному він щиро розкаюється, у потерпілого попросив вибачення.
Винність підсудного у вчиненні злочину повністю підтверджується зібраними по справі доказами.
Потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що його обурює поведінка ОСОБА_4, який не працює, живе за рахунок матері, ображає її, може і вдарити, тому він і розповідає йому, що потрібно влаштуватись на роботу, припинити ображати матір. 22 листопада 2009 року, коли він приїхав до матері в с.Марківка, то між ним та підсудним виникла суперечка, брат почав заявляти про якісь борги, що він має повернути, а потім встав і достав щось з кишені. Тоді раптово він наніс йому три удари: удар коліном в підборіддя, удар кулаком в область лівого ока і удар по голові якимось предметом, від чого сильно заболіла голова. Потім ОСОБА_4 вискочив на нього, він крикнув «що ти робиш?»і скинув з себе його на диван. Щоб вгамувати брата, він притиснув його, а той, вибравши момент, двома пальцями штрикнув його в очі. Вважає, що підсудний має відповісти по закону, пробачити він йому не може, оскільки брат висновків не зробив, продовжує ображати матір, за що відбував адмінарешт.
Свідок ОСОБА_7 у своїх показаннях пояснив, що він в складі слідчо-оперативної групи виїхав за викликом в с.Марківка, звідки поступило повідомлення про бійку. З'ясувалось, що бійка сталась між рідними братами. ОСОБА_5 тримався за обличчя, скаржився на біль в оці. Їх відвезли до Теплицької районної лікарні.
Винність підсудного у вчиненні злочину підтверджується також слідуючими доказами: заявою ОСОБА_5 від 22 листопада 2009 року, в якій повідомляється про нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_4І.(ас.3); висновком судово-медичної експертизи №2642 від 03 грудня 2010 року, відповідно якого наскрізний розрив нижнього сльозового каналу лівого ока спричинив тривалий(понад 21 день) розлад здоров'я, тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_5, належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, виникли від дії тупого твердого предмету(предметів), по давності могли бути спричинені в строк -22 листопада 2009 року(а.с.73-74).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши підсудного, показання потерпілого та свідка, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч.1 ст.122 КК України, як
- 2 -
умисне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_4, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, те, що він посередньо характеризується за місцем проживання, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Як обставину, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття у вчиненому. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів. На підставі викладеного, враховуючи обставини справи та особу винного, те, що між підсудним та потерпілим ОСОБА_5, які є рідними братами, тривалий час існують неприязні стосунки, потерпілий ОСОБА_5 наполягає на суворому покаранні, суд вважає, що для його виправлення необхідне і достатнє призначення покарання у виді обмеження волі.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову, заявленого прокурором Теплицького району в інтересах Вінницької обласної клінічної лікарні ім..ОСОБА_8 про стягнення 1 157 грн. 24 коп. вартості 7 ліжкоднів, які провів потерпілий ОСОБА_5 на стаціонарному лікуванні у відділенні мікрохірургії обласної лікарні, то суд вважає, що позов необхідно задоволити, оскільки відповідно до ст.93-1 КПК України кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, стягуються судом з обвинуваченого, у відповідності до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат” відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні, а лікування потерпілого у відділенні мікрохірургії Вінницької обласної лікарні ім. М.І. Пирогова перебуває у причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями.
Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, і призначити покарання у виді одного року шести місяців обмеження волі.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.
Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь Вінницької обласної клінічної лікарні ім.. ОСОБА_8 1 157 грн. 24 коп.(одну тисячу сто п'ятдесят сім гривень, 24 коп.).
На вирок може бути подано апеляцію протягом п'ятнадцяти днів з моменту його проголошення до апеляційного суду Вінницької області.
Суддя:.