ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.08.2015Справа №910/13132/15
За позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва
доУправління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс»
простягнення 6570 грн. 70 коп.
Суддя Отрош І.М.
Представники сторін:
від позивача: Зацепін С.С. - представник за довіреністю № 47-3 від 05.01.2015;
від відповідача: Шуман С.І. - представник за довіреністю № 01/21-44/1633 від 14.07.2015;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: не з'явились.
22.05.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва з вимогами до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 6570 грн. 70 коп., з яких 2256 грн. 79 коп. основного боргу, 721 грн. 69 коп. 3% річних та 3592 грн. 22 коп. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку з оплати за спожиті житлово-комунальні послуги за Договором № 11/402 про відшкодування вартості послуг від 01.01.2013 та Договором № 11/402 про відшкодування вартості послуг від 02.04.2014 за період з 01.11.2012 по 30.04.2015, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2256 грн. 79 коп. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 721 грн. 69 коп. та 3592 грн. 22 коп. за період з 01.12.2012 по 30.04.2015.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.05.2015 порушено провадження у справі № 910/13132/15, розгляд справи призначено на 12.06.2015.
У судовому засіданні 12.06.2015 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач заявляє до стягнення з відповідача заборгованість, нараховану за період з 01.11.2012 по 30.09.2014, тоді як Договір № 11/402 про відшкодування вартості послуг був укладений між сторонами 01.01.2013, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави вимагати від відповідача сплати грошових коштів за період з 01.11.2012 по 31.12.2012. Крім того, відповідач зазначив, що у період з 01.11.2012 по 31.12.2012 діяв Договір № 338/402 від 06.03.2007 та додаткова угода до нього, укладені між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2015 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс», та, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 06.07.2015.
03.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що за період з 01.11.2012 по 31.12.2012 відповідач був фактичним споживачем комунальних послуг, які надавалися позивачем, оскільки користувався об'єктом оренди. Крім того, позивач зазначив, що розпорядженням Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.08.2012 № 330 Дніпровська районна у м. Києві рада розірвала договори з Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» на утримання та експлуатаційне обслуговування житлового та нежитлового фонду та прибудинкових територій Дніпровського району м. Києва та передала вказаний житловий і нежитловий фонд на утримання та експлуатаційне обслуговування Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва. 01.10.2012 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» укладено Договір № 420091 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води.
З огляду на вищевикладене, позивач зазначив, що зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з центрального опалення, гарячого та холодного водопостачання у період з 01.11.2012 по 31.12.2012 виникли на підставі закону, а відсутність договору не звільняє відповідача від обов'язку оплатити фактично спожиті житлово-комунальні послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 20.07.2015.
20.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові заперечення на позовні вимоги, в яких відповідач, зокрема, зазначив, що протягом липня-вересня 2014 року оформлено перехід функцій виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку за адресою: м. Київ, бульвар Праці, 7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція», з огляду на що з моменту оформлення зміни виконавця послуг з ЦО та ГВП, відповідач повинен оплачувати їх Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 07.08.2015.
У судовому засіданні 07.08.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 07.08.2015 надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив.
Представник третьої особи у судове засідання 07.08.2015 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034160710.
У судовому засіданні 07.08.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд
20.03.2010 між Комунальним підприємством «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві ради (орендодавець) та Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (орендар) укладено Договір № 1499 оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого орендодавець передав в оренду нерухоме майно та окреме індивідуальне майно, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Праці, буд. 7.
Відповідно до п. 2.1 Договору оренди, об'єктом оренди є нерухоме майно, загальною площею 284,05 кв.м., в т.ч. на першому поверсі - 284,05 кв.м., устаткування, інвентар, інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1).
Згідно з п. 3.1 Договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди у строк, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі нерухомого майна з урахуванням особливостей, визначених у п. 5.16 цього Договору.
Відповідно до п. 4.5 Договору оренди, орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість спожитих комунальних послуг (водопостачання, каналізація, електрична та теплова енергія, та ін.) постачальникам послуг, що надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з такими підприємствами, або за окремо укладеним Договором з балансоутримувачем по тарифам, які у встановленому законом порядку відшкодовують повну вартість їх надання, а також пропорційну орендованій площі частку витрат по технічному обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж, утримання житлового та нежитлового фонду та прибудинкової території.
Актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 12.03.2010 Комунальне підприємство «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві ради передало, а Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації прийняло в користування нерухоме майно, загальною площею 284,05 кв.м., в т.ч. на першому поверсі - 284,05 кв.м.
В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду та додатковий договір до Договору оренди, якими вносились зміни та доповнення до Договору оренди.
Судом встановлено, що 01.01.2013 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (підприємство) та Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (споживач) укладено Договір № 11/402 про відшкодування вартості послуг, відповідно до умов якого підприємство на підставі укладених договорів з виробниками комунальних послуг зобов'язується транспортувати по внутрішньо будинкових мережах споживачу, що є орендарем нежилого приміщення (Договір оренди нерухомого майна № 1499 від 12.03.2010 у редакції Додаткової угоди № 1499/1-1 від 25.03.2013), загальною площею 284,05 кв.м., за адресою: м. Київ, бульвар Праці, буд. 7, комунальні послуги, а споживач у відповідності до даного договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно відшкодувати їх вартість.
Додатком № 1 до Договору (Перелік комунальних послуг та порядок їх розрахунку з 01.10.2012) сторони визначили, що відповідач споживає центральне опалення (згідно табулярів АК «Київенерго» або ТОВ «Євро-реконструкція»); теплову енергію на гаряче водопостачання (згідно табулярів АК «Київенерго» або ТОВ «Євро-реконструкція»); холодне водопостачання та каналізацію (згідно розрахунків ПАТ «АК «Водоканал»); холодну воду на підігрів (згідно розрахунків ПАТ «АК «Водоканал»).
Згідно з п. 1.4 Договору від 01.01.2013, при виконанні умов цього Договору сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за водопостачання, водовідведення та теплоносії.
Згідно з п. 2.1 Договору від 01.01.2013, облік споживання споживачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом. При цьому підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальною організацією.
Відповідно до п. 2.2 Договору від 01.01.2013, споживач до 10 числа поточного місяця повинен сплатити рахунки за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення та витрати, пов'язані із нарахуванням, збором, розщепленням та обліком платежів і перерахуванням коштів виробникам комунальних послуг) минулого місяця згідно з табуляграмами та групами рахунків постачальної організації.
Відповідно до п. 2.3 Договору від 01.01.2013, платежі за комунальні послуги вносяться споживачем на рахунок підприємства згідно з рахунками, що надсилаються або отримуються споживачем особисто.
Згідно з п. 5.5 Договору від 01.01.2013, строк дії Договору встановлений з 01.01.2013 по 31.12.2013.
Судом встановлено, що 02.04.2014, у зв'язку із закінченням строку дії Договору, між сторонами укладено Договір № 11/402 про відшкодування вартості послуг.
Згідно з п. 5.5 Договору від 02.04.2014, строк дії Договору, згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, встановлений з 01.01.2014 по 31.12.2015.
Всі інші умови Договору від 02.04.2014 аналогічні вищевикладеним умовам Договору від 01.01.2013.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що вони за своєю правовою природою є договорами про надання житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживачу (відповідачу) надаються відповідні житлово-комунальні послуги, а споживач зобов'язаний їх оплачувати.
При цьому, назва договорів (про відшкодування вартості послуг) не відповідає їх правовій природі, з огляду на встановлені у договорах права і обов'язки, які є змістом (предметом) договорів про надання житлово-комунальних послуг. При цьому, споживач повинен за вказаними договорами саме оплачувати такі послуги, а не відшкодовувати їх вартість.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" серед іншого споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Нормами частини 1-3 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання зі сплати за спожиті ним житлово-комунальні послуги, у відповідача за період з 01.11.2012 по 30.09.2014 виникла заборгованість у розмірі 2256 грн. 79 коп.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за комунальні послуги по споживачу Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, за період з 01.11.2012 по 30.09.2014, позивач нарахував відповідачу 37840 грн. 44 коп. за спожиті відповідачем житлово-комунальні послуги, з яких 32645 грн. 10 коп. за центральне опалення, 2266 грн. 54 коп. за холодну воду, 741 грн. 12 коп. за холодне водопостачання, 2187 грн. 68 коп. за гаряче водопостачання.
Відповідач не заперечує щодо обсягів нарахованих житлово-комунальних послуг за спірний період заборгованості. Разом з тим, відповідач зазначив про безпідставність позовних вимог в частині стягнення з нього вартості спожитих житлово-комунальних послуг за період з 01.11.2012 по 31.12.2012, оскільки Договір № 11/402 про відшкодування вартості послуг був укладений між сторонами 01.01.2013.
Як встановлено судом, за листопад 2012 року позивачем нараховано 1751 грн. 39 коп. вартості спожитих відповідачем житлово-комунальних послуг та за грудень 2012 року - 2402 грн. 07 коп.
Суд зазначає, що основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з гарячого, холодного водопостачання та водовідведення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Суд зазначає, що недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14.
З огляду на вищевикладене, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності у позивача правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за фактично отримані житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2012 по 31.12.2012 у зв'язку з відсутністю укладеного між сторонами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Крім того, відповідач зазначив, що у період з 01.11.2012 по 31.12.2012 діяв Договір № 338/402 від 06.03.2007 та додаткова угода до нього, укладені між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс», у зв'язку з чим саме йому відповідач повинен сплачувати грошові кошти за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2012 по 31.12.2012 (у судовому засіданні 12.06.2015 відповідачем долучено до матеріалів справи копію Додаткової угоди № 4/338/402 до Договору № 338/402 про надання послуг від 06.03.2007).
У додаткових письмових поясненнях, поданих до суду 03.07.2015, позивач зауважив, що розпорядженням Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.08.2012 № 330 Дніпровська районна у м. Києві рада розірвала договори з Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» на утримання та експлуатаційне обслуговування житлового та нежитлового фонду та прибудинкових територій Дніпровського району м. Києва та передала вказаний житловий і нежитловий фонд на утримання та експлуатаційне обслуговування Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, а також зобов'язала укласти в установленому порядку договори з постачальниками житлово-комунальних послуг для забезпечення утримання в належному стані житлового та нежитлового фонду ЖРЕО-401, 402, 414, 416, 417 (копію Розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 01.08.2012 № 330 долучено позивачем до матеріалів справи).
Крім того, позивач зазначив, що 01.10.2012 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» укладено Договір № 420091 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води; відповідно до додатків до вказаного Договору Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації було приєднано до теплової мережі будинку № 7 по бульвару Праці у місті Києві (копію вказаного Договору долучено позивачем до позовної заяви).
14.07.2015 через відділ діловодства суду позивачем долучено до матеріалів справи Додаток № 3 до Договору № 420091 від 01.10.2012 (Перелік абонентів, які знаходяться на обслуговування ЖРЕО-402 станом на 01.10.2012), з якого вбачається, що Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації знаходиться на обслуговування ЖРЕО-402, та Додаток № 3-а до Договору № 420091 від 10.10.2012 (Довідка абонентів, які знаходяться на балансі ЖРЕО-402, опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» станом на 01.10.2012).
Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено копію Договору № 02723/2-04 на послуги водопостачання та водовідведення від 08.07.2003, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, та Дислокацію житлового фонду КП УЖГ Дніпровського району м. Києва (ЖРЕО-402) станом на 01.10.2012, з якої вбачається, що відповідач підключений до будинкових мереж гарячого водопостачання за адресою м. Київ, бульвар Праці, буд. 7.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що з 01.10.2012 у відповідача виник обов'язок сплачувати грошові кошти за спожиті житлово-комунальні послуги саме позивачу так як виконавцем житлово-комунальних послуг у спірний період з 01.11.2012 по 31.12.2012 був саме позивач.
При цьому, суд неодноразово ухвалами від 12.06.2015, 06.07.2015, 20.07.2015 зобов'язував Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс» надати суду письмові пояснення щодо надання відповідачу житлово-комунальних послуг за період з 01.11.2012 по 31.12.2012 (докази надання відповідних послуг та їх розрахунок). Однак, третя особа вимог ухвал суду не виконала, витребуваних документів суду не надала.
Крім того, відповідачем в обґрунтування своїх заперечень також не надано суду будь-яких доказів надання відповідачу житлово-комунальних послуг за період з 01.11.2012 по 31.12.2012 саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна житло-сервіс», а також доказів оплати відповідних послуг на користь третьої особи.
Факт та обсяги надання житлово-комунальних послуг відповідачу саме позивачем за період з 01.11.2012 по 31.12.2012 підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи розробками по групрахунку № 420091 на опалення ЖРЕО-402, на споживання гарячої води та гарячого водопостачання, а також споживання холодної води та водопостачання, особистими картками, які виставлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція», та розшифровками рахунків абонента, які виставлені Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал».
Таким чином, наявність між відповідачем та третьою особою Договору № 338/402 від 06.03.2007 та додаткової угоди до нього жодним чином не доводить фактичне надання послуг третьою особою; натомість позивачем були надані належні і допустимі докази надання ним житлово-комунальних послуг відповідачу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими підстави нарахування позивачем вартості спожитих житлово-комунальних послуг відповідачем за період з 01.11.2012 по 31.12.2012 у загальному розмірі 4153 грн. 46 коп. (1751 грн. 39 коп. за листопад 2012 року та 2402 грн. 07 коп. за грудень 2012 року).
Відповідно до п. 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, свій обов'язок з оплати за спожиті житлово-комунальні послуги у листопаді 2012 року на суму 1751 грн. 39 коп. відповідач повинен був виконати до 20 грудня 2012 року (включно), а за спожиті житлово-комунальні послуги у грудні 2012 року на суму 2402 грн. 07 коп. - до 20 січня 2013 року (включно).
20.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові заперечення на позовні вимоги, в яких відповідач, зокрема, зазначив, що протягом липня-вересня 2014 року оформлено перехід функцій виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку за адресою: м. Київ, бульвар Праці, 7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» (у підтвердження чого надав копію листа вих. № УНПН 211/Н19 від 02.06.2015), з огляду на що з моменту оформлення зміни виконавця послуг з ЦО та ГВП, відповідач повинен оплачувати їх Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» та у позивача відсутні підстави стягувати з відповідача плату за спожиті житлово-комунальні послуги за липень-серпень 2014 року.
Судом встановлено, що 26 квітня 2014 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" (№ 1198-18 від 10.04.2014).
Вказаним законом було внесено зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема, статтю 19 було доповнено частиною 4, відповідно до якої виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), та частиною 5, відповідно до якої виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Так само, було доповнено статтю 29 відповідного закону частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг".
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання; централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.
Згідно з п.п. 28, 29 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають централізоване водопостачання та водовідведення, крім централізованого водопостачання та водовідведення за нерегульованим тарифом; виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.
Як встановлено судом, позивач не здійснює діяльність з виробництва і постачання теплової енергії, водопостачання та водовідведення, не має необхідних дозвільних документів на провадження діяльності у відповідних сферах (ліцензії) та, відповідно, не може бути виконавцем цих послуг з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".
Відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
При цьому суд зазначає, що обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона чи обмеження певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об'єктом виконання). Головна умова полягає в тому, що за такі обставини не буде відповідати жодна із сторін зобов'язання.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у зв'язку з набранням чинності з 26.04.2014 Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", у позивача, Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, починаючи з 26.04.2014 відсутні правові підстави надавати житлово-комунальні послуги, а отже і вимагати оплати за їх споживання.
Тобто, прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" та набрання ним чинності є саме тією обставиною, за яку не відповідає ні відповідач, ні позивач, та яка є підставою для припинення зобов'язання, яке виникло на підставі Договору від 02.04.2014.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що з 26.04.2014 позивач не є виконавцем житлово-комунальних послуг, так як не є виробником таких послуг (теплопостачальною організацією або суб'єктом господарювання, який проводить діяльність з централізованого водопостачання і водовідведення), у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок оплачувати вказані послуги на користь позивача; натомість вказані послуги (централізоване опалення, постачання гарячої води, постачання холодної води і послуги водовідведення) повинні оплачуватись на користь їх виробників (зокрема, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» та Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»).
Судом встановлено, що за 30 днів квітня 2014 року відповідачем було спожито житлово-комунальні послуги на суму 2571 грн. 88 коп., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи розробками по групрахунку № 420091 на опалення ЖРЕО-402, на споживання гарячої води та гарячого водопостачання, а також споживання холодної води та водопостачання, особистими картками (виставленими Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція») та розшифровками рахунків абонента (виставленими Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал») за квітень 2014 року, а також відображено у розрахунку заборгованості, наданому позивачем.
З огляду на те, що з 26.04.2014 позивач не є виконавцем комунальних послуг та у відповідача відповідно відсутній обов'язок оплачувати комунальні послуги на користь позивача, суд дійшов висновку, що вартість наданих позивачем житлово-комунальних послуг за період з 01.04.2014 по 25.04.2014 складає 2143 грн. 23 коп. (2571,88 грн. * 25 днів / 30 днів; з урахуванням, що особисті картки та розшифровки рахунків виставляються за місяць).
Таким чином, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості нарахування позивачем оплати за житлово-комунальні послуги з 26.04.2014 по вересень 2014 року у загальному розмірі 1555 грн. 63 коп.
Що стосується заявленого позивачем періоду нарахування оплати за житлово-комунальні послуги з 01.01.2013 по 25.04.2014, стосовно якого відповідач не заперечував, суд вважає його обґрунтованим.
Як встановлено судом, за період з 01.01.2013 по 25.04.2014 відповідач отримав від позивача житлово-комунальні послуги загальною вартістю 32131 грн. 35 коп., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи розробками по групрахунку № 420091 на опалення ЖРЕО-402, на споживання гарячої води та гарячого водопостачання, а також споживання холодної води та водопостачання, особистими картками (виставленими Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція») та розшифровками рахунків абонента (виставленими Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал») за вказаний період, а також відображено у розрахунку заборгованості, наданому позивачем.
При цьому, розмір нарахованих до сплати грошових коштів за період з 01.01.2013 по 25.04.2014 за спожиті житлово-комунальні послуги відповідачем не оспорювався.
Відповідно до п. 2.2 Договору, споживач до 10 числа поточного місяця повинен сплатити рахунки за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення та витрати, пов'язані із нарахуванням, збором, розщепленням та обліком платежів і перерахуванням коштів виробникам комунальних послуг) минулого місяця згідно з табуляграмами та групами рахунків постачальної організації.
Таким чином, свій обов'язок з оплати за спожиті житлово-комунальні послуги за Договором від 01.01.2013 та Договором від 02.04.2014 відповідач повинен був виконати до 10 числа наступного за звітним місяця.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим для нарахування відповідачу оплати за житлово-комунальні послуги є період з 01.11.2012 по 25.04.2014, а вартість отриманих від позивача та спожитих відповідачем житлово-комунальних послуг (яка підлягає сплаті на користь позивача) за вказаний період становить 36284 грн. 81 коп.
Однак, відповідач частково виконав свій обов'язок з оплати за спожиті ним житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2012 по 25.04.2014, сплативши грошові кошти у розмірі 35583 грн. 65 коп., що підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями платіжних доручень та довідкою про оплату за Договором № 11/402, та не заперечувалось відповідачем у відзивах на позовну заяву.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2012 по 25.04.2014 становить 701 грн. 16 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та обсяг заборгованості Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації у розмірі 701 грн. 16 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 701 грн. 16 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в частині стягнення з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації суми основного боргу у розмірі 2256 грн. 79 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 701 грн. 16 коп.
Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання (оплати за житлово-комунальні послуги), позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 721 грн. 69 коп. за загальний період нарахування з 01.12.2012 по 30.04.2015.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування 3% річних (дату прострочення) та базу для їх нарахування (з огляду на безпідставність нарахування вартості житлово-комунальних послуг за період з 26 квітня 2014 року по вересень 2014 року).
З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок 3% річних щодо кожного окремого простроченого платежу у межах заявленого позивачем періоду нарахування з 01.12.2012 по 30.04.2015 (з урахуванням строку оплати, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005 № 630, щодо платежів з 01.11.2012 по 31.12.2012 та строку оплати, передбаченого Договором, щодо платежів з 01.01.2013 по 25.04.2014) та дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в частині стягнення з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації 3% річних у розмірі 721 грн. 69 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 601 грн. 43 коп.
Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3592 грн. 22 коп. за період з 01.12.2012 по 30.04.2015.
Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування інфляційних втрат (дату прострочення) та базу для їх нарахування (з огляду на безпідставність нарахування вартості житлово-комунальних послуг за період з 26.04.2014 по вересень 2014 року).
За таких обставин суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат щодо кожного окремого простроченого платежу у межах заявленого позивачем періоду нарахування з 01.12.2012 по 30.04.2015 (з урахуванням строку оплати, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21.07.2005 № 630, щодо платежів з 01.11.2012 по 31.12.2012 та строку оплати, передбаченого Договором, щодо платежів з 01.01.2013 по 25.04.2014) та дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в частині стягнення з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації інфляційних втрат у розмірі 3592 грн. 22 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 3001 грн. 83 коп.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, просп. Миру, буд. 6-А; ідентифікаційний код: 37397216) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г; ідентифікаційний код: 03366612) основний борг у розмірі 701 (сімсот одна) грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 601 (шістсот одна) грн. 43 коп., інфляційні втрати у розмірі 3001 (три тисячі одна) грн. 83 коп. та судовий збір у розмірі 1196 (одна тисяча сто дев'яносто шість) грн. 86 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 12.08.2015
Суддя І.М. Отрош