Справа № 357/10210/15-а
2-а/357/807/15
13 серпня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий - суддя Дмитренко А. М. ,
при секретарі - Боженко Т. В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу ДПС ВДАІ /з обслуговування м. Біла Церква та Білоцерківського району/ УДАІ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що відповідачем 09.07.2015 року було винесено постанову серії ПС2 № 526308 в справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Позивач вважає постанову незаконною та такою що підлягає скасуванню оскільки: п.п. 1,2 ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» передбачено перелік транспортних засобів, що не підлягають обов'язковому технічному контролю; автомобіль НОМЕР_1, яким він керував, фургон малотоннажний-В, повна вага не перевищує 2800 кг, використовується у власних цілях без мети отримання прибутку, а тому цей транспортний засіб не підлягає обов'язковому технічному контролю. Позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, скасувати постанову серії ПС2 № 526308 від 09.07.2015 року про накладення на нього адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 КУпАП.
В суді позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду відповідачем надіслано письмові заперечення на позов, в яких він просить суд відмовити в задоволенні позову за необгрунтованості позовних вимог.
Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити з наступних підстав.
Так, по справі встановлено, що 09.07.2015 року інспектором ДПС ВДАІ з обслуговування м. Біла Церква та Білоцерківського району УДАІ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_2 винесено постанову серії ПС2 № 526308 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за порушення ним п. 31.3 ПДР України, а саме за те, що він 09.07.2015 року о 07 год. 50 хв. на 79 км а/д Київ-Одеса керував автомобілем НОМЕР_1, що не пройшов обов'язкового технічного контролю, якому підлягає, що слідує з копії вказаної постанови .
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
За п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.3 ст. 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов у вигляді штрафу від двадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вказано в п. 31.3 «б» ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В даному випадку підставою для винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є фіксування правопорушення в протоколі про адмінправопорушення серії АП1 № 375892 від 09.07.2015 року.
Як передбачено ст.245 КпАПУ, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КпАПУ орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вказано вище в постанові, одним із доказів по справі є протокол про адміністративне правопорушення, в якому відображено фактичні дані, що мають значення для вирішення даної справи.
Ч.1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
В ч.2 зазначеної статті визначено категорії транспортних засобів які не підлягають обов'язковому технічному контролю, до них відносяться: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Відповідно до ч.4 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України, а ч.7 зазначеної статті встановлено, що періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку.
Суд критично оцінює твердження позивача, що автомобіль НОМЕР_2 яким він керував 09.07.2015 року, належить до категорії транспортних засобів, які не підлягають обов'язковому технічному контролю.
Відповідно до п.1.10 ст.1 1 ПДР України: «легковий автомобіль» - автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев'яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки; «вантажний автомобіль» - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.
ПДР України /2015 рік з коментарями та ілюстраціями/ до числа вантажних автомобілів відносять вантажопасажирський автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення як пасажирів, так і вантажів, якщо такий автомобіль має повну масу до 3,5 т, для керування ним достатньо мати посвідчення водія категорії «В».
Оскільки автомобіль FORD Transit за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів, є фургоном малотоннажним -В, повна маса 2800 кг згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а відповідно до відомостей з Інформаційної системи ДАІ про вказаний автомобіль, тип цього ТЗ -вантажний, а тому зазначений транспортний засіб як вантажний автомобіль вантажопідйомністю до 3,5 тонни, строк його експлуатації більше двох років (рік випуску 1993 р.), відповідно до ч.7 ст.35 Закону України «Про дорожній рух» повинен кожні два роки проходити обов'язковий технічний контроль.
Згідно положень вищенаведених правових норм обов'язковому технічному контролю не підлягають вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонн із строком експлуатації до двох років.
Сам позивач в судовому засіданні не заперечував того, що вказаний вище автомобіль належить до типу вантажних автомобілів.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає в зв'язку з безпідставністю, вина позивача у вчинені правопорушення передбаченого ч.3 ст. 121 КУпАП є доведеною.
За ст.293 КпАПУ орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
А тому проаналізувавши докази по справі, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову було винесено уповноваженою особою в межах її компетенції, вид адмінстягнення обрано в межах санкції статті КУпАП, факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення підтверджено належними та допустимими доказами, посадовою особою при винесенні постанови було з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не було також порушено порядок і строки розгляду справи.
Отже, підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адмінвідповідальності серії ПС2 № 526308 суд не вбачає і відмовляє в задоволенні позову.
Керуючись ст.35 Закону України «Про дорожній рух», ст.ст. 121, 245, 251, 256, 258, 259, 269, 280,293 КУпАП , п. п. 1.10, 31.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року № 1306 /зі змінами/, ст.ст.6,17,18, 72, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд-
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_3