ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/339
11.09.09
За позовом
Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»
До
Приватного підприємства «УКРРЕМБУДІНВЕСТ»
Про
стягнення 11 708, 77 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
Представники сторін:
Від позивача : Шевчук А.С., предст. за дов. № б/н від 20.02.09 р.
Від відповідача : Литвиненко М.В., предст. за дов. № 643 від 13.11.08 р.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»до Приватного підприємства «УКРРЕМБУДІНВЕСТ»про стягнення 10 410, 08 грн. основного боргу, 1 113, 88 грн. інфляційної складової боргу та 184, 81 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.09 р. було порушено провадження у справі № 37/339, розгляд справи призначено на 29.07.09 р.
Представник позивача у судовому засіданні 29.07.09 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. На виконання умов ухвали суду від 25.06.09 р. надав витребувані документи.
Представник відповідача заявив клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку із погашенням відповідачем основного боргу. Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання у зв'язку з тим, що заборгованість погашена не повністю.
Суд, розглянувши заявлене відповідачем клопотання, його відхилив у зв'язку з недоведеністю факту погашення боргу відповідачем після порушення провадження у даній справі.
У судовому засіданні 29.07.09 р. було оголошено перерву до 19.08.09 р., а потім -до 28.08.2009 р. у зв'язку з наданням можливості сторонам провести звірку взаєморозрахунків.
У судовому засіданні 28.08.09 р. було оголошено перерву до 11.09.09 р. і зобов'язано кожну із сторін надати суду власні розрахунки позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні 11.09.09 р. надав суду акт звірки взаєморозрахунків та письмове пояснення, в якому просив задовольнити позов частково, у зв'язку з погашення відповідачем суми основного боргу. За таких обставин просить стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні витрати.
Представник відповідача визнав, що станом на 07.11.2008 р. його заборгованість перед позивачем становила 10 008, 23 грн., і вона була сплачена позивачу повністю 01.06.2009 р.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Відкритим акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»було поставлено Приватному підприємству «УКРРЕМБУДІНВЕСТ»залізобетонні вироби і конструкції, що підтверджується накладними на фактичний відпуск виробів та товарно-транспортними накладними.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, суд дійшов висновку про укладення між сторонами господарського договору у спрощеній формі.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З наданих суду документів вбачається, що позивач постачав відповідачу товар за видатковими накладними, тоді як відповідач оплатив його частково, у зв'язку з чим станом на 07.11.2008 р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 10 008, 23 грн.
Зазначений борг Приватним підприємством «УКРРЕМБУДІНВЕСТ»був сплачений позивачу платіжним дорученням № 2236 від 01.06.2009 р., що представник позивача у судовому засіданні визнав.
Проте, при зверненні до Господарського суду міста Києва з даним позовом позивач просив стягнути з відповідача 10 410, 08 грн. основного боргу, 1 113, 88 грн. інфляційної складової боргу та 184, 81 грн. річних за прострочку оплати за поставлений товар.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що відповідач оплатив отриманий товар частково, Відкрите акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»направило на адресу Приватного підприємства «УКРРЕМБУДІНВЕСТ»претензію № 332 від 28.10.208 р., в якій просило здійснити повну оплату поставленої продукції до 04.11.2008 р.
Відповідач у встановлений строк оплату за отриманий товар не здійснив.
Згідно з платіжним дорученням № 2236, відповідач погасив заборгованість 01.06.2009 р., перерахувавши суму в розмірі 10 008, 23 грн. на розрахунковий рахунок позивача.
Згідно з актом звірки взаєморозрахунків від 10.09.2009 р., підписаним сторонами, у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем щодо оплати за поставлений товар.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про те, що позивач сплатив суму основного боргу, то позов Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»в частині стягнення з Приватного підприємства «УКРРЕМБУДІНВЕСТ»суми основного боргу у розмірі 10 410, 08 грн. визнається судом таким, що не підлягає задоволенню.
Відкрите акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»просить суд також стягнути з відповідача 1 113, 88 грн. інфляційної складової боргу та 184, 81 грн. трьох процентів річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційної складової боргу та річних судом було виявлено помилки, оскільки позивач вираховував ці суми від основного боргу 10 410, 08 грн., тоді як борг складав 10 008, 23 грн., а також строком до 10.06.2009 р., тоді як основний борг був погашений 01.06.2009 р.
У зв'язку з наведеним, судом було виконано власний розрахунок, у відповідності до якого стягненню з Приватного підприємства «УКРРЕМБУДІНВЕСТ»підлягає 762, 48 грн. інфляційних нарахувань за період з листопада 2208 р. до квітня 2009 року включно та 172, 74 грн. річних за період з 07.11.2008 р. до 01.06.2009 р.
Враховуючи вищевикладене, позов Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «УКРРЕМБУДІНВЕСТ»(вул. Миколи Шепелєва, буд. 6, м. Київ, 03061, код ЄДРПОУ 30018918) на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»(вул. Будіндустрії, буд. 7, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 05523398) 762 (сімсот шістдесят дві) грн. 48 коп. інфляційної складової боргу, 172 (сто сімдесят дві) грн. 74 коп. річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 24 (двадцять чотири) грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.