ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
14 вересня 2009 р.
Справа № 19/101-25/50
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом акціонерного банку "Київська Русь" в особі Івано-Франківської філії (вул. Шевченка, 49, м. Івано-Франківськ, 76000)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтехбуд" (вул. Джохара Дудаєва, 1, м. Івано-Франківськ, 76014)
про стягнення 213 175,14 грн. заборгованості,
за участю представників сторін:
від позивача: Волянюк В.В. - представник (довіреність № 210 від 01.06.09);
від відповідача: не з'явилися,
Акціонерний банк "Київська Русь" в особі Івано-Франківської філії звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтехбуд" про стягнення заборгованості на загальну суму 213 175,14 грн., з яких 199 898,08 грн. суми наданого кредиту, 2 499,86 грн. плати за користування кредитом, 412,76 грн. пені за несвоєчасну оплату плати за користування кредитом, 1 880,00 грн. втрат від інфляції та 8 393,44 грн. суми 30 % річних за несвоєчасне повернення кредиту.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позичальником не виконуються зобов'язання за кредитним договором щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитними коштами.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.09 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.07.09.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.09 розгляд справи відкладено на 13.08.09.
Розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.09 справу № 19/101 передано на розгляд суду у даному складі.
Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.09 та 02.09.09 розгляд справи було відкладено на 02.09.09 та 14.09.09 відповідно.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи відповідними ухвалами суду (повідомлення про вручення поштових відправлень містяться в матеріалах справи). Зокрема, ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.09 про призначення справи на 14.09.09 було вручено відповідачу 08.09.09, про що свідчить відповідне повідомлення (а.с. №51).
Разом з тим, відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов і докази, які його підтверджують, суду не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, одночасно запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду справи та сприяючи своєчасному відновленню порушеного права.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом під час судового розгляду справи, 19.12.07 між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) укладено кредитний договір № 28-07/1 (а.с. №7) (далі -Кредитний договір).
Згідно із п. 1.1 Кредитного договору предметом цього договору є надання банком позичальнику грошових коштів (кредиту) у вигляді відзивної відновлювальної «кредитної лінії»на суму 200 000,00 грн. з платою за користування кредитом у розмірі 18% річних на строк до 18.12.08.
Відповідно до п. 8.3 Кредитного договору погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку № 2062090016 в кінці строку дії цього договору.
На виконання умов Кредитного договору позивачем надано відповідачу кредит на суму 199 989,08 грн., що підтверджується меморіальними ордерами від 19.12.07 на суму 53 617,21 грн., від 21.12.07 на суму 10 005,44 грн., від 24.12.07 на суму 70 454,00 грн., від 25.12.07 на суму 5 000,00 грн., від 26.12.07 на суму 52 950,94 грн., від 27.12.07 на суму 6 000,00 грн., від 11.01.08 на суму 1 700,00 грн., від 28.01.08 на суму 261,49 грн. (а.с. №№ 9-12) та виписками з банківського рахунку відповідача (а.с. №№ 37-39).
19.12.08 між сторонами укладено договір б/н про внесення змін до кредитного договору № 28-07/1 від 19.12.07 (а.с. № 8) (далі -Договір про внесення змін), який є невід'ємною частиною Кредитного договору та згідно умов якого у зв'язку з продовженням строку дії Кредитного договору сторони виклали п. 1.1 та п. 8.3 в іншій редакції, а саме предметом Кредитного договору є надання банком позичальнику грошових коштів (кредиту) на суму 200 000,00 грн. з платою за користування кредитом у розмірі 25% річних на строк до 18.06.09 (п. 1.1), а погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку № 2062090016 з лютого 2009 року по травень 2009 року в сумі по 40 000,00 грн. щомісячно та решта суми в кінці строку.
Отже, 19.12.08 сторонами продовжено строк повернення кредиту до 18.06.09, а відсоткову ставку плати за користування кредитом змінено до рівня 25% річних та встановлено новий графік погашення кредиту: з лютого 2009 р. по травень 2009 р. по 40 000,00 грн. щомісячно, а решта суми -в кінці строку.
Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 Кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі та сплатити банку плату за користування кредитом в строк і у порядку встановленому цим договором.
Проте, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, починаючи з лютого 2009 року відповідачем не виконуються зобов'язання щодо повернення кредиту, а відсотки за користування кредитом сплачуються в неповному обсязі.
У зв'язку з чим, позивачем вручено 18.02.09 відповідачу вимогу (претензію) від 18.02.09 № 02/27 (а.с. №14) про дострокове повернення на підставі ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та пені.
Враховуючи те, що відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, в редакції Договору про внесення змін, строк повернення кредиту закінчується 18.06.09, на час звернення позивача до суду (19.06.09) настало прострочення виконання зобов'язань з повернення всієї суми кредиту.
Згідно із вищезазначеним п. 8.3 Кредитного договору, в редакції Договору про внесення змін, погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку № 2062090016.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем будь-якого погашення суми кредиту здійснено не було, про що свідчать, зокрема виписки з банківського рахунку № 2062090016, відтак заборгованість за кредитом становить 199 989,08 грн.
Пунктом 7.2 Кредитного договору, в редакції договору б/н від 24.01.08 про внесення змін до кредитного договору № 28-07/1 від 19.12.07 (а.с. № 34), встановлено, що плата за користування кредитом нараховується щомісячно з 25-го числа по останній робочий день місяця за період включно з 01-го числа по 30(31)-е число поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів, а пунктом 8.1 Кредитного договору передбачено, що перерахування банку плати за користування кредитом на рахунок № 2068890021 у розмірі, встановленому п. 1.1 договору, здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли сума нарахованих процентів сплачується разом з основною сумою кредиту.
У п. 6.3 Кредитного договору сторони дійшли згоди, що банк має право змінювати розмір плати за користування кредитом шляхом письмового повідомлення позичальнику нового розміру.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 01.10.08 №02/555 позивачем повідомлено відповідача про зміну з 06.10.08 плати за користування кредитом до рівня 23% річних (а.с. №№53, 54).
Згідно із вищезазначеним п. 1.1 Кредитного договору, в редакції Договору про внесення змін, з 19.12.08 плату за користування кредитом змінено до рівня 25% річних.
Відповідно до уточненого розрахунку суми загальної заборгованості (а.с. №48) та письмових пояснень позивача (а.с. № 52) позивачем нараховано відповідачу відсотки за користування кредитом за період з 01.12.08 по 18.12.08 за ставкою 23% річних, а з 19.12.08 по 18.06.09 за ставкою 25% річних на загальну суму 27 576,32 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплачував відсотки за користування кредитом з простроченням та не в повному обсязі, а саме на загальну суму 25 076,46 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 2 499,86 грн., що підтверджується також виписками з банківських рахунків № 2068890021 та № 2069990021 (а.с. №№ 40-46).
У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України. Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як передбачено ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин справи, враховуючи доводи позивача, які підтверджені матеріалами справи, неподання відповідачем доказів у спростування вимог позивача та доказів про оплату заборгованості за Кредитним договором, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 199 989,08 грн. заборгованості за кредитом та 2 499,86 грн. заборгованості з плати за користування кредитом.
Згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 вказаного кодексу учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 вказаної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).
Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).
Пунктом 9.2 Кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.
Отже, враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати плати за користування кредитом, позивачем обґрунтовано нараховано пеню за прострочення погашення відсотків у розмірі 412,76 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, яка підлягає застосуванню згідно із ч. 2 ст. 1054 цього Кодексу, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
У зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення суми втрат від інфляції, застосованої до суми заборгованості за кредитом, у розмірі 1 880,00 грн. також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, в силу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 9.1. Кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми.
Отже, у Кредитному договорі, укладеному між банком та позичальником, встановлений інший розмір процентів річних, а саме -30%.
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 8 393,44 грн. суми річних у зв'язку з несвоєчасним поверненням кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі слід покласти на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 546, 549, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 44, 49, 55, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтехбуд" (вул. Джохара Дудаєва, 1, м. Івано-Франківськ, 76014; ідентифікаційний код 31790296) на користь акціонерного банку "Київська Русь" в особі Івано-Франківської філії (вул. Шевченка, 49, м. Івано-Франківськ, 76000; ідентифікаційний код 3521115) 199 989,08 грн. суми кредиту, 2 499,86 грн. плати за користування кредитом, 412,76 грн. пені, 1 880,00 грн. втрат від інфляції, 8 393,44 грн. суми річних, 2 131,75 грн. державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.Е. Валєєва
рішення підписане 25.09.09
Виготовлено в АС "Діловодство суду"