ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 42/379
28.07.09
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”
до Управління освіти виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради
про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 844366,31 грн.
Суддя Паламар П.І.
Представники:
від позивача Цурка Н.О., Марковська В.В.,
від відповідача Москаленко В.В.
у червні 2009 року Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” звернулася в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 230012 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 жовтня 2003 р. останній не в повному обсязі оплатив спожиту протягом грудня 2008-квітня 2009 років теплову енергію, заборгувавши станом на 1 травня 2009 р. 782490,14 грн.
З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 53015,73 грн., три проценти річних з простроченої суми 8860,44 грн., а також понесені ним по справі господарські витрати.
У процесі розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 28 липня 2009 року, якою змінив предмет позову в частині вимог про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання. Заявив про стягнення оплати теплової енергії грудня 2008-червня 2009 років, при цьому зменшив розмір заявленої до стягнення суми боргу станом на 1 липня 2009 р. до 297384,67 грн., посилаючись на часткову оплату відповідачем придбаного товару, збільшив розмір збитків внаслідок інфляції за час прострочення до 60242,49 грн., трьох процентів річних з простроченої суми до 11557,56 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в уточненому вигляді.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що 7 жовтня 2003 р. між сторонами у справі було укладено договір № 230012 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та гарячого водопостачання до належних відповідачу будинків згідно переліку до договору (Додаток 9), а відповідач -щомісячно до 25 числа поточного місця оплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Облік споживання відповідачем теплової енергії передбачено проводити по приладах обліку.
Строк дії договору відповідно до умов п. 8 договору встановлений з часу його підписання до 31 грудня 2003 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів спожитої теплової енергії. Так, згідно з наявними у справі табуляграмами, розрахунком, позивачем протягом грудня 2008-червня 2009 років було поставлено відповідачу 13827,781 Гкал теплової енергії.
Згідно з твердженнями позивача, поданим ним уточненим розрахунком протягом указаного періоду він поставив відповідачу теплової енергії за договором вартістю 3487391,53 грн.
Суд критично оцінює указані докази, оскільки розрахунок вартості поставленої за договором теплової енергії проведений позивачем не на підставі тарифів на теплову енергію, чинних протягом позовного періоду.
З пояснень позивача, матеріалів справи, вбачається, що вартість поставленої в спірний період теплової енергії, зокрема, за грудень 2008-лютий 2009 років, позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1780/1 від 25 грудня 2008 р., 127, 128 від 5 лютого 2009 р.
Згідно з Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від 3 лютого 2009 р., 76/2009 від 9 лютого 2009 р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.
До 1 грудня 2008 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.
Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. скасоване.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009 р. з 10 лютого 2009 р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.
За таких обставин суд вважає необхідним здійснення нарахування плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008- лютого 2009 років за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.
Таким чином, вартість поставленої теплової енергії на підставі чинних на час передачі тарифів на виробництво теплової енергії, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р., становить 2847748,53 грн. (13827,781 Гкал х 171,62 грн. х 20%ПДВ)
Поданим позивачем розрахунком та поясненнями відповідача стверджується, що одержана теплова енергія оплачена відповідачем у загальному розмірі 3190006,86 грн., з урахуванням переплати 115668,46 грн., що існувала на початок грудня 2008 року.
Виходячи з наведеного та встановлених обставин відсутності заборгованості відповідача по оплаті за спірним договором за період грудня 2008-червня 2009 років, у позові відповідно до вимог ст. 16 ЦК України слід відмовити.
Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар