ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.08.2015№910/10378/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/10378/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна», м. Київ,
до приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи», м. Київ,
про стягнення 136 296, 64 грн.,
за участю представників:
позивача - Грищенка О.М. (довіреність від 19.11.2014 №б/н);
Коверги А.П. (довіреність від 12.05.2014 №б/н);
відповідача - Гуринець В.О. (довіреність від 05.05.2015 №3089).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» (далі - ТОВ «Сап Україна») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» (далі - ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи»; Товариство): 130 056,92 грн. заборгованості, яка утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов ліцензійного договору від 27.09.2013 № 31-ркп/2013 про надання права використання програмного забезпечення SAP та надання послуг з підтримки SAP Enterprise Support програмного забезпечення SAP (далі - Договір); 1 282, 75 грн. пені; 63, 96 грн. 3% річних; 4 893, 01 грн. втрат від інфляції, а всього 136 296, 64 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2015 порушено провадження у справі.
Позивач 19.06.2015 подав суду пояснення, в яких зазначив, що:
- відповідач є учасником програми PartnerEdge, відповідно до умов якої ТОВ «Сап Україна» та ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» укладено партнерську угоду PartnerEdge з партнером VAR від 01.10.2011 № SAP53-PE/2008 (далі - Угода);
- відповідно до умов Угоди ТОВ «Сап Україна» та відповідачем укладено Договір;
- у квітні 2015 року до господарського суду міста Києва позивачем були подані позовні заяви до ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» про стягнення коштів за укладеними договорами на загальну суму 2 681 657, 36 грн.;
- у травні 2015 року на адресу позивача надійшов лист від 28.04.2015 № 2983 в якому, зокрема, ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» повністю визнавалося існування заборгованості відповідно до поданих позовних заяв та пропонувалось розглянути пропозицію щодо мирного врегулювання спорів;
- в якості закриття існуючого розміру заборгованостей у сторін одна до одної в процесу господарської діяльності станом на 02.04.2014 сторонами 02.04.2014 укладено угоду № б/н про залік зустрічних однорідних вимог, за якою, зокрема, відповідачем визнавалось те, що станом на 02.04.2014 відповідач зобов'язаний перед позивачем згідно з Договором на суму 271 975, 39 грн., за результатами проведеного заліку станом на 02.04.2014 заборгованості за Договором не існувало;
- у грудні 2014 року на адресу позивача надійшов лист від 21.11.2014 № 17591/1 від відповідача, в якому зокрема, повідомлялось про відмову від подальшого отримання послуг відповідно до Договору з 01.12.2014;
- з моменту початку дії Договору (пункт 2.1), відповідач користується програмним забезпеченням SAP та отримує послуги із його підтримки;
- оплата за передбачене Договором використання доступу до програмного забезпечення SАР та послуги з підтримки програмного забезпечення, здійснюється на підставі наданих позивачем рахунків фактур відповідно до розділу 4 Договору.
22.06.2015 відповідач подав суду відзив на позов, в якому зазначив, що:
віце-президент ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» Довженко Микола Володимирович стверджує, що він не пам'ятає підписання актів від 30.06.2014 № 6218004362 та від 30.09.2014 №6218004487 за Договором, які є основними доказами по справі, а підпис, який знаходиться на цих актах і нібито належить Довженку М.В., виглядає не схожим на його особистий підпис;
Довженко М.В., крім того, пояснює, що він завжди підписує документи синьою ручкою, проте підпис на оригіналі акта від 30.06.2014 № 6218004362 виконаний чорнилом чорного кольору;
обидва підписи на вказаних актах цілком ідентичні, проте відрізняються від його особистого підпису;
Довженко М.В. стверджує, що імовірним поясненням ситуації, що склалася, є те, що акти за Договором могли замість нього бути підписані іншою особою, що не мала відповідних повноважень.
22.06.2015 та 10.08.215 ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» подало суду клопотання про призначення у справі судової криміналістичної (почеркознавчої) експертизи, підпису віце-президента ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» Довженка М.В. на актах від 30.06.2014 № 6218004362 та від 30.09.2014 № 6218004487.
Вказані клопотання мотивовані тим, що вказана посадова особа відповідача стверджує, що він не пам'ятає підписання ним вказаних актів.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.06.2015 та 10.08.2015 підтримав вказане клопотання та просив його задовольнити; представники позивача проти його задоволення заперечили.
Ухвалою суду від 22.06.2015 було зобов'язано відповідача подати суду нотаріально завірені пояснення віце-президента ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» Довженка М.В. стосовно підписання актів від 30.06.2014 № 6218004362 та від 30.09.2014 № 6218004487 за Договором та наявності відтиску печатки сторони на вказаних документах.
Відповідно до частини першої 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Відповідач вимог, що були викладені в ухвалі суду від 22.06.2015, не виконав.
Проаналізувавши наведені у клопотанні доводи, господарський суд міста Києва дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаного клопотання, оскільки вказані питання вирішені в судових засіданнях шляхом надання пояснень та документів.
10.08.2015 представник відповідача подав суду клопотання про зупинення провадження у справі, мотивоване тим, що справа № 910/10378/15 та справа за позовом ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» до ТОВ «САП Україна» про визнання недійсним пункту 4.5. Договору та внесення змін в частині порядку оплати послуг є взаємопов'язаними, оскільки порядок підписання актів приймання-передачі наданих послуг та порядок оплати отриманих послуг є основними умовами, від яких залежить прийняття рішення зі справи № 910/10378/15.
Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі (пункт 3.16 постанови пленуму вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні 10.08.2015, господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з огляду на те, що:
- предметом розгляду справи № 910/10378/15 є стягнення 136 996,64 грн. за неналежне виконання відповідачем умов Договору;
- у розгляді справи за позовом ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» до ТОВ «САП Україна» про визнання недійсним пункту 4.5 Договору та внесення змін в частині порядку оплати послуг предметом позову є внесення змін до Договору;
- Договір є чинним і на час розгляду даної справи по суті змін до них не внесено;
- у вирішенні зазначених спорів сторони посилаються на різні обставини, які підлягають дослідженню господарським судом на підставі різних доказів;
- з урахуванням наведеного на даний час у господарського суду відсутні передбачені законом підстави для зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 10.08.2015 представник позивача позовні вимоги просив задовольнити; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва
27.09.2013 ТОВ «Сап Україна» (SAP) та ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» (партнер) укладено Договір за умовами якого:
- за Договором SAP надає партнеру на необмежений термін невиключні майнові права інтелектуальної власності, а саме: право на використання об'єкта інтелектуальної власності програмного забезпечення SAP (далі - права використання) і відкривають послуги з супроводу (технічної підтримки) програмного забезпечення SAP, а партнер зобов'язується оплатити вищезазначені права та послуги, відповідно до умов Договору (пункт 1.1 Договору);
- Договір вступає в силу з дати його підписання і діє (пункт 2.1);
- партнер сплачує SAP вартість отриманих прав використання програмного забезпечення SAP у розмірі 41 918, 47 грн.(пункт 3.1 Договору);
- оплата вартості прав здійснюється в національній валюті України, шляхом платежу на підставі рахунку SAP на дату, зазначену в додатку 1 до Договору (пункт 3.2 Договору);
- оплата послуг за супровід здійснюється щоквартально на підставі рахунків виставлених відповідно до додатку №3 до Договору (пункт 4.4 Договору );
- рахунок виставляється на початку кожного кварталу і підлягає оплаті партнером не пізніше останнього дня відповідного кварталу (пункт 4.5 Договору);
- у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, в строки, передбачені Договором, партнеру може нараховуватися пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, з простроченої суми за кожен день несвоєчасної оплати (пункт 5.4 Договору).
Відповідно до частини першої статті 1109 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Частиною третьою статті 1109 ЦК України встановлено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
У частині першій статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На виконання умов Договору позивач надав відповідачу права на використання доступу до програмного забезпечення SAP, а також надавав впродовж дії Договору послуги з підтримки програмного забезпечення SAP.
За період 2, 3 кварталів 2014 року позивачем було надано вказані послуги на загальну суму на загальну суму 230 056, грн. 92 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами від 30.06.214 № 6218004362 на суму 115 028, 46 грн. та від 30.09.2014 № 6218004487 на суму 115 028, 46 грн..
В силу пункту 4.5 Договору ТОВ «Сап Україна» було виставлено ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» рахунок-фактуру від 15.04.2014 № 6218004362-2014с на суму 115 028, 46 грн. (останній день оплати - 31.03.2015) та рахунок-фактуру 15.07.2014 № 6218004487-2014с на суму 115 028, 46 грн. (останній день оплати - 31.03.2015).
Відповідач виконав свої зобов'язання частково, у зв'язку з чим, як зазначив позивач, станом на 06.04.2015 заборгованість ПрАТ «Інформаційні комп'ютерні системи» перед ТОВ «Сап Україна» становить 130 056, 92 грн.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, судом встановлено обов'язок відповідача щодо сплати позивачеві суми основного боргу, у зв'язку з чим суд вбачає за можливе вимогу позивача про стягнення основного боргу у сумі 130 056, 92 грн. задовольнити.
Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 63, 96 грн. 3% річних; 4 893, 01 грн. втрат від інфляції та 1 282, 75 грн. пені.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом 4.4 Договору встановлено, що оплата послуг за супровід здійснюється щоквартально на підставі рахунків виставлених відповідно до додатку № 3 до Договору.
Згідно розрахунку позивача втрати від інфляції становлять 4 893, 01 грн. (за лютий 2015 року), а 3% річних - 63, 96 грн. (за період з 01.04.2015 до 06.04.2015).
За розрахунком суду за вказані позивачем періоди втрати від інфляції становлять 6 893, 02 грн. (за лютий 2015 року), а 3% річних - 64, 14 грн. (за період з 01.04.2015 до 06.04.2015), тобто більше ніж нарахувало ТОВ «Сап Україна».
Разом з тим, перерахунок втрат від інфляції та 3% річних, здійснений судом, фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення втрат від інфляції та 3% річних, а тому стягненню з відповідача підлягають суми, що заявлені ТОВ «Сап Україна» (4 893, 01 грн. втрат від інфляції та 63, 96 грн. 3% річних.
Щодо стягнення пені, то господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте позивачем у розрахунку суми пені не враховані зазначені приписи ГК України.
Пунктом 5.4 Договору встановлено, що у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, в строки, передбачені Договором, партнеру може нараховуватися пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, з простроченої суми за кожен день несвоєчасної оплати.
За розрахунком позивача сума пені становить 1 282, 75 грн. (за період з 01.04.2015 до 06.04.2015).
Судом встановлено, що вказаний позивачем період нарахування пені та сума відповідають вимогам Договору та частині шостій статті 232 ГК України, а отже і ця вимога підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідач не спростував належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Водночас, відповідно до норм Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон України «Про судовий збір»), який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Частиною першою статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Статтею 8 Закону України від 28.12.2014 №80-VIIІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 01.01.2015 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1 218 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір», а саме сплачено 2 766 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням від 06.04.2015 № 690, замість 2 725, 93 грн.
З огляду на наведене поверненню позивачу підлягає 40, 07 грн. надлишково сплаченого судового збору.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» (03005, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; ідентифікаційний код 21670779) під час виконання судового рішення з будь-якого рахунку на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5; ідентифікаційний код 31242924): 130 056 (сто тридцять тисяч п'ятдесят шість) грн. 92 коп. заборгованості; 1 282 (одну тисячу двісті вісімдесят дві) грн. 75 коп. пені; 63 (шістдесят три) грн. 96 коп. 3% річних; 4 893 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто три) грн. 01 коп. втрат від інфляції та 2 725 (дві тисячі сімсот двадцять п'ять) грн. 93 коп. судового збору.
3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Сап Україна» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5; ідентифікаційний код 31242924) 40 (сорок) грн. 07 коп. надлишково сплаченого судового збору.
Після набрання рішенням господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.08.2015.
Суддя О. Марченко