Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"04" серпня 2015 р. Справа № 911/3086/15
Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз», м.Сімферополь, АР Крим
про стягнення 4345198,50 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
За участю представників
Позивача ОСОБА_1
Відповідача - не з'явився
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» про стягнення 4345198,50 грн.
Позов було прийнято Господарським судом Київської області у відповідності до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207.
Провадження у справі № 911/3086/15 порушено ухвалою суду від 17.07.2015 року та призначено справу до розгляду на 04.08.2015 року.
В судовому засіданні 04.08.2015 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Однак, відповідач у судове засідання 04.08.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.
Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким визначено, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, підтверджується повідомленням від 04.04.2014 № 33-20.606 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим.
Тимчасове призупинення поштових відправлень одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим також підтверджується доповідною запискою керівника апарату Господарського суду Київської області у справі № 911/3086/15.
Інформація про час і місце розгляду справи № 911/3086/15 була розміщена на офіційному веб-порталі Господарського суду Київської області 17.07.2015 року.
Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/3086/15.
За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-
встановив:
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 31.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач, Постачальник) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (далі - відповідач, Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №13-405-ПР (далі - Договір).
Згідно з умовами Договору позивач передав у власність Покупцю протягом січня, червня-серпня 2013 року, лютого 2014 року природний газ на загальну суму 134 937 884,23 грн., що підтверджується: Актом приймання-передачі природного газу у обсязі 7 945,792 тис.куб.м. за січень 2013 року на суму 33 458 140,96 грн.; Актом приймання-передачі природного газу у обсязі 3 824,496 тис.куб.м. за червень 2013 року на суму 16 104 187,75 грн.; Актом приймання-передачі природного газу у обсязі 4 038,432 тис.куб.м. за липень 2013 року на суму 16 762 723,55 грн.; Актом приймання-передачі природного газу у обсязі 3 851,092 тис.куб.м. за серпень 2013 року на суму 15 985 112,68 грн.; Актом приймання-передачі природного газу у обсязі 14 088,157 тис.куб.м. за лютий 2014 року на суму 52 627 719,29 грн.
Газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу (п.1.2 Договору).
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.
Оплату за поставлений газ відповідач здійснив частково (на суму 132362225,63 грн., що підтверджується сальдо та довідкою по операціях щодо Покупця, доданих до позовної заяви), чим було порушено умови Договору. Станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача складає 2 575 658,60 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується основна заборгованість відповідача в сумі 2 575 658,60 грн., що ним не заперечено та не спростовано.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання з оплати природного газу, позивач просить стягнути з відповідача 346 479,00 грн. пені, 1 185 627,11 грн. інфляційних та 237 433,79 грн. 3% річних.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, у разі невиконання Покупцем п. 6.1 умов Договору він зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Додатковою угодою №2 від 31.12.2013 року встановлено викласти п.7.2 Договору у наступній редакції: у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії Договору в частині поставки газу, Покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, Покупець зобов'язується сплатити Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Пункт 11 (згідно додаткової угоди №2 від 31.12.2013 року) встановлено, що в частині реалізації газу Договір діє до 31.12.2014 року.
Положенням п.9.2 Договору сторони погодились встановити строк позовної давності, у тому числі щодо основної заборгованості, пені, штрафу, відсотків річних інфляційних нарахувань тривалістю у 3 років.
У відповідності до п.7.2 Договору в редакції додаткової угоди №2 від 31.12.2013 року позивач нарахував пеню за період прострочення з 20.01.2015 року (тобто з місяця, наступного за місяцем закінчення договору).
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Підстави та умови нарахування пені визначені у відповідному п. 7.2 Договору, зокрема, передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 Договору він зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційних по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог про стягнення пені, річних та інфляційних.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (95001, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Училищна, 42а, код 03348117) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 2 575 658,60 грн. основного боргу, 346 479,00 грн. пені, 1 185 627,11 грн. інфляційних, 237 433,79 грн. 3% річних та 73080 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя А.Ю. Кошик