Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 305
14.07.2009
Справа №2-30/3176-2009
За заявою Управління ПФУ в Ленінському районі АРК, смт. Леніне, вул. Трудова, 2.
До боржника Колективного підприємства Виробничо-Комерційного підприємства «Агротехсінтез», Ленінський район, с. Завітне, вул. Орджонікідзе, 11.
Про визнання боржника банкрутом.
Суддя Ловягіна Ю.Ю.
Від кредитора - не з'явився.
Від боржника - не з'явився.
Суть спору: Кредитор - Управління ПФУ в Ленінському районі АРК, смт. Леніне звернулася до господарського суду АРК із заявою про порушення справи про банкрутство боржника - Колективного підприємства Виробничо-Комерційного підприємства «Агротехсінтез», Ленінський район, с. Завітне, згідно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Застосування ініціюючим кредитором ст.52 Закону мотивоване тим, що боржник не надає до органів державної податкової служби податкову звітність більш ніж рік і не здійснює господарську (підприємницьку) діяльність (ч. 1 ст. 52 Закону).
Представники сторін у судове засідання жодного разу не з'явилися, витребувані судом документи не представили.
Дослідивши представлені до заяви документи, суд вважає що провадження у справі підлягає припиненню з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 52 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Виходячи з системного аналізу ст. 52 Закону, слід зазначити, що для порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою органи пенсійного фонду повинні надати докази, які б свідчили про: фактичне припинення боржником господарської діяльності; неможливість установити місцезнаходження боржника (місце діяльності його органів); неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.
Отже, подаючи заяву про визнання боржника банкрутом, органи пенсійного фонду зобов'язані додати до позову документи, які б підтверджували наявність обставин, що дозволяють вважати боржника відсутнім, зокрема, довідку з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України про державну реєстрацію відсутності за місцезнаходженням юридичної особи.
При цьому наявність підстав згідно зі ст. 52 у їх сукупності є беззаперечним доказом обґрунтованості вимог органів пенсійного фонду щодо визнання боржника банкрутом.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, згідно з ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», мають міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Статтею 18 цього ж Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Отже, лише факт внесення таких відомостей до реєстру може слугувати допустимим доказом відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Такі відомості стосовно боржника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців відсутні, що підтверджується витягом з реєстру (а.с. 74).
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 22.05.2007 р. у справі № 21/19-06-518.
Таким чином, оскільки господарські суди розглядають заяви про порушення справ про банкрутство у разі наявності передбачених ст. 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підстав, а також з урахуванням особливостей передбачених ст. 52 цього Закону, суд приходить до висновку про недоведеність Управління ПФУ підстав для визнання Колективного підприємства Виробничо-Комерційного підприємства «Агротехсінтез», Ленінський район, с. Завітне відсутнім боржником, а відтак, припиняє провадження у справі, оскільки така справа не підлягає розгляду у господарських судах України.
Керуючись п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Провадження у справі про визнання банкрутом Колективного підприємства Виробничо-Комерційного підприємства «Агротехсінтез», Ленінський район, с. Завітне припинити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ловягіна Ю.Ю.