Апеляційний суд Житомирської області
Справа №292/80/15-ц Головуючий у 1-й інст. Гуц О. В.
Категорія 59 Доповідач Талько О. Б.
11 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Талько О.Б.,
суддів: Косигіної Л.М., Худякова А.М.,
при секретарі Гайдамащук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 26 травня 2015 року у справі за позовом «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за надання освітніх послуг ,-
У квітні 2015 року «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 15 жовтня 2013 року між ним та ОСОБА_1 укладений договір про навчання, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів відповідачки здійснити навчання останньої за спеціальністю «здоров'я людини». ОСОБА_1, в свою чергу, зобов'язувалась своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу у строки та в розмірах, передбачених договором.
Наказом директора університету від 9 лютого 2015 року ОСОБА_1 відраховано з навчального закладу за порушення умов договору.
Загальна вартість навчання за період з 1 листопада 2013 року й по 9 лютого 2015 року становить 8887 грн. 86 коп., з яких відповідачкою було сплачено 5000 грн.
Таким чином, борг ОСОБА_1. перед позивачем за освітню послугу становить 3887 грн. 86 коп..
Окрім того, відповідачка зобов'язана сплатити навчальному закладу передбачену угодою пеню в розмірі 940 грн. за несвоєчасну сплату коштів.
З огляду на вищезазначене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 4827 грн. 86 коп.
Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 26 травня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь «Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» заборгованість за договором про навчання №13076 від 15 жовтня 2013 року в сумі 3887 грн. 86 коп. та 243 грн. 60 коп. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зокрема, зазначає, що не змогла продовжувати навчання у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. Про зазначену обставину вона усно намагалася повідомити адміністрацію навчального закладу, однак внаслідок пасивної позиції останньої змушена була звернутись до активу групи, повідомивши про припинення навчання.
В подальшому вона не з'являлась до навчального закладу та продовжувала лікування, оскільки вважала, що її відраховано зі складу студентів за власним бажанням. При цьому, виклик на сесію позивач їй не направляв та безпідставно нараховував плату за не отриману нею освітню послугу та пеню.
Зазначені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали доводи, викладені в апеляційній сказі.
ОСОБА_1 пояснила, що у липні 2014 року вона подала до адміністрації позивача письмову заяву про припинення навчання. В подальшому вона не мала можливості з'ясувати питання щодо її відрахування зі складу студентів, оскільки перебувала на лікуванні.
Представник ОСОБА_1 зазначив, що при вирішенні спору суд повинен керуватись положеннями п.8.2 договору про навчання, адже відповідачка є інвалідом 3 групи, що підтверджується відповідною довідкою.
Також зауважив, що його довірителька повністю сплатила кошти за отримані нею освітні послуги в сумі 5000 грн. В подальшому вона не відвідувала лекції, не брала участі у сесії, що, в свою чергу, свідчить про ненадання їй зазначених послуг.
На думку представника позивача, апеляційна скарга є безпідставною, оскільки відповідачка зобов'язана вносити кошти за навчання до часу її відрахування з університету.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка з вересня 2014 року не виконувала взятого на себе зобов'язання з оплати освітньої послуги, строк надання якої закінчився датою відрахування з університету.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
В судовому засіданні встановлено, що 15 жовтня 2013 року між сторонами укладений договір про навчання №13076, за умовами якого позивач зобов'язувався за рахунок коштів відповідачки здійснити навчання останньої за спеціальністю « здоров'я людини», з метою отримання нею освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр». Термін навчання становить чотири роки.
ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання своєчасно вносити плату за освітню послугу.
Договором передбачено, що вартість освітньої послуги становить 20000 грн. та розподіляється пропорційно по місяцях ( термін навчального року - десять місяців). Оплата здійснюється щомісячно: на момент укладення договору за три останніх місяці поточного навчального року, наступні платежі - з вересня по березень, але не пізніше 25 числа, що передує розрахунковому (п.п.5.2,5.3,5.4.3).
У даному договорі закріплена умова про те, що його дія припиняється, зокрема, у разі відрахування студента з університету ( п.7.1).
Судом першої інстанції досліджувався графік навчального процесу заочної форми навчання, який містить інформацію про те, що сесії у групі, в якій навчалась відповідачка, тривали з 27 по 31 жовтня 2014 року та з 20 січня по 2 лютого 2015 року ( а.с.51).
Обгрунтовуючи поважність причин, які перешкоджали продовжити навчання, ОСОБА_1 надала суду виписки з медичних карток та листок непрацездатності. Вказані документи свідчать про те, що вона проходила курси амбулаторного та стаціонарного лікування протягом періодів: з 3 по 20 квітня 2015 року, з 12 по 20 травня 2014 року, з 6 по 23 жовтня 2014 року, з 24 грудня по 5 січня 2015 року, з 23 лютого по 4 березня 2015 року.
Проте, як зазначив суд першої інстанції, періоди лікування не співпадають з часом проведення настановчих занять та екзаменаційних сесій.
Судом також встановлено, що наказом директора університету №5-с від 9.02.2015 р. ОСОБА_1 відраховано з даного навчального закладу з 9 лютого 2015 року за порушення умов договору ( а.с.6).
Наявна в матеріалах справи довідка позивача свідчить про те, що вартість навчання за період з 1 листопада 2013 року по 9 лютого 2015 року становить 8887 грн. 86 коп., з яких ОСОБА_1 сплачено 5000 грн. ( а.с.5).
За правилами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оскільки позивачем виконувались умови договору щодо надання освітніх послуг відповідно до графіка навчального процесу, відповідачка зобов'язана була сплатити вартість таких послуг до моменту припинення дії договору, тобто до 9 лютого 2015 року. Суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 зверталась до позивача із письмовою заявою про дострокове припинення договору, а та обставина, що вона не відвідувала заняття та не брала участі у сесії не звільняє від обов'язку належним чином виконати умови договору.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки вартості освітніх послуг в сумі 3887 грн. 86 коп., відмовивши у стягненні 940 грн. пені.
Доводи ОСОБА_1 та її представника про те, що при вирішенні даного спору необхідно керуватись п.8.2 договору про навчання, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Так, у підпункті 8.2 пункту 8 договору закріплене положення про те, що у разі дострокового припинення дії договору за бажанням чи з вини студента або замовника за умови, що навчальний процес розпочався, кошти, внесені останнім на відшкодування освітніх послуг за поточний рік, не повертаються, за винятком випадку значного погіршення стану здоров'я студента ( за наявності довідки комісії МСЕК).
Однак, зазначене положення договору не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки надана суду довідка МСЕК свідчить про те, що ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності з 28 травня 2015 року, тобто після відрахування її з навчального закладу.
З огляду на вищезазначене, підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 209,303,307,308, 313-315,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 26 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча Судді: