Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"28" липня 2015 р. Справа № 911/2271/15
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Вовченко А. В.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_1 (протокол № 1/2008 від 18.07.2008 р. загальних зборів учасників товариства);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 194-10 від 13.01.2015 р.);
розглянувши матеріали справи
за позовом Виробничо-комерційної фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Певекс” ЛТД, м. Вишневе
до Державного підприємства „Жулянський машинобудівний завод „Візар”, м. Вишневе
про стягнення 858, 53 грн та встановлення розміру орендної плати
Виробничо-комерційна фірма у формі ТОВ „Певекс” ЛТД звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ДП „Жулянський машинобудівний завод „Візар” про стягнення 861, 59 грн надмірно сплаченої орендної плати та встановлення розміру орендної плати за травень 2014 р. у розмірі 2 483, 81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем безпідставним нарахуванням відповідачем орендної плати у спірний період за користування майном згідно договору оренди № 96 від 01.01.2001 р. із врахуванням лише інфляції без врахування дефляції і включення таких сум орендної плати у виставлені рахунки, що були оплачені позивачем.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.06.2015 р. порушено провадження у справі № 911/2271/15 за позовом Виробничо-комерційної фірми у формі ТОВ „Певекс” ЛТД до ДП „Жулянський машинобудівний завод „Візар” про стягнення 861, 59 грн та встановлення розміру орендної плати і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 24.06.2015 р.
15.06.2015 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання № 54 від 15.06.2015 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.
24.06.2015 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшов лист 194-1402 від 23.06.2015 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи, та відзив № 194-1403 від 23.06.2015 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
24.06.2015 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 08.07.2015 р.
06.07.2015 р. до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення № 72 від 06.07.2015 р., що долучені судом до матеріалів справи.
08.07.2015 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 22.07.2015 р.
21.07.2015 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява № 15 від 21.07.2015 р. про уточнення позовних вимог, у якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 858, 53 грн надмірно сплаченої орендної плати, а в іншій частині позову без змін.
22.07.2015 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 28.07.2015 р.
Заява № 15 від 21.07.2015 р. позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
28.07.2015 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням його заяви про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
01.01.2001 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 96, згідно умов п. 1.1. якого в цілях ефективного використання державного майна і отримання прибутку орендодавець передає в оренду приміщення в гуртожитку № 7, що знаходиться на першому поверсі, окремо від жилих кімнат, за адресою: м. Вишневе, вул. Святошинська, 46, загальною площею 54 кв.м.
Пунктом 7.3. договору визначено строк його дії, згідно якого даний договір вступає в силу з 01.01.2001 р.
01.11.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору оренди № 96 від 01.01.2001 р., згідно умов п. 2. якої сторони дійшли згоди викласти п. 4.1. договору у наступній редакції: „Орендна плата визначається у порядку, передбаченому Методикою розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу у редакції Постанови КМ України від 14.09.11 р. № 961.
Орендна ставка встановлюється у розмірі 20 % від вартості майна на рік, що в грошовому виразі становить 22 352, 83 грн/рік.
Розмір орендної плати за перший (базовий) місяць листопад 2011 р. встановлюється в розмірі 2237, 52 грн з урахуванням ПДВ.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Розмір орендної плати підлягає перегляду на вимогу однієї із сторін у випадку зміни Методики її розрахунку чи в інших випадках, передбачених законодавством України.
Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, у термін не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяця на підставі наданого орендодавцем рахунку”.
Згідно з п. 4 додаткової угоди до договору сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору № 96 від 01.01.2001 р. до 31.10.2014 р.
01.06.2014 р. між відповідачем, позивачем та КП „Готельно-гуртожитковий комплекс” було підписано договір № 96/1 про заміну сторони у договорі № 96 від 01.01.2001 р., згідно умов якого зі згоди орендаря орендодавець передає, а новий орендодавець приймає на себе права та обов'язки сторони орендодавця у договорі № 96 від 01.01.2001 р. з 01.06.2014 р.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що позивач користувався орендованим майном за договором з моменту підписання договору та фактичного передання в оренду майна та у період дії договору, а також у заявлений позивачем період з листопада 2011 р. по травень 2014 р. і розмір орендної плати за користування орендованим майном у вказаний період згідно виставлених відповідачем рахунків, що була оплачена позивачем, склав 70 823, 80 грн, що підтверджується договором оренди № 96 від 01.01.2001 р. та додатковими угодами до нього, відповідними рахунками на оплату, перелік яких зазначений у позовній заяві, наявними у матеріалах справи.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 ст. 286 цього ж кодексу передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 ст. 762 цього ж кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частинами 1, 2 ст. 19 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Згідно п. 1 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р. „Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу” (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) методику розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці)* та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв'язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації).
Згідно з п. 4 цієї ж постанови (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди.
У разі коли термін оренди менший чи більший за одну добу або за один місяць, то на основі розміру місячної орендної плати розраховується добова, а в разі необхідності - на основі розміру добової орендної плати розраховується погодинна орендна плата.
Розрахунок орендної плати за базовий місяць затверджується орендодавцем.
Відповідно до пунктів 12, 13 цієї ж постанови (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) перед розрахунком орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати визначається розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку за такою формулою:
Опл
Опл. міс. = ______ х Ід.о. х Ім ,
12
де Опл - розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою, гривень; Ід.о. - індекс інфляції за період з дати проведення незалежної або стандартизованої оцінки до базового місяця розрахунку орендної плати; Ім - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати.
Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, із аналізу вищевказаних положень Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р. „Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу” вбачається, що розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції, на думку суду - саме на інфляцію, а не дефляцію, за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди, і відповідно розмір орендної плати за кожний наступний місяць користування державним майном визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, на думку суду - саме на інфляцію, а не дефляцію, оскільки суд вважає, що розмір орендної плати за перший місяць оренди користування державним майном не може бути менше ніж розмір орендної плати за базовий місяць і відповідно розмір орендної плати за кожний наступний місяць користування державним майном не може бути менше ніж розмір орендної плати за попередній місяць, і відповідно позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 858, 53 грн надмірно сплаченої орендної плати за користування орендованим майном за договором у заявлений період та про встановлення розміру орендної плати за травень 2014 р. у розмірі 2 483, 81 грн. є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення підписаний
13 серпня 2015 р.