Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"10" серпня 2015 р. Справа № 911/2794/15
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета Імпекс Україна»
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 2467,84 грн.
секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета Імпекс Україна» (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, про стягнення 2467,84 грн.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що 11.12.2013 р. внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ОСОБА_2 дорожнього руху України при керуванні транспортним засобом «FAW СА 1061», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у м. Києві на території заводу «Веркон» по просп. Перемоги, 67 відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Volkswagen Caddy», державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Позивач у відповідності з договором страхування (поліс № АС/790805 від 11.11.2013 р., відповідно до якого ТОВ «Мета Імпекс Україна» застрахувало відповідальність власника транспортного засобу «FAW СА 1061») здійснив виплату страхового відшкодування вказаного автомобіля «Volkswagen Caddy», в сумі 2764,84 грн., у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача 2467,84 грн. страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_1 під час вчинення ДТП знаходився у трудових відносинах з ТОВ «Мета Імпекс Україна». Також позивач просив судові витрати покласти на відповідача.
Розгляд справи відкладався.
23.07.2015 р. до господарського суду Київської області ПрАТ «ПРОСТО-страхування» було подано заяву б/н, б/д (вх. № 17208/15 від 23.07.2015 р.), відповідно до якої позивач просив суд на підставі ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у даній справі в частині стягнення 2467,84 грн., у зв'язку з добровільною сплатою відповідачем. При цьому позивач просив суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1827,00 грн., оскільки, за твердженням позивача, звернення до суду з даною позовною заявою відбулося у березні 2015 року, а відповідачем сплачено зазначену вище заборгованість 24.04.2015 р., тобто після звернення із позовом до суду.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як зазначено у п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, тощо). Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
З урахуванням викладеного, заява ПрАТ «ПРОСТО-страхування» б/н, б/д (вх. № 17208/15 від 23.07.2015 р.) про припинення провадження у даній справі залишається судом без задоволення, оскільки з позовною заявою ПрАТ «ПРОСТО-страхування» звернулось до суду у липні 2015 року, в той час як сплата заявленої до стягнення суми відбулася у квітні 2015 року.
У судовому засіданні 23.07.2015 р. представник позивача просив суд припинити провадження у даній справі та стягнути з відповідача судовий збір; у судове засідання 10.08.2015 р. представник позивача не з'явився.
Представник відповідача та третя особа у судові засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належно.
Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
11.11.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мета Імпекс Україна» (страхувальник) було укладено договір (поліс) № АС/7960805 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з умовами якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу «FAW СА 1061», реєстраційний номер НОМЕР_1.
11.12.2013 р. внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ОСОБА_2 дорожнього руху України при керуванні транспортним засобом «FAW СА 1061», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у м. Києві на території заводу «Веркон» по просп. Перемоги, 67 відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Volkswagen Caddy», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 та яким керував ОСОБА_4.
Отже, внаслідок зазначеної вище ДТП ОСОБА_3 зазнав матеріальної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля «Volkswagen Caddy», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на суму 3722,31 грн., що підтверджується звітом № 10633 від 18.12.2013 р. з оцінки транспортного засобу.
12.12.2013 р. ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «ПРОСТО-страхування» із повідомленням про настання страхового випадку.
Згідно з постановою від 25.12.2013 р. у справі № 759/20152/13-п Святошинського районного суду м. Києва, дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.1 та п. 12.1 ПДР України, у зв'язку з чим водія визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.
05.03.2014 р. ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «ПРОСТО-страхування» із заявою № 92119 про виплату страхового відшкодування.
ПрАТ «ПРОСТО-страхування» було складено страховий акт № 92119 від 14.03.2014 р., відповідно до якого було встановлено розмір виплати вартості страхового відшкодування в сумі 2467,84 грн.
17.03.2014 р. ПрАТ «ПРОСТО-страхування» було прийнято розпорядження до страхового акту № 92119, відповідно до якого вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 2467,84 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 7718 від 28.03.2014 р. ПрАТ «ПРОСТО-страхування» здійснило виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування в сумі 2467,84 грн.
Зважаючи на той факт, що ОСОБА_1 під час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Мета Імпекс Україна» та виконував свої трудові, службові обов'язки, позивачем було направлено на адресу відповідача регресну вимогу № 04-4772 від 29.08.2014 р. з проханням сплатити позивачу страхове відшкодування в розмірі 2467,84 грн. Однак, вказана вимога була залишена відповідачем без реагування, у зв'язку з чим ПрАТ «ПРОСТО-страхування» і звернулось до суду з даним позовом.
Згідно зі ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності зі ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
У відповідності з ч. 4 ст. 9 Закону України «Про страхування» розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (стаття 27 Закону України «Про страхування».
У відповідності з пп. г п. 38.1.1 ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у встановлені строки.
Згідно з пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «ПРОСТО-страхування» із заявою про настання ДТП 25.12.2013 р., чим порушив зазначені вище приписи законодавства.
Статтею 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У відповідності до статей 979, 993 Цивільного кодексу України та статей 16, 27 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За таких обставин, оскільки позивач, на виконання умов договору, здійснив виплату 2467,84 грн. страхового відшкодування до нього, в силу приписів ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, перейшло право зворотної вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.03.2012 р. у справі № 3-12гс12.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як встановлено судом, відповідач до звернення позивача з даним позовом до суду сплатив на користь ПрАТ «ПРОСТО-страхування» страхове відшкодування в розмірі 2467,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8219 від 24.04.2015 р., оскільки з відтиску штампу поштового відділення вбачається, що позивач направив даний позов до господарського суду Київської області 01.07.2015 р.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 2467,84 грн. страхового відшкодування є безпідставною, а відтак суд відмовляє в її задоволенні.
Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Повне рішення підписане 17.08.2015 р.
Суддя В.М. Бабкіна